ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

р.

Справа №

За позовом Орджонікідзевського міського комунального підприємства “Саночистка”, м. Орджонікідзе  Дніпропетровської області

до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, визнання недійсним запису про наявність податкової застави, спонукання виключити запис

Суддя —Стрелець Т. Г.

                                                                 Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.

Представники:

від позивача: Константинова Л.Г., довіреність № 215 від 19.06.2006р., представник; Проценко П.А., довіреність № 214 від 19.06.2006р., директор;

від відповідача: Мотрончук А.П., довіреність № 2006/10-023 від 17.03.2006р., начальник юридичного відділу.

Суть спору:

Орджонікідзевське міське комунальне підприємство „Саночистка” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним акту ненормативного характеру —податкового повідомлення-рішення Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції (у подальшому —відповідач) № 0001061501/0 від 26.07.2005р., визнання недійсним запису про наявність податкової застави активів позивача в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, спонукання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про перебування активів позивача у податковій заставі.    

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач не є підприємством, яке створює побутові відходи і не є власником побутових відходів, оскільки міське звалище побутових відходів не знаходиться на балансовому обліку позивача. Також позивач зазначає, що він займається виключно транспортуванням відходів, які йому не належать. З наведеного позивач робить висновок про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, а також про неправомірність винесення першої податкової вимоги і розповсюдження права податкової застави на всі активи позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що позивачем було порушено п. п. 2.4, 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору на забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним Наказом ДПА України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 544/3837 від 06.08.1999р. (у подальшому —Інструкція). При цьому відповідач зазначає, що невключення позивача до переліку підприємств, установ, організацій, громадян - суб’єктів  господарювання, яким видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів не звільняє його від сплати збору на забруднення навколишнього природного середовища.

У судовому засіданні 20.06.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —

В с т а н о в и в :

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкового розрахунку позивача по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2004 рік. За результатами перевірки був складений Акт від 26.07.2005р. № 108/15, згідно з яким встановлено, що у порушення п. 8 Інструкції розмір податкового зобов’язання позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, так як при заповненні податкового розрахунку позивачем при відсутності затверджених в установленому порядку лімітів за розміщення відходів нарахування проведено без врахування п’ятикратного розміру, що призвело до заниження податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2004 рік на суму 36236,16 грн.    

На підставі акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001061501/0 від 26.07.2005р., яким  позивачу було визначене податкове зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 38047,97 грн., у тому числі 36236,16 грн. —основний платіж, 1811,91 грн. —штрафні (фінансові) санкції.

Оскільки позивачем не було сплачено суму податкового зобов’язання, 09.09.2005р. відповідачем була винесена перша податкова вимога № 1/149, у якій позивач повідомлявся про те, що з 09.09.2005р. усі його активи, включаючи грошові кошти, рухоме і нерухоме майно та цінні папери, перебувають у податковій заставі. Листом від 15.09.2005р. № 391 позивач просив відповідача призупинити дію першої податкової вимоги до роз’яснення відповідачем законодавчих підстав для сплати позивачем збору за розміщення твердих побутових відходів.

20.10.2005р. відповідачем було винесено другу податкову вимогу № 2/1525, відповідно до якої позивач був попереджений про наступне, у разі несплати податкового боргу, застосування передбачених законодавством заходів стягнення.

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

- Орджонікідзевське міське комунальне підприємство „Саночистка” було створено відповідно до Рішення ІХ сесії двадцять четвертого скликання Орджонікідзевської міської ради від 25.12.2002р.;

- в податковому розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2004 рік позивач нарахував та сплатив збір за розміщення побутових відходів в сумі 9095,04 грн.;

- внаслідок самостійного виявлення помилки позивач в уточненому розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища в 4 кварталі 2005р. виправив розрахунок за 2004 рік шляхом зазначенні належної до нарахування і сплати суми у розмірі 54,00 грн., а також направив відповідачеві пояснювальну записку № 296 від 23.06.2005р. з цього приводу;

