Справа №1-19/11

В  И  Р  О  К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

08 серпня 2011 року                                                      Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої-судді      Бердан Н.В.

секретаря    Рибчук Ю.М.  

з участю прокурора                                           Тичинської У.Р.

захисників                                    ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1 з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, раніше судимого 27.06.2003р. Калуським міськрайонним судом за ст.ст.121 ч.1, 185 ч.3, 186 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, 12.02.2007 року Гусятинським районним судом Тернопільської області невідбута частина покарання замінена на 1 рік 10 місяців 15 днів виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і жителя АДРЕСА_2, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, раніше судимого 30.12.2005р. Калуським міськрайонним судом за ст.ст.155, 156 ч.1 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі,

за ст.187 ч.2КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб 25.02.2008р. близько 22.00 год в м.Калуші по пр.Л.Українки  вчинили напад з метою заволодіння майна гр.ОСОБА_6, поєднаний із заподіянням йому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.  

          Злочин було вчинено при таких обставинах.

          25 лютого 2008р. близько 22 год ОСОБА_4 разом зі своєм знайомим ОСОБА_5 йшли по пр.Л.Українки в м.Калуші в напрямку центра міста. В цей час в сторону будинку АДРЕСА_3 повертався додому ОСОБА_6 Побачивши ОСОБА_6, який переходив дорогу по пр.Л.Українки, у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник намір його наздогнати та вчинити напад з метою заволодіння його майном.

          На розі будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наздогнали ОСОБА_6, де ОСОБА_4 наніс ОСОБА_6 удар ногою в ділянку правої ноги, від чого останній впав на землю. Піля цього ОСОБА_4 з ОСОБА_5 відкрито заволоділи у ОСОБА_6 мобільним телефоном марки «Нокіа-7360»вартістю 760 грн з поповненням рахунку на суму 3 грн, який знаходився в кишені куртки та портмоне вартістю 35 грн, в якому знаходились гроші в сумі 12 грн, пластикова банківська картка «Райффайзен Банк Аваль», пластикові картки на знижку в крамницях «Барвінок»та «Фокстрот», посвідчення особи. Всього ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 відкрито заволоділи майном ОСОБА_6 на загальну суму 810 грн.  

     В результаті нанесених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ударів ОСОБА_6 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому заднього краю зовнішньої кісточки правої велико-гомілкової кістки без зміщення,  які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких , що викликали тривалий розлад здоров»я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

         В судовому засіданні підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5  вину в скоєному  визнали повністю, щиро розкаюються.

       Потерпілий ОСОБА_6  суду пояснив, що 25.02.2008р.  близько 20.00 год повертався з роботи додому. По дорозі зайшов до свого брата, який пригостив його спиртним. Близько 21.30 год повертаючись додому повз будинок АДРЕСА_3, раптово почув як хтось позаду нього вдарив ногою  по правій нозі, від чого він упав обличчям на землю. Тоді до нього підбіг інший хлопець і запитав  де є мобільний телефон. Він з правої внутрішньої кишені витягнув мобільний телефон, передав хлопцеві та попросив, щоб  його не били  по голові. Після цього хлопець, як пізніше вияснилося це був ОСОБА_5, забрав з його рук портмане, в якому знаходилися 12 грн та пластикові картки банку та магазинів.  Після цього хлопці розбіглися в різні сторони. Тоді він піднявся, пройшов декілька метрів та перечипившись за каналізаційний люк впав, відчув сильну біль та підійшов до першого під»їзду будинку АДРЕСА_3, де незнайомий чоловік викликав швидку медичну допомогу. Після надання медичної допомоги, а саме накладення гіпсу, він повернувся додому. Претензій матеріального та морального характеру до підсудніх не має, так як шкоду йому відшкодовано, не наполягає на їх суворому покаранні.   

          Експерт ОСОБА_9 суду пояснив, що при проведенні додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_6 наявність, характер та локалізацію ушкоджень кісток правої нижньої кінцівки виявилось немовжливим провести через розбіжності в описі первинної рентгенограми  та записі лікаря-рентгенолога при проведенні повторної рентгенографії.   При переломі приблизно через два місяці відбуваються кісткові зміни, а саме утворюється кістковий мозоль. Тому однозначний висновок про наявність перелому ноги в ОСОБА_6 можна зробити при повторній рентгенографії.

         Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що працює завідуючим рентгенвідділу Калуської ЦРЛ. Регтгенографію гр.ОСОБА_6 він не проводив та не описував, а з приводу записів, зроблені лікарем Кривенком в медичній картці хворого стосовно перелому заднього краю правої велико-гомілкової кістки, може пояснити, що лікар ставив під сумнів наявність такого перелому, оскільки при записах стоїть «?».  

      З висновку додаткової експертизи №614/161/109/08-Е-Д від  07.07.2011р.  вбачається, що згідно опису первинної рентгенограми від 29.02.2008р. вказано наявність перелому заднього краю правої велико-гомілкової кістки з невеликим зміщеннм, а в наступному записі лікаря-рентгенолога від 21.03.2008р. при проведенні повторної рентгенорафії правого гомілково-ступеневого суглоба вказана відсутність кісткових травматичних змін, тому вирішити питання про наявність, характер і локалізацію ушкоджень кісток правої нижньої кінцівки буде можливим  тільки після призначення та проведення контрольної рентгенографії та порівнянням її з рентгенограмою від 20.03.2008р /т.2 а.с.52-54/.

        В судовому засіданні встановлено, що проведення повторної рентгенографії кісток правої нижньої кінцівки гр.ОСОБА_6 є неможливим, оскільки останній виїхав за межі держави, про що подав відповідну заяву /т.2 а.с.39/.

       Згідно висновку судово-медичної експертизи  № 161/109  «Е» від 21.04.2008 року /а.с.79-80/ у гр-на ОСОБА_6 мались тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому заднього краю зовнішньої кісточки правої велико-гомілкової кістки без зміщення,  відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров»я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

      Суд не бере до уваги пояснення потерпілого ОСОБА_6 дані під час судового слідства в частині отримання тілесних ушкоджень від удару до каналізаційного люку, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами.

       Крім повного визнання вини самими підсудними, їх винуватість у вчинені злочину підтверджуються явкою з повинною ОСОБА_4 /т.1 а.с.24/, протоколом впізнання осіб по фотознімках від 13.04.2008р., згідно якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка його пограбувала /а.с.38-39/.

     Свідок ОСОБА_10 на досудовому слідстві пояснив, 26-28 лютого 2008р. до нього зателефонував Володя, прізвище як пізніше йому стало відомо ОСОБА_4, та попросив під»їхати до фотоательє «Галичанка», що на пл.Героїв в м.Калуші.  Зустрівшись з ним, останній запропонував купити в нього за 300 грн. мобільний телефон марки «Нокіа-7360». Він погодився, заплативши спершу 200 грн, а через деякий час віддав ще 100 грн. На початку березня 2008р. його викликали працівники міліції, які запропонували добровільно видати мобільний телефон, який як вияснилося був краденим. Про даний факт йому відомо не було, оскільки в ОСОБА_4 він не питав звідки даний мобільний телефон.    

     Під час очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5  20.05.2008 року /а.с.71-74/, потерпілий підтвердив  свої показання.       

      Згідно протоколу добровільної видачі мобільного телефону та його огляду як речового доказу /т.1 а.с.22, 85-86/ ОСОБА_10 видав мобільний телефон марки «Нокіа-7360»як такий, що придбав у ОСОБА_4 близько 25.02.2008р. Постановою від  21.05.2008р. в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 відмовлено /т.1 а.с.92/.      

      Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість підсудних в скоєному доведена повністю, а їх слід кваліфікувати за ст.187 ч.2 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб вчинили   напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

    Суд, призначаючи покарання, необхідне і достатнє для виправлення підсудних та попередження нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, осіб винних та обставин справи, що пом”якшують та обтяжують покарання.

   Обставин, що обтяжують покарання підсудним судом не встановлено.        

   При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує, що на диспансерному обліку в психіатра та нарколога підсудний не перебуває /т.1 а.с.99-100/, по місцю проживання характеризується позитивно /т.1 а.с.103/, має постійне місце проживання/т.1 а.с.102/.

     Підсудному ОСОБА_5 суд враховує, що на диспансерному обліку в психіатра та нарколога підсудний не перебуває /т.1 а.с.110-111/, по місцю проживання характеризується позитивно /т.1 а.с.114/, має постійне місце проживання /т.1 а.с.113/.

       Згідно ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м”якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

         Підсудному ОСОБА_4 суд враховує, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Суд також враховує те, що підсудний з»явився зі зізнанням, добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду і останній претензій до нього не має, просить суворо не карати, тяжких наслідків від злочину не наступило. Наведене суд вважає зниженням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а тому приходить до переконання що ОСОБА_4 слід призначити більш м»яке покарання, ніж передбачено санкцією статті за цей злочин.

       Підсудному ОСОБА_5 суд враховує, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану потерпілому шкоду і останній претензій до нього не має, просить суворо не карати, тяжких наслідків від злочину не наступило. Суд також враховує, що підсудний має на утриманні малолітнього сина /т.2 а.с.61/. Наведене суд вважає зниженням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а тому приходить до переконання що ОСОБА_5 слід призначити більш м»яке покарання, ніж передбачено санкцією статті за цей злочин.

        Керуючись ст.ст. 323, 324  КПК України, суд ,-

З А С У Д И В  :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та згідно ст. 69 КК України  призначити йому покарання 3 /три/ роки  6/шість/ місяців 20 /двадцять/ днів обмеження волі.    

           Згідно ст.71 КК України до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за  постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12.02.2007р. і остаточно призначити покарання  3 /три/ роки  8/вісім/ місяців 20 /двадцять/ днів обмеження волі.     

    Строк відбування покарання рахувати з 10.11.2010р. Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4  строк затримання та тримання під вартою з 25.04.2008р. по 25.05.2009р.

      Запобіжний захід, засудженому ОСОБА_4 –тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

      ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та згідно ст. 69 КК України  призначити йому покарання 2 /два/ роки  3/три/ місяці 20 /двадцять/ днів обмеження волі.                   

       Строк відбування покарання рахувати з 11.01.2011р. Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_5 строк затримання та тримання під вартою з 01.05.2008р. по 13.11.2008р.

      Запобіжний захід, засудженому ОСОБА_5 –тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.  

      Речовий доказ: мобільний телефон марки «Нокіа-7360»(а.с.86), який знаходиться на зберіганні в Калуському МВ УМВС –повернути потерпілому ОСОБА_6.

      Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського Апеляційного суду через Калуський міськрайонний  суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом цього ж часу з моменту вручення їм копії вироку.

ГОЛОВУЮЧА: