Справа№2-1663/07
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
6 липня 2007 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
у складі: головуючого - судді Чигриної Л.Г.
при секретарі Бондаренко В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацита цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Антрацит «Про стягнення недонарахованих та невиплачених щомісячних страхових виплат»,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Антрацит «Про стягнення недонарахованих та невиплачених щомісячних страхових виплат».
В обгрунтування вимог позивач послався на те, що за час роботи на шахті « 50 річчя Радянської України» він ушкодив здоров'я, внаслідок професійного захворювання.
З 26.07.1994 року МСЄК йому було встановлено 25 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково.
З 2001 року щомісячні виплати частини втраченого заробітку йому провадить відповідач-відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ у м. Антрацит.
Відповідно до ч. 2 ст 29 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року ( зі змінами та доповненнями), Фонд ССНВ зобов'язаний проводити перерахування сум щомісячних страхових виплат станом на 1 березня кожного року, починаючи з 2002 року, у разі зростання у попередньому році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, яким є Державний комітет статистики України.
Позивач вважає, що відповідачем перерахування сум щомісячних страхових виплат проводилося невірно, а саме, не на підставі коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки, а на підставі зростання реальної середньої заробітної плати, які були застосовані Правлінням Фонду для винесення відповідних постанов:
· відН.03.2002 р. №15-з 1.03.2002 р. коефіцієнт 1,193;
· від 04.03.2003 р. № 3- з 1.03.2003 р. коефіцієнт 1,182;
· від 24.02.2004 р. № 5-з 1.03.2004 р. коефіцієнт 1,152;
· від 28.02.2005 р. № 3- з 1.03.2005 р. коефіцієнт 1,238;
· від 06.03.2006 р. № 3- з 1.03.2006 р. коефіцієнт 1,203;
· від 28.02.2007 р.,№ 9- з 1.03.2007 р. коефіцієнт 1,183
Постанови Правління Фонду СНВ, які зобов'язали відповідача проводити перерахування щомісячних страхових виплат з використанням коефіцієнтів зростання реальної середньої заробітної плати, не відповідають вимогам Закону
Відповідно ч. 2 ст. 29 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року ( зі змінами та доповненнями) поняття «середня заробітна плата» відповідачем було змінено на поняття «реальна середня заробітна плата» з метою використання для перерахування коефіцієнтів зростання реальної середньої заробітної плати, які є меншими від коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати, що призвело до значного зменшення розрахункових сум.
В зв'язку з вказаними обставинами позивачу були недонараховані та невиплачені щомісячні страхові виплати за період з 1.03.2002 року по 1.07.2007 року на загальну суму 4 270 гр. 74 коп.
За даними Управління статистики у м. Антрацит зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки України в коефіцієнтах складає:
· за 2001 рік - 1,352, який необхідно застосовувати для перерахування з 1.03.2002 року;
· за 2002 рік - 1,210, який необхідно застосовувати для перерахування з 1.03.2003 року;
· за 2003 рік - 1,228, який необхідно застосовувати для перерахування з 1.03.2004 року;
· за 2004 рік - 1,275, який необхідно застосовувати для перерахування з 1.03.2005 року;
· за 2005 рік -1,367, який необхідно застосовувати для перерахування з 1.03.2006 року;
· за 2006 рік -1,292, який необхідно застосовувати для перерахування з 1.03.2007 року;
Позивач розрахував недораховану йому суму, яка склала саме 4270 гр. 74 коп.:
З 1.03.2001 року позивачу була призначена щомісячна страхова виплата в розмірі 148 гр.20 коп. з розрахунку 592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 25 %(ступінь витрати працездатності): 100 = 148 гр.20 коп.
З 1.03.2002 року позивачу була перерахована щомісячна страхова виплата на коефіцієнт 1,193, що склало: 148 гр.20 коп. ( попередня щомісячна сума) х 1,193 (коефіцієнт зростання ) = = 176 гр.80 коп.
Позивач вважає, що необхідно було використати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати за 2001 рік за даними Держкомстату - 1,352, внаслідок чого щомісячна страхова виплата мала стати 200 гр. 37 коп.: 148 гр.20 коп. ( попередня щомісячна сума) х 1,352 (коефіцієнт зростання ) = 200 гр. 37 коп.