- листом Нікопольської регіональної екологічної інспекції від 14.10.2005р. № 655-4 на ім’я позивача підтверджено, що останній не входить до переліку підприємств м. Орджонікідзе, яким необхідно було отримати в Державному управлінні екологічних ресурсів в Дніпропетровській області дозвіл і ліміти на обсяги утворення та розміщення відходів в навколишньому природному середовищі на 2004 рік;

- відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 02.03.2006р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано публічне обтяження (податкову заставу) всіх активів позивача;

- згідно з листом Виконавчого комітету міської ради м. Орджонікідзе від 17.10.2005р. № 14/160-1335 відповідача було повідомлено про те, що рішенням Покровської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 13.03.1995р. Орджонікідзевському міськвиконкому було виділено земельну ділянку під міське сміттєзвалище (відпрацьовані землі Олексіївського кар’єру ВАТ “ОГЗК”). Станом на 17.10.2005р. позивач не є власником звалища побутових відходів і тому не є власником побутових відходів, так як надає послуги по транспортуванню відходів пересувними транспортними засобами;

- відповідно до Статуту позивач створений з метою санітарного утримання міста і отримання прибутку за рахунок надання послуг населенню, підприємствам міста. Основними напрямками і предметом діяльності позивача є збирання, вивіз та знищення твердих та рідких побутових відходів;

- згідно з Довідкою про включення позивача до ЄДРПОУ № 81 видами діяльності позивача за КВЕД є діяльність з оброблення твердих відходів, інша діяльність з прибирання сміття та очищення територій, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі на підставі наступного.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції вона визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору.

Згідно з п. 1.4 Інструкції за нею, зокрема, обчислюються суми збору, який справляється за розміщення відходів.

Пунктом 2.1 Інструкції встановлено, що платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відходи” від 05.03.1998р. № 187/98-ВР розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Статтею 33 Закону України “Про відходи” від 05.03.1998р. № 187/98-ВР встановлено, що на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

З наведених норм вбачається, що оскільки позивач у 2004 році здійснював лише перевезення (транспортування) відходів, він не підпадає під визначення платника збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки не здійснює ні зберігання, ні захоронення відходів.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що міське звалище побутових відходів не є спеціально відведеним місцем для зберігання та знищення відходів, оскільки станом на 17.10.2005р. стосовно цього об’єкта не був оформлений санітарний паспорт та проект реконструкції звалища.

Таким чином, позивач не займається розміщенням відходів (зберігання та захоронення), і тому висновки відповідача не відповідають чинному законодавству.

Посилання відповідача на порушення позивачем п. 8 Інструкції є необґрунтованими, оскільки зазначеним пунктом встановлено лише право органів державної податкової служби здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до бюджету, а також своєчасністю подання податкових розрахунків цього збору. Зазначені повноваження відповідача позивачем не оскаржуються.

Крім того, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів правильності здійсненого ним перерахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища позивача за 2004 рік.

При цьому відповідачем порушено ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001061501/0 від 26.07.2005р. винесене з порушенням чинного податкового законодавства і тому має бути визнано недійсним у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Оскільки податкове зобов’язання позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища було визначене відповідачем неправомірно, і, відповідно, враховуючи неправомірність визначення позивачеві суми податкового боргу, то і розповсюдження податкової застави на активи позивача є таким, що порушує законні права та інтереси платника податків.

З наведених підстав, суд вважає необхідним визнати недійсним запис про наявність податкової застави активів позивача в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 02.03.2006р., а також спонукати відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про перебування активів позивача у податковій заставі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —

П о с т а н о в и в :

Задовольнити адміністративний позов Орджонікідзевського міського комунального підприємства “Саночистка” повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001061501/0 від 26.07.2005р.

Визнати недійсним запис про наявність податкової застави активів Орджонікідзевського міського комунального підприємства “Саночистка” в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 02.03.2006р.

Спонукати Орджонікідзевську об’єднану державну податкову інспекцію виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про перебування активів Орджонікідзевського міського комунального підприємства “Саночистка” у податковій заставі.

Стягнути з  Державного бюджету України на користь Орджонікідзевського міського комунального підприємства „Саночистка” (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Горького, 7, р/рахунок 35210139010317 в Облдержказначействі “Казна-Дніпро”, м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЗКПО 20288581) 3,40  грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

23.06.2006р.