Справа № 2-А-7547

2011 рік

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                    09 серпня 2011 року                                  м. Макіївка

           Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області

                                           м. Макіївка, проспект Генерала Данилова, 21.

          Суддя: Алексєєнко І.П.

            Позивач: ОСОБА_1

            Відповідач:  Управління праці та соціального захисту населення  (УПТСЗН)           

                                  Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення  (УПСЗН)

Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2007-2010 роки,

                                                  в с т а н о в и в :

                    31 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, посилаючись на неправомірність дій УПСЗН Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради в частині  нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 2 групи,  не в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на час виплати, як то передбачено Законом України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХП, а в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме по 120 гривень за 2007, 2008,  2009 рік і за 2010 рік ця сума нарахована та не виплачена. Просив стягнути на його користь з відповідача недоотриману суму одноразової допомоги за весь час, тобто з 2007 року по 2010 рік в сумі 13355 гривень.

                    Ухвалою судді Гірницького районного суду м. Макіївки від 02 червня 2011 року при відкритті провадження у даній адміністративній справі частину позовних вимог ОСОБА_1 було залишено без розгляду у зв’язку  із закінченням строків, встановлених ст. 99 КАС України, а саме залишено без розгляду його вимоги до УПСЗН про визнання дій неправомірними і стягнення недоплачених сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, 2008 рік і за 2009 рік.

                    По вказаній справі відкрито провадження щодо позовних вимог ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання неправомірними їх дій і зобов’язання нарахування та виплати йому  одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

                    В судове засідання позивач не з’явився за станом здоров’я, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

                    Відповідач –представник УПСЗН Гірницької райадміністрації Макіївської міської ради , в судове засідання не з’явився, згідно заяви, просили справу розглянути у їх відсутності і надали письмове заперечення проти позову ОСОБА_1, відповідно до яких, вважають, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з тих підстав, що статтею 62 вищевказаного Закону № 796-ХП від 28.02.1991 року роз’яснення порядку застосування закону проводиться  в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевими органами виконавчої влади. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Відповідно до ст. 117 Конституції країни Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХП, в тому числі і виплати щорічної допомоги на оздоровлення, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України  № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за періоди: за 2007 рік –120 гривень,  за 2008 рік –120 гривень, за 2009 рік –120 гривень, за 2010 рік -120 гривень. За 2010 рік одноразова допомога на оздоровлення не сплачена у зв’язку з арештом рахунку УПСЗН.

                    Суд, дослідивши додані докази, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік підлягає задоволенню.

                               Згідно посвідчення НОМЕР_2 від 10.09.2002 року ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і він має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року.

                    Згідно посвідчення НОМЕР_1 від 09.09.2008 року ОСОБА_1 визнано інвалідом 2 групи безстроково, інвалідність пов’язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

                    Відповідно до ст. 48 ч.4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії , має право на щорічну допомогу (соціальну виплату ) на оздоровлення і цим Законом встановлений розмір такої допомоги ( п’ять мінімальних заробітних плат ). Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

                    Як вбачається з довідки, виданої УПСЗН Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради, позивачеві  були сплачені суми компенсацій на оздоровлення   в розмірі:

2007 рік –120 грн. ( 16.08.2007 року )

2008 рік –120 грн. ( 25.11.2008 року )

2009 рік –120 грн.  ( 21.01.2010 року )

2010 рік  - нараховано 120 грн., але не сплачено у зв’язку з арештом рахунків.

                    Судом встановлено, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір допомоги встановлений в 120 гривень.

                    Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

                    Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, ( який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати ) установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій  грошовій сумі й, зокрема, для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії і інвалід 2 групи –120 гривень.

                    Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати , а не постанови Кабінету Міністрів.

                    Таким чином, дії відповідача –УПСЗН про відмову  у виплаті щорічних сум на оздоровлення  позивачу у розмірах допомоги, як величини , кратної відносно розміру мінімальної заробітної плати, а саме п’яти мінімальних заробітних плат на час виплати, є неправомірними.

                    Згідно ст. 38 Бюджетного Кодексу України розмір мінімальної заробітної плати встановлюється в Законі про державний бюджет на відповідний рік.   

                    Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що нарахована сума компенсаційної виплати позивачеві на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 120 гривень до теперішнього часу не сплачена.

                    Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 1254-У1, з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати дорівнює 922 гривні.

                    Саме виходячи з цього розміру мінімальної заробітної плати, позивач просив стягнути на його користь з відповідача недоотриману ним щорічну соціальну виплату на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат , що складає 4610 гривень, що є обґрунтованим і тому ці вимоги позивача підлягають задоволенню.

                       Таким чином, аналізуючи усі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача в частині нарахування позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік  у розмірі 120 гривень, встановленому постановою Кабінету Міністрів  України від 12.07.2005 року за № 562, а не відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок державного бюджету недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 4610 гривень, у зв’язку з чим, адміністративний позов ОСОБА_1 слід  задовольнити.

                    Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, то суд вважає можливим  судові витрати по цій справі віднести на рахунок державного бюджету.

                              На підставі викладеного,  ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року,

керуючись ст. ст. 17-20,122, 158-163 Кодексу Адміністративного судочинства України,

                                        п о с т а н о в и в :

                    Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання неправомірною відмову у виплаті грошової суми у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та про стягнення заборгованості недоотриманої компенсаційної виплати на оздоровлення за 2010 рік, задовольнити.

                    Визнати неправомірними дії  Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради про відмову у виплаті ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1категорії, інваліду 2 групи, щорічної допомоги на оздоровлення, як величини кратної (п’яти мінімальних заробітних плат) відносно до розміру мінімальної заробітної плати визначеної Законом на час здійснення виплати за 2010 рік.

                    Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4610 ( чотири тисячі шістсот десять ) гривень.

                    На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного Адміністративного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня її проголошення чи отримання її копії, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції особою, що її подає.

                                                  Суддя: