Справа №  1-23/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 серпня 2011 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І.І.

при секретарі – Данилевич Н.І.,

з участю обвинувача – помічника прокурора Чурей О.В.,

потерпілого – ОСОБА_1,

представника потерпілого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, одруженого (має на утриманні одну малолітню дитину), з середньо-спеціальною освітою, тимчасово непрацюючого, українця, громадянина України,  раніше не судимого, -

за ст. ст. 122 ч. 1, 128 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що 04 липня 2010 року біля 16.00 год.  він, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись біля входу до магазину «АВС», розташованого в м. Перечин по вул. Ломоносова, № 15, на грунті особистих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс удар рукою, стиснутою у кулак, в обличчя ОСОБА_1, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку з порушенням ліквородинаміки, закритий перелом кісток носа зі зміщенням, забійно-рваної рани переносиці зліва, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 77 від 13 жовтня 2010 року  кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Під час судового розгляду справи прокурор у порядку ст. 277 КПК України змінив пред»явлене ОСОБА_3 обвинувачення, перекваліфікувши його дії зі ст. 122 ч. 1 КК України на ст. 128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження. Згідно постанови про зміну обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 04 липня 2010 року біля 16.00 год.  під час сварки, яку розпочав потерпілий ОСОБА_1 та після того, як останній накинувшись на нього, подряпав йому лице та порвав майку, діючи ненавмисно, відштовхуючи ОСОБА_1 від себе, з необережності, ударив останнього рукою по обличчі, внаслідок чого згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 77 від 13 жовтня 2010 року спричинив останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження, не передбачаючи настання таких наслідків.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 не погодившись із зміненим обвинувачнням, скористався своїм правом в порядку ст. 277 КПК України підтримувати обвинувачення у пред»явленому раніше обсязі.

Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання направити справу в порядку ст. 281 КПК України на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, яке не може бути усунуте у судовому засіданні. Зокрема, в матеріалах справи містяться висновки експертиз, які різняться між собою щодо ступеня тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, як потерпілому, так і підсудному, їх локалізація та механізм спричинення. Із показань потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 наданих у судовому засіданні вбачається, що удари потерпілому наносив не тільки ОСОБА_3, а й ОСОБА_5, однак вказаний факт досудовим слідством не перевірено, не проведено очних ставок між вказаними особами, не перевірено можливий факт самозахисту при необхідній обороні на який вказує підсудний ОСОБА_3

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 проти даного клопотання заперечили.

Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання прокурора підтримав і також просив направити справу на додаткове розслідування. Крім цього ствердив, що під час досудового слідства було порушено його право на захист, оскільки він є непрацюючим, і тому  через брак коштів не міг забезпечити собі належний захист, а слідчим йому не було роз»яснено, що в разі відсутності у нього коштів йому може бути за кошти держави забезпечено захисника.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора та підсудного підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 46 КПК України підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, слідчий складають протокол з зазначенням мотивів відмови, а суд зазначає про це в протоколі судового засідання. Про прийняття відмови від захисника чи відхилення її особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 47 КПК України захисник призначається у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що на стадії досудового слідства захисник не запрошувався і не призначався. Заяви про відмову від захисника він подавав з ініціативи слідчого не знаючи, що в разі його неспроможності захисник може бути призначений, а оплата його праці прийнята на рахунок держави.

На стадії досудового слідства складено протоколи про відмову від захисника, згідно з якими ОСОБА_3 неодноразово -  02 вересня 2010 року, 13 жовтня 2010 року, 25 грудня 2010 року відмовлявся від захисника і заявляв, що це не пов»язано з його матеріальним становищем, а свої інтереси він здатен захистити сам (а. с. 66, 160, 162 том 1, а. с. 87 том 2). Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 є безробітним, добровільність та істинність цих заяв є сумнівними.

На підставі викладеного суд вважає, що пояснення підсудного в судовому засіданні про вимушеність його відмови від захисника є грунтовними, а тому визнає його право на захист порушеним.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Прокурор, слідчий, особа яка проводить дізнання, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так   і   ті,  що  виправдують   обвинуваченого, а   також  обставини,   що   пом'якшують   і обтяжують його відповідальність.

 Як  видно  із  матеріалів  кримінальної  справи,  органом  досудового  слідства   ці, як  і  інші,  вимоги  кримінально-процесуального  закону  не  виконані.

 Так,  згідно  ст. 64  КПК  України   при  провадженні  досудового  слідства  і  розгляді  справи  в суді підлягають  доказуванню подія  злочину (час, місце,  спосіб  та  інші  обставини  вчинення  злочину), винність  обвинуваченого  у  вчиненні  і  мотиви  злочину, обставини, що  впливають  на  ступінь  тяжкості  злочину  та  інші  обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.   

Із показань потерпілого ОСОБА_1, які він давав на досудовому слідстві та в судовому засіданні вбачається, що під час конфлікту між ним та ОСОБА_3 хтось із присутніх там осіб (свідків) вдарив його дерев»яною палицею по голові (а. с. 93 - 94, 155 – 157 том 1, а.с. 146-147 том 2). Свідок ОСОБА_4 також ствердила на досудовому слідстві та у судовому засіданні, що під час конфлікту між підсудним та потерпілим, останнього дерев»яною палицею вдарив по голові ОСОБА_5 (а. с. 35-37, 149-150  том 2).

