РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Іващенко В.В.
Суддів Летягіної О.В.
Соловйова М.В.
При секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Одеської національної юридичної академії, третя особа Економіко-правовий факультет ОНЮА, про стягнення сум щомісячної надбавки за вислугу років, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за доброчинну працю, грошової допомоги при виході на пенсію винагороди на честь ювілею, винагороди при звільнені, і стягнення сум в відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1та Одеської національної юридичної академії на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 07 листопада 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Одеської національної юридичної академії, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь 4077,67 грн. щомісячну надбавку за вислугу років, 3102грн. грошової допомоги на оздоровлення, 1748,80грн., винагороди за доброчинну працю, 5772грн. грошової допомоги при виході на пенсію наукового робітника, 2360,87грн. за обман та фальсифікацію відомостей, 2739, 10 грн за зниження ставки заступника декана, 2112грн. - суму винагороди на честь ювілею, 3848грн. - винагороду при звільнені у зв'язку з виходом на пенсію, і 30000грн. у відшкодування моральної шкоди.
Вимоги мотивовані тим, що з 01.09.2000р. по 31.08.2003р. він працював на економіко-правовому факультеті ОНЮА в м. Сімферополі на посаді завідувача кафедрою і за сумісництвом заступником декана факультету, і на 0,5 ставки доцентом іншої кафедри. Після досягнення пенсійного віку і закінчення терміну трудового договору 31 серпня 2003 року позивач був звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію ЗУ „Про наукову і науково-технічну діяльність". З цього часу позивачу відповідно до зазначеного закону призначена пенсія за віком, як науковцю. За вказаний період праці позивачу економіко-правовим факультетом ОНЮА в м. Сімферополі проведена недоплата заробітної плати і передбачених законом грошових надбавок, винагороди, матеріальної допомоги і вихідної допомоги, що є частиною заробітної плати, на загальну суму 25760грн. 44коп. 12.09.2003 року позивач звернувся до адміністрації економіко-правового факультету з вимогою про виплату позивачу заробітної плати, але йому в цьому було відмовлено. На свої звернення щодо надання документів, необхідних для судового розгляду трудового
Справа № 22-1111 /2007 р. Головуючий у першій інстанції Гулевич Ю.Г.
Доповідач Летягіна О.В.
2
спору, він відповіді так і не отримав. Вважає, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода.
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 07 листопада 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнено з Одеської національної юридичної академії на користь ОСОБА_2. 1184грн. щорічної грошової винагороди за добросовісну працю, 1184грн. винагороди на честь ювілею, 1000грн. у відшкодування моральної шкоди, витрати з експертизи в сумі 1567грн. і 346,40грн. витрати з експертизи на користь КНДЇСЕ, а також 59,50грн. судового збору на користь держави.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1та ОННЮА подані апеляційні скарги. ОСОБА_1у своїй апеляційній скарзі ставить питання про часткову зміну рішення, та його скасування в частині незадоволення його позовних вимог, з ухваленням нового рішення про їх задоволення. ОННЮА в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, та постановити нове рішення про відмову їм в позові.
ОСОБА_1вважає, що в основу рішення суду покладені висновки судово-бухгалтерських експертиз з недостовірними даними і відповідями, які суперечать матеріалам справи. Вказує, що ухвалою суду від 26.11.2004 року висновки експертизи №109 від 20.10.2004 року, на які посилався суд, були визнані неповними і недостовірними. Вважає, що суд зробив неправильний висновок щодо наявності статусу юридичної особи в економіко-правового факультету, адже факультет не є юридичною особою, тому згідно з нормами ЦК України, не може бути третьої особи в даному спорі. Вважає, що суд неправильно зробив розрахунки при визначені суми, яка підлягає стягненню, і незаконно відмовив частково в задоволенні його вимог.
ОННЮА вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1., ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Винагорода, яку просить стягнути позивач, може бути призначена тільки на підставі наказу керівника учбового закладу за умовою, якщо дана стаття витрат включена до кошторису учбового закладу. Грошова винагорода на честь ювілею також не є обов'язковою виплатою, тому суд необгрунтовано стягнув її на користь позивача. Моральна шкода є недоказаною, тому що діями ОННЮА йому не були заподіяні ні моральні, ні душевні страждання.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Рішенням суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення сум щорічної грошової винагороди за добросовісну працю, винагороди на честь ювілею, відшкодування моральної шкоди, та відмовив в задоволенні позову в частині стягнення сум щомісячної надбавки за вислугу років, грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги при виході на пенсію наукового робітника, за обман та фальсифікацію відомостей, заниження ставки заступника декана, винагороду при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково. Так стягуючи суму щорічної грошової винагороди за добросовісну працю виходив з того, що відсутність наказу керівника на виплату винагороди та відсутність кошторису учбового закладу по даній статті, а також наявність наказу № 44 від 21.05.2001 року , згідно якого заступник декана по учбовій роботі ОСОБА_1. в повному обсязі не виконав свої обов'язки, не можуть служити підставами для передбаченого законом зобов'язання виплатити таку винагороду. З таким висновком суду колегія суддів не згодна.
3
Порядком „Про надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам учбових закладів державної та комунальної форми власності за доброчинне та зразкове виконання службових обов'язків" передбачено, що щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за доброчинну працю, зразкове виконання службових обов'язків на умовах досягнення ними успіхів в вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійної підготовці учнівської і студентської молоді, методичному забезпеченню , відсутності порушень виконавчої та трудової дисципліни і здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом учбового закладу чи методичної установи на оплату праці. Крім того, з п.2 цього Порядку слідує, що щорічне грошова винагорода за доброчинну працю, зразкове виконання службових обов'язків надається в відповідно з положенням , яке затверджується керівником учбового закладу за згодою профспілкового комітету, на підставі наказу керівника учбового закладу.
З висновку судової бухгалтерської експертизи від 20.10.2004 року , проведеної по даній справі слідує, що щорічна грошова винагорода за добросовісну працю , зразкове виконання службових обов'язків може надаватися на підставі наказу керівника учбового закладу на умовах, що дана стаття розходів внесена в кошторис учбового закладу.
Однак, як встановлено даною експертизою у наданих кошторисах за період з 2000 по 2003 рік дана стаття розходів не передбачена, також встановлено, що накази керівника учбового закладу про виплату цього виду винагороди не видавалися , в кошторис дані статті розходів не планувалися, тому не виплачувалися.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає що у суду першій інстанції не було підстав для задоволення позову в цієї частині, так як не вбачає для цього законних підстав і рішення в цієї частині позову скасовує з постановою нового рішення про відмову в позові.
Проте, колегія суддів вважає , що висновки суду про задоволення позову ОСОБА_1. по стягнення суми грошової винагороди на честь ювілею є законними та обґрунтованими.
П.8 Положенням про преміювання працівників ОНЮА та її структурних підрозділів, затвердженого керівником учбової установи та головою профкому 1 червня 2001 року передбачено, що одноразові заохочення працівників розглядаються керівництвом на підставі письмового подання керівників кафедр та підрозділів. Працівники академії за бездоганну роботу в академії у зв'язку з ювілейними датами \ 50,60,70 річчя \ заохочуються у розмірі 2-3 посадових окладів або цінним подарунком. Одноразові заохочування запроваджуються наказом, погодженим з профкомом \а.с.185-188\..
Таким чином, виплата грошової винагороди на честь ювілею зв'язана з настанням дати ювілею, яка як слідує з матеріалів справи у ОСОБА_1. мала місце. Однак, керівництво кафедри чи підрозділу з письмовою заявою про одноразове заохочування позивача на честь ювілею до керівництва учбового закладу не зверталося і керівництво рішень про задоволення такої заяви чи про її відхилення не постановляло, тобто свої обв'язки не виконало.
За таких обставин, колегія суддів вважає рішення суду в частині задоволення позову про стягнення суми грошової винагороди на честь ювілею законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги в цієї частині не знаходить.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1. про стягнення суми щомісячної
надбавки за вислугу років та суми грошової допомоги на оздоровлення, суд виходив
з того що часткова виплата цих сум учбовою установою провадилася на законних
підставах.
4
З цим висновком суду не може погодитися колегія суддів. Постановою KM № 78 від 31.01.2001 р. встановлено, що з 2001 року виплата педагогічним і науково - педагогічним робітникам учбових закладів та установ освіти надбавок за вислугу років здійснюється в розмірі 50 % к розмірам, встановленим абзацом 1 ч.1 ст.57 Закону України „Про освіту".
Судової бухгалтерською експертизою від 20 жовтня 2004 року встановлено , що згідно з вказаною постановою KM бухгалтерією учбового закладу ОСОБА_1. надбавка за вислугу років виплачувалася :
з 01.01.01. р. по 01.09.01 р в розмірі 30 % від 50% посадового окладу в сумі \ 319+ 75\ в сумі 59 грн.,
з 01.09.01 р. по 01.09.2002 р. в розмірі 30% від 50% посадового окладу \ 391+196\ в сумі 88 грн.,
з 01.09.02 р. виплата надбавок за вислугу років виплачувалася в розмірі 100% \а.с.179-199\.
Таким чином, за період з 01.01.01 р. по 01.09.01 р. за 8 міс. позивачу не доплачена сума \ 59 грн. х 8 міс. \ 472 грн. і за період з 01.09.01 р. по 01.09.02 р. за 12 міс. позивачу не доплачена сума \ 88 х 12 міс. \ 1056 грн., всього загальна сума 1528 грн.
Постановою КМУ № 78 від 31.01.2001 року було також встановлено, що в 2001 році виплата допомоги на оздоровлення педагогічним та науково -педагогічним працівникам повинна здійснюватися в розмірі 40% місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки.
Вищевказаною судово-бухгалтерською експертизою було встановлено, що згідно з цією постановою ОСОБА_1. допомога на оздоровлення здійснювалася:
за період з 01.09.00 р. по 01.01.01 р. в розмірі 100% посадового окладу; за період з 01.01.01 р. по 01.09.02 р. надбавка виплачувала в розмірі 40% від посадового окладу \ 319+75\ в сумі 158 грн.
за період з 01.01.02 р. по 01.09.02 р. в розмірі 40% від посадового окладу \391+196\ в сумі 235 грн.;
з 01.09.02 р по 01.07.03 р. надбавка виплачувалася в розмірі 100% посадового окладу \ 391+196\ в сумі 587 грн.
Таким чином за 2001 рік ОСОБА_1 було недоплачене 60% надбавки на оздоровлення в розмірі \ 319+75Х =394 х60% = 236 грн. і за 2002 рік було недоплачене 60% надбавки на оздоровлення в розмірі \391+196\ =587 х60% = 352 грн. Всього загальна сума недоплати надбавки на оздоровлення до відпусток склала суму 588 грн.
Однак, колегія суддів вважає, що судом першій інстанції не прийнятий до уваги той факт, що рішення Конституційного Суду України від 29 березня 2002 року по справі № 1-15\2002 за конституційним поданням 55 народних депутатів України були визнані неконституційними положення статті 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2001 рік» про зупинення дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій , що фінансуються з бюджетів всіх рівній.
Зі змісту цього рішення вбачається, що пільги, компенсації і гарантії, право на яки передбачено діючим законодавством , є доповненням к загальним джерелам існування, необхідної складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня \ стаття 48 Конституції України \, який принаймні не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом \ч.3 статті 46 Конституції України \. Звуження змісту і обсягу цього права шляхом прийняття нових законів чи внесення змін в діючі закони згідне зі статтею 22 Конституції України не
5
допускається. Припинення його дії можливо на умовах введення у відповідність з пунктом 31 ч.1 статті 85 і пунктом 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану \ стаття 64 Конституції України \.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає можливим рішення суду в частині відмови в задоволенні вказаних позовних вимог скасувати і постановити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1. недоплачені суми надбавки за вислугу років та грошової допомоги на оздоровлення.
Крім того, колегія суддів вважає можливим змінити рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1. сум в відшкодування моральної шкоди, знизивши суму з 1000 гривень до 500 гривень, виходячи з положень розумності та справедливості та враховуючи те, що невиплата повністю сум на оздоровлення та за вислугу років була здійснена не на власний розсуд керівництва учбової установи, а була рекомендована постановою KM України.
Також, колегія суддів вважає можливим змінити рішення в частини розподілу витрати на проведення експертиз і провести розподіл розходів виходячи з результатів розгляду справи, задоволення чи відмови в позову.
В іншої частині позовних вимог колегія суддів підстав для задоволення апеляційних скарг не знаходить і вважає рішення в цієї частині законним та обґрунтованим.
Так, суд відмовив в позові про стягнення сум за обман та фальсифікацію відомостей по зарплаті, так як вважав твердження про недоплату сум заробітної плати в зв'язку з фальсифікацією документів надуманими і не підтвердженими допустимими в цьому випадку доказами.
Колегія суддів повністю згодна з таким висновком суду, так як обман і
фальсифікація документів з боку посадових осіб є кримінальним
правопорушенням, звинувачення в якому, з подальшим стягненням сум у відшкодування заподіяної цими діями шкоди, повинне доказуватися приговором суду.
Згодна колегія суддів і з висновками суду про відмову в позові в частині стягнення сум допомоги при виході на пенсію наукового робітника, заниження ставки заступника декана, винагороди при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію.
З матеріалів справи, а саме з останніх записів у трудової книжці вбачається, що ОСОБА_1. з 01.09.2000 р. був призначений заступником декана економіко-правового факультету і 31.12.2002 р. звільнений від обов'язків заступника декана за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.
Наказом № 840-5 від 30.07.2003 р. ОСОБА_1. був звільнений з 31.08.2005 р. з посади в зв'язку із закінченням терміну трудової угоди за ст..36 КЗпП України \ ах. 16-19\.
Про те ж свідчать накази по ЕПФ у м. Сімферополі ОНЮА : наказ № 679-5 від 01.07.2003 року про звільнення з 30.06.2003 р., в зв'язку з закінченням терміну трудової угоди , за ст.36 п.2 КЗпП України, ОСОБА_1. викладача, доцента кафедри кримінального права \а.с.85\; наказ № 840-5 від 30.07.03 р. про звільнення ОСОБА_1. зав. кафедрою кримінального права та процесу з посади з 31.08.2003 року, у зв'язку з закінченням терміну трудової угоди, п.2.ст.36 КЗпП України \а.с.86\.
Таким чином, ніяких вказівок на те, що позивач з даної учбової установи
був звільнений з зв'язку з виходом на пенсію, позивачем суду не надано, як і не
надано доказів необхідності стягнення з відповідача сум допомоги при виході на
пенсію наукового робітника чи винагороди при звільненні у зв'язку з виходом на
пенсію.
6
Також колегія судців вважає, що позивач не надав суду доказів заниження йому, як заступнику декана факультету, ставки посадового окладу. Проведені по справі судове бухгалтерські експертизи наявність порушень в нарахуванні такої ставки не знайшли.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін підлягають частковому задоволенню і в цієї частині находить можливим постановити по справі нове рішення. В іншої частині рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не знаходить.
Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Одеської національної юридичної академії - задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 07 листопада 2006 року скасувати в частині відмови в позові ОСОБА_1 про стягнення сум щомісячної надбавки за вислугу років та сум грошової допомоги на оздоровлення, а також в частині задоволення позову про стягнення суми щорічної грошової винагороди за добросовісну працю. Постановити в цієї частині нове рішення.
Стягнути з Одеської національної юридичної академії на користь ОСОБА_1різницю сум щомісячної надбавки за вислугу років за період з 01.01.2001 року по 01.09.2001 рік в сумі 472 гривні; за період з 01.09.2001 року по 01.09.2002 рік в сумі 1056 гривень, всього суму 1528 гривень.
Стягнути з Одеської національної юридичної академії на користь ОСОБА_1різницю сум грошової допомоги на оздоровлення за 2001 рік в розмірі 60% посадового окладу в сумі 236 гривень; за 2002 рік в розмірі 60% посадового окладу в сумі 353 гривні, всього на суму 588 гривень.
В задоволенні позову ОСОБА_1до Одеської національної юридичної академії про стягнення суми щорічної грошової винагороди за добросовісну працю відмовити.
Змінити рішення суду в частині стягнення сум витрат по експертизі та в частині відшкодування моральної шкоди, вказав наступне.
Стягнути з Одеської національної юридичної академії на користь ОСОБА_1витрати по експертизі в сумі 783 гривні 50 коп. і на користь КЦЇЦСЕ 173 гривні 20 коп.
Стягнув з ОСОБА_1на користь КЦЩСЕ витрати по експертизі 173 гривні 20 коп.
Знизити суму стягнену з Одеської національної юридичної академії на користь ОСОБА_1в відшкодування моральної шкоди до 500 гривень.
В іншої частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного суду України.