Різниця за період з 1.03.2002 року по 1.03.2003 року складає: 200 гр.37 коп. - 176 гр. 80 коп.= 23 гр.57 коп. х 12 місяців = 282 гр.84 коп.
З 1.03.2003 року позивачу була перерахована щомісячна страхова виплата на коефіцієнт 1,182, що склало: 176 гр.80 коп.( попередня щомісячна сума) х 1,182 (коефіцієнт зростання ) = = 208 гр.98 коп.
Позивач вважає, що необхідно було використати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати за 2002 рік за даними Держкомстату - 1,210, внаслідок чого щомісячна страхова виплата мала стати 242 гр. 45 коп.: 200 гр. 37 коп.( попередня щомісячна сума) х 1,210 (коефіцієнт зростання ) = 242 гр. 45 коп.
Різниця за період з 1.03.2003 року по 1.03.2004 року складає:
242 гр. 45 коп. - 208 гр.98 коп. = 33 гр.47 коп. х 12 місяців = 401 гр. 64 коп.
З 1.03.2004 року позивачу була перерахована щомісячна страхова виплата на коефіцієнт 1,152, що склало: 592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1.193 х 1.182 х 1.152 (коефіцієнт зростання ) = 962 гр. 98 коп. (відкоригований середньомісячний заробіток)х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 240 гр.75 коп..
Позивач вважає, що необхідно було використати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати за 2003 рік за даними Держкомстату - 1,228, внаслідок чого щомісячна страхова виплата мала стати 297 гр. 72 коп.:
592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1, 352 х 1.210 х 1.228 (коефіцієнт зростання ) = 1190 гр. 98 коп.(відкоригований середньомісячний заробіток)х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 297 гр.72 коп..
Різниця за період з 1.03.2004 року по 1.03.2005 року складає:
297 гр.72 коп. - 240 гр.75 коп. = 56 гр.97 коп. х 12 місяців = 683 гр. 34 коп..
З 1.03.2005 року позивачу була перерахована щомісячна страхова виплата на коефіцієнт 1,238, що склало: 592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1.193 х 1.182 х 1.152 х 1.238 (коефіцієнт зростання) = 1192 гр. 17 коп. (відкоригований середньомісячний заробіток)х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 298 гр. 04 коп..
Позивач вважає, що необхідно було використати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати за 2004 рік за даними Держкомстату - 1,275, внаслідок чого щомісячна страхова виплата мала стати 379 гр. 59 коп.:
592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1, 352 х 1.210 х 1.228 х 1,275 (коефіцієнт зростання ) = 1518 гр. 37 коп.(відкоригований середньомісячний заробіток)х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 397 гр.59 коп..
Різниця за період з 1.03.2005 року по 1.03.2006 року складає:
397 гр.59 коп. - 298 гр. 04 коп. = 81 гр. 55 коп. х 12 місяців = 978 гр. 60 коп..
З 1.03.2006 року позивачу була перерахована щомісячна страхова виплата на коефіцієнт 1,203, що склало: 592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1.193 х 1.182 х 1.152 х 1.238 х 1.203 (коефіцієнт зростання )= 1434 гр. 18 коп. (відкоригований середньомісячний заробіток) х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 358 гр. 55 коп..
Позивач вважає, що необхідно було використати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати за 2005 рік за даними Держкомстату - 1,367, внаслідок чого щомісячна страхова виплата мала стати 518 гр. 91 коп.:
592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1, 352 х 1.210 х 1.228 х 1,275 х 1.367 (коефіцієнт зростання ) = 2075 гр. 62 коп.(відкоригований середньомісячний заробіток)х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 518 гр. 91 коп..
Різниця за період з 1.03.2006 року по 1.03.2007 року складає:
518 гр. 91 коп. - 358 гр. 55 коп. = 160 гр. 36 коп. х 12 місяців = 1924 гр. 32 коп..
Таким чином, позивач вважає, що загальна сума своєчасно недонарахованих та невиплачених йому щомісячних страхових виплат становить: 282 гр. 84 коп. +401 гр. 64 коп. + + 683 гр. 34 коп. + 978 гр. 60 коп. + 1924 гр. 32 коп. = 4270 гр. 74 коп.
Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також зобов'язати відповідача провадити йому щомісячні страхові виплати в розмірі 518 гр. 91 коп., починаючи з 01.03.2007 року і до наступного перерахування.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. Його представник ОСОБА_2, який діє на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом Антрацитівського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_315.06.2007 року, реєстр № 698, в судове засідання також не з»явився, 6.07.2007 року подав заяву про розгляд справи в його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі, (ас.26)
Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області Совєтова О.В., яка діє на підставі доручення, у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що Антрацитівське відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділена повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органами Фонду, які здійснюють безпосереднє управління ним. Проводячи перерахунок страхових виплат, Антрацитівське відділення виконавчої дирекції Фонду зобов'язано виконувати постанови Правління Фонду, а тому є не належним відповідачем.
Вважає, оскільки страхові виплати потерпілим не обкладаються прибутковим податком та іншими соціальними податками, Правління Фонду обгрунтовано застосувало коефіцієнт підвищення реальної заробітної платні, для розрахунку якого береться заробітна плата за вирахуванням податків і обов'язкових платежів.
Ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" лише визначає підставу, але не містить механізму проведення перерахунку страхових виплат.
Правління Фонду діяло в межах своєї компетенції визначаючи, що перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим слід проводити на коефіцієнт зростання реальної середньомісячної заробітної плати у галузях національної економіки.
Крім того, зазначив, що Законом України від 23.02.2007 року № 717 " Про внесення змін в Закон України " «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» статтю 17 п.7 доповнено абзацом про те, що рішення правління Фонду, які мають нормативний характер і стосуються прав та обов"язків страхувальників та застрахованих осіб, підлягають обов"язковій державній реєстрації, у порядку встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади. Також в доповненнях зазначено, що Правління Фонду має право затверджувати Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
27.04.2007 року Правлінням Фонду було прийнято Постанову № 24 " Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" який передбачає перерахування розміру щомісячної страхової виплати у разі зростання у попередньому році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. Коефіцієнти підвищення страхових виплат, згідно вказаного порядку: 2002 рік -1,193; 2003 рік - 1,182 ; 2004 рік - 1,152; 2005 рік - 1,238; 2006 рік - 1,203; 2007 рік - 1,183. Тому вважає вірним застосування при перерахуванні коефіцієнтів зростання середньомісячної реальної заробітної плати у галузях національної економіки.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд вважає, що позов заявлено обгрунтовано, його було підтверджено протягом судового засідання, а тому він підлягає повному задоволенню.
Позивач ОСОБА_1 під час роботи на шахті « 50 річчя Радянської України» ушкодив своє здоров'я внаслідок професійного захворювання.
З 26.07.1994 року МСЄК йому було встановлено 25 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково.
Щомісячні виплати частини втраченого заробітку йому провадить відповідач -відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ у м. Антрацит.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відділення Виконавчої дирекції Фонду СНВ у м. Антрацит має статус юридичної особи з самостійним кошторисом, гербовою печаткою та своїм найменуванням, а тому є належним відповідачем по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідач зобов'язаний проводити перерахування сум щомісячних страхових виплат станом на 1 березня кожного року, починаючи з 2002 року, у разі зростання у попередньому році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, яким є Державний комітет статистики України.
В період з 14.03.2002 року по 28.02.2007 року Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України щорічно в лютому-березні виносило постанови «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей)», згідно яких з 1 березня поточного року проводилися перерахунки сум щомісячних виплат страховок потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати в галузях національної економіки.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року по справі за позовом «Громадської організації "Товариство інвалідів праці" ДХК "Павлоградвугілля" до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про визнання недійсними актів», визнані недійсними постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків:
- від 14.03.2002 року №15 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим
(членам їх сімей) з 1 березня 2002 року;
- від 04.03.2003 року № 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим
(членам їх сімей) з 1 березня 2003 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду.-України постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року залишена беззмін.
Таким чином, вказані судові рішення свідчать про те, що судова практика по спірному питанню йде шляхом задоволення вимог потерпілих.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що така правозастосовна практика Правління Фонду в частині визначення терміну «реальна заробітна плата», закріпленого в ч.2 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", фактично суперечать принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я, визначеного ст.21 цього Закону.
Національне законодавство у сфері регулювання трудових, пенсійних, цивільних, податкових та інших правовідносин не передбачає використовування показника реальної середньої заробітної плати.
Більш того, відповідно до ст. 47 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", розміри внесків страхувальників обчислюються для працедавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної платні, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі.
Таким чином, зростання середньої заробітної плати веде до збільшення страхових внесків, що, у свою чергу, дає можливість збільшити страхові виплати потерпілим. При цьому купівельна спроможність населення, тобто реальна заробітна плата, при визначенні тарифів страхових внесків до розрахунку не приймається.
За даними Державного комітету статистики України індекс реальної заробітної плати розраховується шляхом ділення індексу нарахованої номінальної заробітної плати (без урахування податків і обов'язкових платежів) на індекс споживчих цін.
Таким чином позивач ОСОБА_1, втратив частину страхових виплат при їх щорічному перерахунку, оскільки в застосований для перерахунку коефіцієнт закладено зниження купівельної спроможності номінальної суми внаслідок інфляції, і втрачає частину своїх доходів, як споживач товарів і послуг внаслідок їх подорожчання, тобто «платить» двічі, чим порушується принцип повного відшкодування заподіяної йому шкоди.
Суд критично відноситься до позиції відповідача в частині необхідності застосування при перерахунках розміру щомісячних страхових виплат коефіцієнтів зростання середньомісячної реальної заробітної плати, передбачених в "Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат", прийнятого постановою Правління Фонду № 24 від 27.04.2007 року.
Пункт 3.8.2 вказаного Порядку передбачає перерахування розміру щомісячної страхової виплати з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків, який склав у 2002 році -1,193; 2003 році - 1,182 ; 2004 році - 1,152; 2005 році - 1,238; 2006 році - 1,203 та у 2007 році-1,183.
Суд вважає, що вказаний порядок суперечить вимогам ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і не може прийматися до уваги у даному випадку.
Суд вважає, що Відділення виконавчої дирекції Фонду повинно було проводити позивачу ОСОБА_1 перерахування щомісячних страхових виплат станом на 1 березня кожного року на підставі коефіцієнту зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними Державного комітету статистики України.
Приведений позивачем розрахунок не донарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002 року до 01.03.2007 року, суд визнає вірним, погоджується з ним, але вважає на необхідне виправити допущені позивачем арифметичні помилки:
З 1.03.2001 року позивачу була призначена щомісячна страхова виплата в розмірі 148 гр.20 коп. з розрахунку 592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 25 %(ступінь витрати працездатності): 100 = 148 гр.20 коп.
З 1.03.2002 року позивачу згідно постанови Правління Фонду ССНВ № 15 від 14.03.2002 року та постанови Фонду ССНВ у м.Антрацит №4823 від 31.03.2002 року дійсно були призначені щомісячні страхові виплати в сумі 176 гр. 80 коп. з розрахунку: 148 гр.20 коп.(попередня щомісячна сума) х 1,193 (коефіцієнт зростання) = 176 гр.80 коп.(а.с.37).
Відповідач повинен був при перерахуванні застосовувати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, який за даними Держкомстату за 2001 рік становив 1,352, а не 1,193.
Позивач вірно вважає, що розрахунок суми мав бути таким: 148 гр.20 коп. ( попередня щомісячна сума) х 1,352 (коефіцієнт зростання ) = 200 гр.37 коп.
Різниця за період з 1.03.2002 року по 1.03.2003 року складе:
200 гр. 37 коп. - 176 гр. 80 коп.- 23 гр.57 коп.
23 гр.57 коп. х 12 місяців = 282 гр. 84 коп.
Таким чином, невиплачена сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 1.03.2002 року по 1.03.2003 року становить 282 гр.84 коп..
З 1.03.2003 року позивачу згідно постанови Правління Фонду ССНВ № 3 від 4.03.2003 року та постанови Фонду ССНВ у м.Антрацит № 1221000364- 664/1 від 28.03.2003 року дійсно були призначені щомісячні страхові виплати в сумі 208 гр.98 коп. з розрахунку. 176 гр. 80 коп.(попередня щомісячна сума) х 1,182 (коефіцієнт зростання) = 208 гр.98 коп.(ах.36).
Відповідач повинен був при перерахуванні застосовувати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, який за даними Держкомстату за 2002 рік становив 1,210, а не 1,182.
Позивач вірно вважає, що розрахунок суми мав бути таким: 200 гр. 37 коп. ( попередня щомісячна сума) х 1,210 (коефіцієнт зростання ) = 242 гр.45 коп.
Різниця за період з 1.03.2003 року по 1.03.2004 року складе:
242 гр. 45 коп. - 208 гр.98 коп. = 33 гр.47 коп.
33 гр.47 коп. х 12 місяців = 401 гр. 64 коп.
Таким чином, невиплачена сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 1.03.2003 року по 1.03.2004 року становить 401 гр. 64 коп.
З 1.03.2004 року позивачу згідно постанови Правління Фонду ССНВ № 5 від
24.02.2004 року та постанови Фонду ССНВ у м.Антрацит № 364/350 від 20.03.2004 року дійсно
були призначені щомісячні страхові виплати в сумі 240 гр. 75 коп. з розрахунку:
592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1.193 х 1.182 х 1.152 (коефіцієнт зростання ) = 962 гр. 98 коп. (відкоригований середньомісячний заробіток)х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 240 гр.75 коп. ( а.с.35 ).
Відповідач повинен був при перерахуванні застосовувати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, який за даними Держкомстату за 2003 рік становив 1,228, а не 1,152.
Позивач вірно вважає, що розрахунок суми мав бути таким, але при цьому допустив при підрахунках арифметичні помилки:
592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1, 352 х 1.210 х 1.228 (коефіцієнт зростання ) = 1190 гр. 88 коп. ( а не 1190 гр. 98 коп., як порахував позивач) (відкоригований середньомісячний заробіток)х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 297 гр.72 коп..
Різниця за період з 1.03.2004 року по 1.03.2005 року складає: 297 гр.72 коп. - 240 гр.75 коп. = 56 гр.97 коп. 56 гр.97 коп. х 12 місяців = 683 гр. 64 коп., а не 683 гр. 34 коп. за підрахунком позивача.
Таким чином, невиплачена сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 1.03.2004 року по 1.03.2005 року становить 683 гр. 64 коп..
З 1.03.2005 року позивачу згідно постанови Правління Фонду ССНВ № 3 від
28.02.2005 року та постанови Фонду ССНВ у м.Антрацит № 364/292 від 30.03.2005 року дійсно
були призначені щомісячні страхові виплати в сумі 298 гр.05 коп., а не 298 гр.04 коп. як зазначив
позивач та що є вірним за підрахунками.
Розрахунок: 592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1.193 х 1.182 х 1.152 х 1.238 (коефіцієнт зростання ) = 1192 гр. 17 коп. (відкоригований середньомісячний заробіток)х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 298 гр. 04 коп. ( а.с.33-34 ).
Відповідач повинен був при перерахуванні застосовувати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, який за даними Держкомстату за 2004 рік становив 1,275, а не 1,238.
Позивач вірно вважає, що розрахунок суми мав бути таким:
592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1, 352 х 1.210 х 1.228 х 1,275 (коефіцієнт зростання ) = 1518 гр. 37 коп. (відкоригований середньомісячний заробіток)х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 379 гр. 59 коп., а не 397 гр.59 коп., як підрахував позивач.
Різниця за період з 1.03.2005 року по 1.03.2006 року складе:
379 гр.59 коп. - 298 гр. 04 коп. = 81 гр. 55 коп. х 12 місяців = 978 гр. 60 коп..
Таким чином, невиплачена сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 1.03.2005 року по 1.03.2006 року становить 978 гр. 60 коп..
З 1.03.2006 року позивачу згідно постанови Правління Фонду ССНВ № 3 від 6.03.2006 року та постанови Фонду ССНВ у м.Антрацит № 364.0/1611 від 30.03.2006 року дійсно були призначені щомісячні страхові виплати в сумі 358 гр. 55 коп. з розрахунку:
592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1.193 х 1.182 х 1.152 х 1.238 х 1.203 (коефіцієнт зростання ) = 1434 гр. 18 коп. (відкоригований середньомісячний заробіток) х 25% (ступінь витрати працездатності): 100 = 358 гр. 55 коп. ( а.с.31-32 ).
Відповідач повинен був при перерахуванні застосовувати коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, який за даними Держкомстату за 2005 рік становив 1,367, а не 1,203.
Позивач вірно вважає, що розрахунок суми мав бути таким:
592 гр. 80 коп. (середньомісячний заробіток) х 1, 352 х 1.210 х 1.228 х 1,275 х 1.367 (коефіцієнт зростання ) = 2075 гр. 62 коп.(відкоригований середньомісячний заробіток) х 25 % (ступінь витрати працездатності): 100 = 518 гр. 90 коп., а не 518 гр. 91 коп., як підрахував позивач.
Різниця за період з 1.03.2006 року по 1.03.2007 року складає:
518 гр. 90 коп. - 358 гр. 55 коп. = 160 гр. 35 коп., а не 160 гр.36 коп. по розрахунку позивача;
160 гр. 35 коп. х 12 місяців = 1924 гр. 20 коп., а не 1924 гр. 32 коп., як зазначив позивач.
Таким чином, невиплачена сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 1.03.2006 року по 1.03.2007 року становить 1924 гр. 20 коп..
Отже, за період з 1.03.2002 року по 1.03.2007 року загальна сума своєчасно недонарахованих та невиплачених позивачу щомісячних страхових виплат становить 4270 гр. 92 коп. а не 4270 гр. 74 коп., яку позивач вирахував, внаслідок арифметичних помилок: 282 гр.84 коп + 401 гр.64 коп. + 683 гр.64 коп. + 978 гр.60 коп. + 1924 гр.20 коп. = 4270 гр.92 коп.
Оскільки суд не може вийти за межі заявлених позивачем вимог, то вважає на необхідне стягнути з відповідача на користь останнього суму в розмірі 4270 гр. 74 коп..
Також позивач просить зобов'язати відповідача провадити йому щомісячні страхові виплати в розмірі 518 гр. 91 коп., починаючи з 01.03.2007 року і до наступного перерахунку.
Сума щомісячних страхових виплат в розмірі 518 гр. 90 коп., а не 518 гр. 91 коп., як підрахував позивач, повинна виплачуватись останньому, починаючи з 1.03.2007 року до наступного перерахунку.
Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, і витрати на інформаційно- технічне забезпечення.
За ч2 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.
Суд не стягує з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору, оскільки згідно ч.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито» від 21.01.1993 року ( із змінами та доповненнями) органи Фонду соціального страхування від нещасливих випадків на виробництві та професійних захворювань України звільняються від сплати державного мита.
Що стосується витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, то суд вважає на необхідне стягнути з відповідача 30 гр. на рахунок ТУ ДСА в Луганській області, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.05 року „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду
цивільних справ та їх розмірів" справи позовного провадження з розгляду майнового спору оплачуються в розмірі 30 гр. Зазначеною постановою не передбачено ніяких пільг будь-які категорії фізичних або юридичних осіб.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 10,11,60, 79,88, 212-215, 224-233 ЦПК України, ст.ст. 21, 29,47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105 - XІУ із змінами, суд
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити повністю.
1. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Антрацит
та Антрацитівському районі Луганської області на користь ОСОБА_14 270 гр.74 коп. ( чотири тисячі двісті сімдесят гри. 74 коп. ) не донарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002 року до 01.03.2007 року.
2. Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Антрацит та
Антрацитівському районі Луганської області виплачувати ОСОБА_1щомісячні страхові виплати по 518 гр. 90 коп., починаючи з 1.03.2007 року до наступного перерахування.
3. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Антрацит та Антрацитівському
районі Луганської області витрати на іформаційно-тежнічне забеспечення розгляду цивільної
справи в сумі ЗО гр., перерахувавши кошти на р/р 31218259700010, одержувач-УДК м.Луганськ,
код рахунку 22050000, Банк ГУ ДКУ в Луганській області, Код ОЛКПО 25992095, МФО804013 за
розгляд справи у Антрацитівському міськрайонному суді.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне
оскарження.