Згідно висновку комісійної експертизи № 77 (а.с. 131- 134 том 1) потерпілий ОСОБА_1 відповідно до медичної документації знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «ЗЧМТ. Струс головного мозку з порушенням ліквородинаміки. Травма зовнішнього носа. Перелом кісток носа зі зміщенням. Забійно-рвані рани перенісся зліва та волосистої частини голови. Стан після редресації носа.».  Вказані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупих твердих з обмеженою поверхнею дії предметів, по ударному механізму дії, якими певно могли бути затиснуті в кулак руки сторонньої людини із затиснутим в руках яким-небудь предметом – типу «кастет» (за рахунок чого виникла забійна рана спинки носа зліва з переходом на нижнє повіко лівого ока та перелом кісток носа зі зміщенням), та в результаті удару яким-небудь предметом з обмеженою поверхнею дії –  наприклад камінь (за рахунок чого виникла  забійна рана волосистої частини голови) і вкладається в час пригоди, що мала місце 04 липня 2010 року. Вищевказані тілесні ушкодження не могли виникнути при падінні тіла з висоти власного зросту, оскільки являються характерними для ізольованих, локальних ударів сторонньою людиною.

За таких обставин у суду виникли сумніви щодо обгрутованості і законності висновків,  викладених органом досудового слідства у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 15 грудня 2010 року (а.с.  70-71,  том 2).

Таку неповноту судового слідства слід усунути під час проведення додаткового розслідування, зокрема: - провести очні ставки між підсудним ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_4, - між свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_4, - ОСОБА_6 та ОСОБА_4, - ОСОБА_7 та  ОСОБА_4, - ОСОБА_8 та ОСОБА_4

Крім цього, підсудний ОСОБА_3 на стадії дізнання, досудового слідства та у судовому засіданні показав, що під час розмови між ним та потерпілим з приводу подряпин на  автомобілі останнього, ОСОБА_1 першим раптово напав на нього, почав бити його руками по обличчі, дряпати, розірвавши при цьому на ньому футболку. Він, обороняючись від вказаного посягання, відштовхнув його від себе та випадково зачепив рукою по носі, від чого у такого почала текти кров. Зазначені обставини також ствердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5,  ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 (а. с. 49-50, 51-53, 54-55, 56-58, 60-62, 68-69, 163-164 том 1, а. с. 145-149, 150-152, 160-161 том 2). Як вбачається з висновку  № 76 комісійної експертизи від 05 жовтня – 13 жовтня 2010 року  згідно консультації спеціалістів від 05 жовтня 2010 року у засвідчуваного ОСОБА_3  виявлено множинні садна, розташовані на шкірних покривах передньої поверхні лівого плечового суглобу, синець на шкірних покривах спинки носа, які виникли внаслідок дії твердих тупих предметів по ударному механізму дії, якими певно могли бути пальці (нігті) рук сторонньої людини, та затиснута в кулах рука сторонньої людини і вкладається в час пригоди, що мала місце 04 липня 2010 року. Вказані тілесні ушкодження  відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров»я чи незначної втрати працездатності.

Отже суд приходить до висновку, що без ретельного  дослідження цих обставин неможливо повно,  всебічно та  об’єктивно з»ясувати  як  мотив так і правомірність дій підсудного в момент конфлікту, що  є  обов’язковими для  доказування і вирішення питання про його винуватість, а відтак і правильну кваліфікацію його діяння.

Не може бути залишено поза увагою суду також твердження  підсудного ОСОБА_3 про те, що під час сутички між ним та потерпілим останній вдарив його якимось предметом по кисті правої руки, від чого він відчув різкий біль. Вказане також підтверджується показаннями свідків  ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а. с. 147- 148, 151-152  том 2),  висновком  № 76 комісійної експертизи від 05 жовтня – 13 жовтня 2010 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, тобто наслідки травми у вигляді неправильного консолідованого перелому головки 2-ї п»ясної кістки. Контрактура 2-го пальця середнього ступеню. Втрата функції кисті 5-10 %. Для перелому головки 2-ї п»ясної кістки з відхиленням її в сторону в момент удару – тил кисті має знаходитись під кутом не більше ніж 80 є до ударної поверхні. Така ситуація для 2-ї п»ясної кістки може виникнути лише якщо голова звинуваченого в момент удару знаходилась не нижче рівня сонячного сплетіння ударяючого. Таким чином, малоймовірно, що перелом виник при ударі в обличчя звинуваченого, хоча виключити таку можливість також не можна. Тому суд вважає, що досудовим слідством проявлено однобічність, оскільки вищевказані показання підсудного та свідків належним чином не перевірені, між тим їх спростування чи підтвердження має істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, а відтак і юридична кваліфікація їх діянь. Враховуючи наведене постанову про відмову у порушенні кримінальної справи по вказаному факту від 15 грудня 2010 року (а. с. 67-69 том 2) не можна вважати в повній мірі об»єктивною.

Вищевказана неповнота досудового слідства перешкоджає суду повно, всебічно та об’єктивно дослідити  фактичні обставини, постановити  по справі законне,  обґрунтоване   та справедливе судове рішення. Приймаючи до уваги, що в даній справі необхідно ретельно перевірити доводи потерпілого ОСОБА_1, дослідити докази щодо причетності до вчинення злочину інших осіб, і в залежності від встановленого в процесуальному порядку вирішити питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності; перевірити доводи підсудного та свідків щодо нанесення потерпілим тілесних ушкоджень ОСОБА_3 якимось предметом по руці; належним чином забезпечити підсудному право на захист; перевірити його доводи про необхідність протидіяти протиправному посяганню з боку ОСОБА_1, тобто  діяти в стані необхідної оборони; а отже провести значний обсяг процесуальних дій, які не можна усунути з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду, а також приймаючи до уваги,  що суд не є органом досудового слідства і усунути вказану неповноту в судовому засіданні неможливо, суд приходить до висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування.

Керуючись ст. 281 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. ст. 122 ч. 1, 128 КК України  надіслати прокурору Закарпатської області на додаткове розслідування.

На постанову суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом  семи діб з дня її винесення.

Головуючий: І. І. Ганько