КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 липня 2011 року Справа № 1170/2а-1470/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
при секретарі –Сириці І.О.,
за участю:
представника позивача –Романяк М.Я.,
представника відповідача –Максимчука О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромир 2005” до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення–рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення–рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №0000072360 від 07.02.2011р., яким ТОВ „Агромир 2005” визначено до сплати суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, в тому числі, за основним платежем - 123274 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30819 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення–рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, а також таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, кошти ПДВ вважаються такими, що використовуються платником податків не за цільовим призначенням, якщо вони не перераховані сільськогосподарським товаровиробником з поточного рахунку на окремий рахунок.
Також, посилався на те, що пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачу надано право на формування податкового кредиту. Даним правом, на думку позивача, ТОВ „Агромир 2005” могло скористатися або не скористатися на свій розсуд. В той же час, нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не забороняється платнику податків скористатися наданим йому правом на формування податкового кредиту в майбутньому, на підставі раніше отриманих податкових накладних.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні, в обґрунтування заперечень проти позову посилався на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення–рішення. Оскільки, в ході проведення перевірки позивача, податковим органом встановлено, що ТОВ „Агромир 2005” було включено до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2008 року податкові накладні, виписані контрагентами до початку перевіряємого періоду, тобто, до 01.11.2008р., в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 123274 грн..
Також, посилався на те, що ТОВ „Агромир 2005” використано суму податку на додану вартість у розмірі 123274 грн. не за цільовим призначенням, оскільки, позивачем не перераховано його на окремий рахунок, у зв’язку з чим підлягає стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові заперечення проти позову, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ „Агромир 2005” зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 25.12.2004 року та перебуває на обліку у Кіровоградській об’єднаній державній податковій інспекції як платник податків, а також має статус сільськогосподарського товаровиробника та є суб’єктом спеціального режиму оподаткування платником податку на додану вартість.
Відповідно до акту Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №5/23-6/33316463 від 21.01.2011р. про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Агромир 2005” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2008р. по 30.09.2009р., перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, (далі за текстом –Закон №168/97-ВР), та абз.2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999р. (далі за текстом - Порядок №271), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 123274 грн., в тому числі за листопад 2008р. в сумі 47233 грн., за грудень 2008р. в сумі 76051 грн., та не перераховано його на окремий рахунок, внаслідок чого, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням та підлягають стягненню до державного бюджету у спірному порядку (а.с.21-46).
На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072360 від 07.02.2011р., яким податковим органом збільшено суму грошового зобов’язання ТОВ „Агромир 2005” з податку на додану вартість, в тому числі, за основним платежем - 123274 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30819 грн. (а.с.47).
Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скаргу на дані рішення.
За результатами процедури адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення–рішення №0000072360 від 07.02.2011р. залишено без змін, про що свідчить рішення Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області про результати розгляду первинної скарги №1206/10/25-014 від 08.04.2011р. (а.с.48-50).
Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад та грудень 2008 року податкові накладні, виписані контрагентами в січні 2008 року, та задекларовано податковий кредит по цих контрагентах на загальну суму ПДВ 123274 грн., що встановлено перевіркою ТОВ „Агромир 2005” та відображено в акті №5/23-6/33316463 від 21.01.2011р..
Відповідно до п.1.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
З системного аналізу даних норм вбачається, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обов’язку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обов’язку для платника закон не містить, а тому суд не приймає посилання ДПІ у м. Кіровограді на те, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.
У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІ чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Крім того, аналіз вищенаведених норм Закону №168/97-ВР свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ „Агромир 2005” правомірно сформовано податковий кредит на суму ПДВ 123274 грн. по факту отримання від контрагентів податкових накладних, тобто по першій події, передбаченій пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що положення абзацу 2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Наведеною нормою встановлено право особи на подання такої скарги, а не обов’язок.
Таким чином, те, що позивач не скористався своїм правом на звернення зі скаргою до податкового органу про ненадання контрагентами податкових накладних у встановлені строки, не позбавляє ТОВ „Агромир 2005” права на включення до складу податкового кредиту накладних, виписаних контрагентами в січні 2008 року, після їх фактичного одержання у листопаді 2008 року.
Судом встановлено, що позивачем, який має статус сільськогосподарського товаровиробника, віднесено суму ПДВ в розмірі 123274 грн. до складу податкового кредиту по скороченій (спеціальній) податковій декларації з ПДВ.
Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону №168/97-ВР до 01 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Наведеним приписом Закону було передбачено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Отже, для сільськогосподарських товаровиробників суми, які визначаються за правилами визначення податкових зобов’язань з ПДВ, не сплачуються до державного бюджету, а підлягають акумуляції на окремих рахунках і мають витрачатися на придбання виробничих матеріально-технічних ресурсів.
Аналогічний припис міститься в пункті 5 Порядку № 271 згідно якого кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.
Згідно абз.2 п.4 Порядку №271 залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до Державного бюджету України у безспірному порядку.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що кошти ПДВ вважаються такими, що використовуються платником податків не за цільовим призначенням, якщо вони не перераховані сільськогосподарським товаровиробником з поточного рахунка на окремий рахунок. Лише виключно наявність такої обставини дає підстави податковій інспекції стягувати такі кошти до державного бюджету, але в безспірному порядку.
Доказів встановлення податковим органом різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною позивачем від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ним постачальникам суду не надано, як і не надано доказів неперерахування останнім даної суми ПДВ з поточного рахунку на окремий рахунок.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.4 Порядку №271 не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Таким чином, у разі встановлення нецільового використання акумульованих коштів податку на додану вартість, відповідач має право звернутися до суду з позовом про стягнення зазначеної суми коштів, проте застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів ПДВ, чинним на час виникнення спірних правовідносин, законодавством не передбачено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в тому числі, за основним платежем - 123274 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30819 грн..
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією оскаржуваного податкового повідомлення –рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ „Агромир 2005”.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №0000072360 від 07 лютого 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агромир 2005»збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 154093 (сто п’ятдесят чотири тисячі дев’яносто три) грн..
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агромир 2005» з Державного бюджету України судові витрати в сумі 03 грн. 40 коп..
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено –22.07.2011р..
Cуддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина