Справа    2-717/11  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

24.06.2011                                                   

Староміський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Яровенко Т.Л.

з участю позивачки ОСОБА_1

представників відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 позов мотивувала тим, що 30.03.2010 року внаслідок порушення п.п. 16.11 Правил дорожнього руху, вимог дорожнього знаку 2.11 «Дати дорогу», сталась ДТП за участю автобуса «ПАЗ» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, пасажиром якого вона була, та автомобіля «Камаз», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 Вироком Староміського райсуду м. Вінниці ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України і йому призначено покарання у вигляді 6 років 2 місяців позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Під час ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження і за висновком МСЕК визнана інвалідом 3 групи, встановлені обмеження життєдіяльності і допустимі навантаження. Перенесла важкі травми, біль, що спровокували ряд захворювань, тривалий час вона знаходилась на стаціонарному лікуванні, проходила курс реабілітації, змушена витрачати багато часу на медичні обстеження і відвідування правоохоронних органів в зв`язку з розслідуванням кримінальної справи. Моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій ОСОБА_4, оцінила в 40 000 грн. Оскільки власником джерела підвищеної небезпеки, яким керував ОСОБА_4, була ОСОБА_5, на підставі ст.ст. 1167-1168, 1187 ЦК просила стягнути з них солідарно 37 450 грн., а 2550 грн. - з ПрАТ «Страхова компанія «Перша»відповідно до Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, просила стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 4000 грн. витрат на правову допомогу.

          В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримала позов, додатково пояснила, що наслідки аварії змінили її життя: вона стала інвалідом, змушена постійно бути під наглядом лікарів і витрачати час і кошти на лікування, їй заборонені фізичні навантаження. Через перенесені тяжкі травми відчуває постійний біль, порушилась нервова система, через це страждає і її сім`я. Змушена була припинити підприємницьку діяльність. Всі матеріальні збитки відшкодувала страхова компанія, а моральну шкоду, яку оцінила в 40 000 грн. просила стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5, страхова компанія повинна відшкодувати 2550 грн. Просила стягнути витрати на правову допомогу.      

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась за станом здоров`я (а.с. 78).

Представники відповідачки ОСОБА_5 –ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов визнали частково, пояснили, що відповідачка в даний час вагітна, роботою не забезпечена, оскільки 30.03.2010 року була позбавлена ліцензії на перевезення пасажирів, її заробітна плата з січня по травень 2011  року складає 1960 грн. Враховуючи велику кількість постраждалих внаслідок ДПТ, матеріальний стан, реально зможе компенсувати позивачці моральну шкоду в сумі не більше 5 000 грн.   

Відповідач ОСОБА_4, що був допитаний Кагарлицьким районним судом Київської області на виконання окремого доручення по даній справі, 10.06.2011 року  в судовому засіданні пояснив, що позов ОСОБА_1 визнає частково, лише щодо завдання позивачці моральної шкоди. Компенсувати моральну шкоду не зможе через відсутність коштів.

Представник ПрАТ «Страхова компанія «Перша»Ковальова І.В. в судове засідання не з`явилась, надала суду письмове клопотання про розгляд справи у її відсутність. Позов на суму 2550 грн. ПрАТ «СК «Перша»визнала.  

На підставі ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів.

Вислухавши пояснення позивачки, представників відповідачки, враховуючи думку відповідачів, що не з`явились, дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 286 ч. 3 КК України, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.  

Судом встановлено, що ОСОБА_4 30.03.2010 року, близько 6.30 год., керуючи технічно справним автобусом «ПАЗ 3205», д/н НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Д.Нечая в м. Вінниці в напрямку просп.Коцюбинського, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг з вулицею Островського, не виконавши вимоги дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу», п.п. 1.5, 16.11 Правил дорожнього руху України і не надавши переваги для руху, виїхав на перехрестя і з необережності допустив зіткнення з технічно справним автомобілем «Камаз 43253», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався головною дорогою по вул. Островського в напрямку вул. Немирівське шосе. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автобуса «ПАЗ 3205»отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, троє з пасажирів –тілесні ушкодження, від яких настала смерть.

Вироком Староміського райсуду м. Вінниці від 02.03.2011 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України і йому призначено покарання у вигляді 6 років 2 місяців позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Вирок набув законної сили.

Відповідно до висновку експерта № 1094 від 21.05.2010р. -  01.06.2010 р. ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя в момент їх заподіяння. 10.09.2010 року висновком МСЕК ОСОБА_1 визнана інвалідом 3 групи, причина інвалідності –загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату (а.с. 23).

Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Враховуючи наведену норму судом в попередньому судовому засіданні було роз`яснено позивачці право пред`явити вимоги про відшкодування моральної шкоди також до інших учасників ДТП, проте позивачка таким правом не скористалась і наполягала на стягненні коштів з визначених нею відповідачів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

В зв`язку з цим суд застосовує до даних правовідносин ст.ст. 23, 1167, 1172, 1187 ЦК України.

Так, відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що під час здійснення ДТП ОСОБА_4 керував автомобілем «ПАЗ 3205», д/н НОМЕР_1, що належав відповідачці ОСОБА_5, оскільки перебував в трудових відносинах з нею і виконував свої трудові обов`язки згідно трудового договору. Дані обставини встановлені  вироком Староміського райсуду м. Вінниці від 02.03.2011 року, а також підтверджуються дослідженим в судовому засіданні трудовим договором від 17.03.2010 року між ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_4, подорожнім листом № 224826 тощо.    

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України,  юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Таке роз`яснення міститься і в п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6.  

За змістом вказаних положень компенсацію завданої моральної шкоди повинна нести частково ОСОБА_5

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” і враховує характер і обсяг, глибину душевних і фізичних страждань, яких зазнала позивачка. Так, внаслідок перенесених тяжких травм голови, численних ушкоджень і переломів, що визначені у висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні  з 31.03.2010 року по 13.05.2010 року, з 21.06.2010 р по 13.07.2010 р., з 28.03.2011 р. по 11.04.2011 р., неодноразово після стаціонарних лікувань зверталась за медичною допомогою внаслідок різноманітних ускладнень, перебуває на обліку у лікаря-кардіолога в зв`язку з гіпертонічною хворобою (як наслідок перенесеного стресу) та невропатолога, 10.09.2010 року визнана інвалідом 3 групи із забороною праці і фізичних навантажень на ліву руку. Дані факти підтверджені довідками, що містяться в матеріалах справи і оглянуті судом (а.с. 15-25).

З метою відновлення обмеження життєдіяльності, соціально-побутового стану, професійної та трудової діяльності комісією МСЕК розроблена індивідуальна програма реабілітації інваліда ОСОБА_1, 1965 р.н. Вона постійно потребує відновної терапії, профілактичних заходів, санаторно-курортного лікування медичного спостереження консультацій психолога тощо.    

При визначенні розміру відшкодування суд враховує також вимоги розумності і справедливості і майновий і сімейний стан відповідачки ОСОБА_5, а саме, що вона перебуває у стані вагітності (а.с. 78) і її заробітна плата за період з січня по травень 2011 року становила 1960 грн. (а.с. 77). Крім того, наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 62 від 30.03.2010 року ліцензія СПД ОСОБА_5 на перевезення пасажирів автобусами анульована (а.с. 79), в зв`язку з чим вона припинила підприємницьку діяльність.

На підставі наведеного суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 25 000 грн.

До правовідносин суд також застосовує положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки цивільна відповідальність СПД ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом був зазначений вище автобус «ПАЗ 3205», д/н НОМЕР_1». Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є ПрАТ «Страхова компанія «Перша»(правонаступник ЗАТ СК «Перша»), забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Згідно зі ст. 22 Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода в розмірі не більше 5 відсотків ліміту, зазначеного в п. 9.3 ст. 9 Закону - 51 000 грн. Різницю між сумою відшкодування, визначену судом, та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком, сплачує особа, що несе відповідальність за завдану шкоду. Тобто ліміт відповідальності ПрАТ «Страхова компанія «Перша»щодо відшкодування моральної шкоди становить 2 550 грн.

Страхова компанія звернулась до суду з клопотанням про задоволення позову в цій частині (а.с. 47-48).

Оскільки суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди в 25 000 грн., з ОСОБА_5 підлягає стягненню сума в розмірі 22 450 грн., з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» -  2550 грн.

В задоволенні вимог до ОСОБА_4 слід відмовити.

Позивачка надала суду квитанцію про витрати, пов`язані з оплатою  правової допомоги адвоката, в сумі 4 000 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути дану суму з відповідачів ОСОБА_5, ПрАТ СК «Перша», а також судові витрати на користь держави, пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,  ст.ст. 23, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 22 450 (двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят) грн. у відшкодування моральної шкоди, 2011 (дві тисячі одинадцять) грн. 52 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»на користь ОСОБА_1 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. у відшкодування моральної шкоди, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 48 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу.  

В решті позову –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 29.06.2011 року.   

Суддя: