КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                Справа № 2-246/11                                                            

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17 червня 2011 року                                                                                                       м. Макіївка                                                                                                               

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі                              

головуюча суддя                                                 Смєлік С.Г.

при секретарі                                           Черкашиній О.Є.

за участю представника позивача                         Бабенко В.В.

відповідача                                           ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод” до

ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в гуртожитку,

В С Т А Н О В И В:

            13 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в гуртожитку, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач втратив зв’язок з підприємством.

У судовому засіданні представник позивача -  юрисконсульт Бабенко В.В.,  що діє на підставі  доручення юридичної особи, підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві, та зазначив, що на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету відкритого акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод” (далі - ПАТ «ЯКХЗ») працівнику заводу ОСОБА_2 була надана для проживання квартира АДРЕСА_1, яке належить підприємству на праві власності. Протягом тривалого часу відповідач не проживає в гуртожитку, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, що перешкоджає адміністрації підприємства вселити в гуртожиток працівників,  які дійсно потребують житло.

Посилаючись на викладене,  на підставі статей 72, 128 ЖК України, просили визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в гуртожитку.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснивши, що дійсно з серпня 2010 року мешкав  за адресою АДРЕСА_2 зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, а в квартирі гуртожитку з його дозволу з вересня 2010 року проживає рідна сестра його співмешканки ОСОБА_4 Але  його особисті речі знаходяться в кімнаті  гуртожитку, з його заробітної плати відраховують гроші за користування  квартирою. Проживання із співмешканкою  ОСОБА_3 було тимчасовим. Оскільки вона сама проживає у гуртожитку, а зараз виїхала за межі України і у її квартирі проживають її діти, а  він  знову відновив проживання у своїй кімнаті,  іншого житла у нього не має, то  він потребує житла. Просив у позові позивачу відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України), суд установив наступне.

          Будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності публічному акціонерному товариству „Ясинівський коксохімічний завод”, має статус гуртожитку і знаходиться на обліку у виконкомі Макіївської міської ради у числі гуртожитків.

          ОСОБА_2 згідно наказу № 19 від 3.02.1998 року, працює  трактористом у ПАТ «ЯКХЗ» з 4 лютого 1998 року по теперишній час

18 липня 2006 року ОСОБА_2  адміністрацією ПАТ «ЯКХЗ»виданий ордер на АДРЕСА_1 для проживання однієї людини.

Як убачається з довідки ПАТ «ЯКХЗ», ОСОБА_2 вселився в спірне приміщення 18 липня 2006 року де і мешкає по теперішній час.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили, що відповідач ОСОБА_2 дійсно не проживає в гуртожитку тривалий час, оскільки мешкає у своєї співмешканки за адресою: АДРЕСА_2, а в його квартирі яка знаходиться в гуртожитку мешкає жінка,  яка не має ніяких трудових відношень з заводом.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що з серпня 2010 року у неї  в квартирі за адресою: АДРЕСА_2, проживає її співмешканець ОСОБА_2, а в його квартирі проживає з його дозволу проживає її сестра ОСОБА_4, однак за комунальні послуги оплачує ОСОБА_2, там же знаходяться його деякі особисті речі, також він постійно ходить до своєї квартири та перевіряє в неї порядок. Він на даний час повернувся   у свою кімнату, оскільки вона від»їзжає за межі України і у її квартирі будуть проживати її діти.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на правила статей 72, 128 Житлового кодексу України.

Відповідно до положень ст. 128, 130 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. Порядок користування жилою площею в гуртожитку визначається законодавством.

Приписами ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Предметом позовних вимог позивача є саме визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в гуртожитку.

Підстави і порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням визначені правилами ст. 71, 72 ЖК України, якими встановлено, що воно може мати місце вразі відсутності цієї особи понад встановлені строки і провадиться в судовому порядку. При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Як роз’яснено в пунктах 10 і 11 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", по справах про визнання наймача або члена його родини особою, яка втратила право користування житловим приміщенням (ст.71 ЖК) необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад установлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які вимагають догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї, тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно наданих суду позивачем доказів, відповідач зареєстрований в наданому йому житловому приміщенні, оплачує комунальні послуги, працює тривалий на час на підприємстві, іншого житла у нього немає і на день розгляду справи у нього немає об»єктивних доказів щодо відсутності  відповідача  у місті його реєстрації. Ці обставини визнані представником позивача в судовому засіданні та довідкою наданою ПАТ «ЯКХЗ».

Аналіз наведеного законодавства і встановлених судом фактів свідчить, що позивачем не доведено факту відсутності відповідача в спірному жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені відповідно до положень ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду переконливих, достовірних доказів наявності законних підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в гуртожитку, тому позов задоволенню не підлягає.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 72, 128, 132 Житлового кодексу України,  суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод” до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в гуртожитку, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: