Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-9149/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Черновський Г.В.

Категорія 20                                                  Доповідач  -  Рудь В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду   Дніпропетровської області в складі:       

             Головуючого судді:       Рудь В.В.

             суддів:                             Куценко Т.Р., Повєткіна В.В.                               

             при секретарі:           Куць О.О.

  Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2011року за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення завдатку та відшкодування моральної шкоди, -

   В с т а н о в и л а :

  У березні 2010року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення завдатку та відшкодування моральної шкоди.

  Позивач зазначав, що в листопаді 2007року між ним та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 була досягнута домовленість про купівлю-продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належала їм на праві власності.      

  З метою забезпечення належного виконання зобов'язання з купівлі-продажу вказаної квартири між ним та відповідачами укладено договори завдатку, згідно умов яких передав останнім: 01.10.2007року - 15 000грн.; 12.11.2007року - 12 000грн.; 21.11.2007року - 4 000грн.  

  Вказуючи на те, що угода купівлі-продажу квартири не відбулася з вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позивач просив стягнути з них завдаток у сумі -  62 000,00грн., інфляційне збільшення суми боргу –18 600,00грн., суму 3% річних –3 582,41грн., на відшкодування моральної шкоди 10 000,00грн. та витрати по справі.

  Рішенням Жовтневого районного м.Дніпропетровська від 31 березня 2011року позов задоволено частково.                     

  Стягнуто  солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4  суму основного боргу –31 000,00грн. та 3% річних у сумі 930,00грн.

  В порядку розподілу судових витрат стягнуто  солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок повернення судового збору –319,30грн., в рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –120,00грн.

  У задоволенні решти вимог відмовлено.

  В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3  просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.                                                  

  Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

  Відповідно до ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушних, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

  Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

  Статтею 570 ЦК України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

  Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

  Судом встановлено, що у жовтні 2007року сторони досягли домовленості укласти не пізніше 01 березня 2008року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Згідно вказаної домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_4 відповідно: 01.10.2007року - 15 000грн.; 12.11.2007року - 12 000грн.; 21.11.2007року - 4 000грн., всього 31 000грн. Ці суми вони визначили як завдаток(а.с.7-9).

  Із справи вбачається, що як у визначений сторонами строк, так і в подальшому договір купівлі-продажу квартири між ними не укладено.

  Встановивши вказані обставини та докази в їх підтвердження, суд прийшов до правильного висновку, що отримана відповідачами від позивача грошова сума не є завдатком в розумінні ч.1 ст.570 ЦК України, а згідно ч.2 ст.570 ЦК України є авансом і підлягає поверненню у тому ж розмірі, в якому була отримана і обгрунтовано задовольнив позов про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аванс у розмірі 31 000,00грн.

  Що стосується вимог позивача про застосування до зазначеної суми вимог ст.625 ЦК України та стягнення 3% річних, то суд не взяв до уваги, що вказаною нормою закону передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а на правовідносини, що склалися між сторонами, які регулюється ч.2 ст.570 ЦК України, дія останньої не поширюється.

  Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги встановлені обставини та вказані вимоги закону, рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів 3% річних у сумі 930,00грн. підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України рішення про відмову позивачу в задоволенні позову в зазначеній частині вимог. У зв’язку з чим підлягає зменшенню сума стягнутого судом судового збору з 319,30грн. до 310,00грн.

  Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що вони не отримували від ОСОБА_4 суму 15 000грн. не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються відповідною розпискою(а.с.8).

  Доводи відповідачів про те, що суми 12 000грн. та 4 000грн. є витратами на ремонт квартири та що ОСОБА_4 провів неякісний ремонт квартири, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі вимоги не є предметом судового розгляду. Крім того, як видно із тексту договорів від 12.11.2007року та від 21.11.2007року, вказані суми отримані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як авансові суми в рахунок продажу квартири(а.с.7,9).

  Посилання в скарзі на те, що отримані суми не підлягають поверненню безпідставні та протирічить матеріалам справи і закону, що регулює встановлені правовідносини.

  Підстав для скасування судового рішення в частині стягнення суми авансу не встановлено, рішення суду в зазначеній частині відповідає обставинам справи та діючому законодавству.

  З наведених мотивів апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

  Керуючись ст.ст.303,307,308,309,316 ЦПК України колегія суддів,-

                                        В И Р І Ш И Л А :

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

  Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2011 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3% річних у сумі 930,00грн. скасувати.

  ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення 3% річних у сумі 930,00грн. відмовити.  

  Зменшити стягнуту судом солідарно суму судового збору з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 з 319,30грн. до 310,00грн.

  В іншій частині рішення суду залишити без змін.

  Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

                 Судді-