УХВАЛА
Іменем України
25 липня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів : Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі Непомнящій О.О., розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання поважною причину відсутності в жилому приміщенні, продовження строку збереження жилого приміщення та вселення,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення. Позивач зазначав, що з 1993 року він проживав в квартирі АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 У 2001 році шлюб між ними був розірваний і він був вимушений проживати окремо. Після розірвання шлюбу відповідачка змінила замки вхідної двері та перешкоджає йому користуватися жилим приміщенням. Посилаючись на те. що він не проживав в спірній квартирі з поважних причин, оскільки є моряком і постійно працює за кордоном на іноземних суднах, в спірній квартирі залишено його майно, позивач просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 64,71ЖК України: визнати поважною причину його відсутності понад встановлені законом строки, продовжити строк збереження жилого приміщення та вселити його в квартиру.
Відповідачка позов не визнала.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.311 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Головуючий у 1 інст. Лук'янчук О.В. Справа № 22ц -2624/2007 р.
Доповідач: Федорова А.Є Категорія ЦП: 44
2
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності і підстави для його поновлення або продовження відсутні.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом цієї норми закону строком позовної давності захищається лише порушене право. Необгрунтовані вимоги строком позовної давності не захищаються.
Однак суд фактично не розглянув позовні вимоги по суті, не з'ясував всі обставини справи, права та обов'язки сторін і не досліджував докази, тому підстав для відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності не було.
Судом встановлено і це зазначено в рішенні, що позивач проживав в спірній квартирі з 02 липня 1993 року по 20 березня 2004 року, що підтверджено довідкою ЖЕО.
Застосовуючи строк позовної давності, суд не звернув увагу на те, що позов поданий у жовтні 2005 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, зустрічних вимог про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, відповідачка не заявляла. За якими правилами суд обчислив строк позовної давності, в рішенні не зазначено.
Крім того, суд належним чином не перевірив, які відносини виникли між сторонами і чи поширюється на вимоги про продовження строку збереження жилого приміщення та поновлення права користування житлом загальна позовна давність.
Судом не встановлено правовий статус спірної квартири.права та обов'язки позивача щодо наймача або власника цієї квартири.
Суд також не звернув увагу на те, що позивач був знятий з реєстраційного обліку 20 березня 2004 року і в той же день зареєстрований в іншому житловому приміщенні по АДРЕСА_2.
Ці обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, однак суд , всупереч вимог ст. 159,212,214 ЦПК їх не з'ясував, докази у справі не досліджував і ніякої оцінки їм не дав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В порушення вимог ст.ст. 10,60, 212,213,214 ЦПК суд не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином їх права та обов'язки, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
Оскільки суд розглянув справу поверхово, не виконав норми матеріального та процесуального права є потреба, у збиранні та перевірці доказів, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
3
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.5, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.