Справа № 2-238/11

провадження № 22-ц/0390/1045/11 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В.

Категорія: 27 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14.07.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів - Киці С.І., Подолюка В.В.,

при секретарі - Матюхіній О.Г.

з участю

позивача –ОСОБА_2,

представника позивача –ОСОБА_3,

представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк»- Гея В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернулася в суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки в якому, з врахуванням змінених підстав позову, зазначала, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 18.09.2006 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк»18.09.2006 року був укладений договір іпотеки нерухомого майна, а саме двохкімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1. Вказує, що оскільки на момент укладення договору знаходилася в залежних службових відносинах з відповідачем ОСОБА_5, позичальником за кредитним договором, то внаслідок морального тиску зі сторони останнього змушена була укласти оспорюваний договір іпотеки. На підставі ст.ст. 203, 215, 216, 230, 231 ЦК України просила визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 18.09.2006 року, укладений між нею та ПАТ «УкрСиббанк», предметом якого є двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 18.09.2006 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі №1313.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач ПАТ «УкрСиббанк»подало апеляційну скаргу, в якій вказуючи на неповне з’ясування обставин справи, які мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції при ухваленні рішення, просили його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що відповідно до умов договору іпотеки від 18.09.2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2, остання передала в іпотеку двохкімнатну квартиру загальною площею 55,8 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, з метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором №11041524000 від 18.09.2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_5

Крім того, було встановлено, що згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивача, вона з 01.01.2002 року по 28.09.2007 року перебувала в трудових відносинах з суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5

На підставі встановлених вище обставин справи, а також пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_5 та показань свідків суд першої інстанції прийшов до висновку, що в даному випадку мав місце факт психічного насильства з боку відповідача щодо примушування позивача передати належне їй нерухоме майно в іпотеку. Керуючись ст.ст. 203, 231 ЦК України суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Проте, зазначені висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Так, відповідно до ч.1 ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Тобто, мається на увазі насильство не лише фізичне, а й психічний тиск (погрози, залякування, які породжують страх і який є мотивом вчинення правочину, тощо), а саме заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою укласти правочин. Тиск необхідно оцінювати з точки зору особистості конкретної людини з урахуванням виду правочину.

Правочин, вчинений під впливом насильства, може визнаватися недійсним внаслідок відсутності волі самої особи на вчинення правочину, а волевиявлення, яке має місце, відображає волю не самого учасника правочину, а волю будь-якої іншої особи, яка здійснює вплив на учасника правочину.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч положенням ст.60 ЦПК України позивач не довела належними та допустимими доказами факт вчинення щодо неї зі сторони ОСОБА_5 психічного тиску з приводу обставин укладення оспорюваного правочину. Пояснення сторін та показання свідків, які були взяті як підтвердження обґрунтованості позову, на думку колегії суддів не є беззаперечними та переконливими доказами відсутності волі ОСОБА_2 на укладення правочину.

Крім того, в договорі іпотеки від 18.09.2006 року зазначено, що сторони уклали даний договір, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи рішення від 20 квітня 2011 року по даній справі підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :