Справа № 2-2608/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"01" березня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва                             

у складі: головуючого  -   судді                       Пономаренко Н.В.

при секретарі                                                     Краснянській С.В.

з участю  представників позивача                   ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача                                Петренка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну справу за  позовом  ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісстрой», третя особа: ОСОБА_5 про визнання окремих частин правочину недійсним та визнання права власності на об»єкт нерухомого майна суд,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Мегаполісстрой», під час судового розгляду справи неодноразово уточнював позовні вимоги (а.с.41-42; 121)і остаточно просив визнати недійсними положення договору №34 від 2.10.2008р., укладеного між сторонами які визначені в пунктах 4.1.4; 4.2.2; 4.2.5; 4.4.1; 5.1; 5.2 та стосуються укладення між позивачем та відповідачем договору щодо передачі об»єкту інвестування, на який майнові права позивача посвідчені повним пакетом облігацій відповідача, що є власністю позивача відповідно до договору від 8.10.2008р. №В 413; 4-25. Також, просить визнати право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 поштова адреса: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивував тим, що після укладення між сторонами 2.10.2008 року договору «Про резервування приміщення», позивач інвестував власні кошти у будівництво вищевказаної квартири шляхом викупу цінних паперів у кількості 8475 іменних безпроцентних облігацій, емітованих відповідачем, а він в порушення умов договору (п.п.1.1, 2.1, 2.2, 4.1) не передав об»єкт інвестування позивачу. При цьому, посилається на норми ст.ст.4, 7, 9  Закону України «Про інвестиційну діяльність»та ст.ст. 198, 213, 321 ЦК України. Вважає, що факт набуття права власності  на цінні папери є підтвердженням фактичного здійснення інвестування власних коштів у об»єкт інвестування та набуття позивачем майнових прав на об»єкт інвестування внаслідок придбання у власність облігацій відповідача. Окрім того, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, пункти 4.1.4; 4.2.2; 4.2.5; 4.4.1; 5.1; 5.2 договору №34 від 2.10.2008р. є недійсними оскільки порушують право власності позивача на об»єкт інвестування та просить їх визнати недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, враховуючи викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача  проти позову заперечував, про що надав письмовий відзив (а.с.66-69), також, в судовому засіданні пояснив, що позивач просить визнати недійсними істотні умови договору №34 від 2.10.2008р. які і передбачають порядок набуття права власності, і якщо їх визнати недійсними, то вони потягнуть за собою визнання недійсним і всього договору. Наголосив, що жодна із умов вказаного договору не передбачає за собою набуття право власності на квартиру і позивач обрав невірний спосіб захисту свого права і вважає, що вказаний договір за своєю юридичною природою є договором про наміри з ознаками попереднього договору, а не договором інвестування. Оскільки позивач порушив окрім іншого, ще і 3-х місячний  з моменту введення в експлуатацію будинку, термін  проведення дострокового  викупу облігацій, на придбання яких власник облігацій і отримав право, тому згідно п.11.9 Інформації покупець втрачає право на отримання приміщень.

Третя особа ОСОБА_5, яка була залучена до розгляду у вказаній справі  протокольною ухвалою суду від 22.06.2010р., просить розглядати справу у її відсутність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

 Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 29.12.2005 року була зареєстрована  та опублікована 6.01.2006 р. в газеті «Дивіденти інформ»Інформація про випуск облігацій ТОВ «Мегаполісстрой»(а.с.70-90); станом на час випуску вказаної Інформації, позивач ОСОБА_4  мав 30%  в статутному фонді вказаного ТОВ «Мегаполісстрой»(а.с.89).

Між ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Актив Плюс», що діяла від імені пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Будівельні інвестиції»та ЗАТ «Обрій капітал», - з однієї сторони та ОСОБА_4 –з другої сторони, уклали  8.10.2008р. договір № В413; 4-25 купівлі продажу 8475 цінних паперів  - іменних безпроцентних облігацій серії А в бездокументарній формі загальною вартістю 296625,00 грн., емітент ТОВ «Мегаполісстрой».  При цьому, термін погашення облігацій  з 1.01.2015 року по 30.06.2015 року та передбачено  право дострокового погашення облігацій Емітентом (а.с.14-20).

Відповідно до умов п.3.1 Договору від 8.10.2008 року купівлі-продажу цінних паперів,  позивач стверджує, що на момент підписання договору він ознайомлений з умовами випуску та обігу облігацій, викладеними в Інформації про випуск облігацій ТОВ «Мегаполісстрой».

Відповідно до п. 3.2 договору передбачено, що істотною умовою укладання та виконання вказаного Договору є одночасне (у будь-якому разі в строк не довший п»яти банківських днів з моменту підписання цього Договору) укладання Покупцем Договору про резервування, що передбачений Інформацією.

Однак, в порушення умов вищевказаного договору, договір №34 про резервування приміщення був укладений завчасно –2.10.2008 року (а.с.9-13).

Об»єктом резервування є двокімнатна квартира АДРЕСА_2. Відкрито рахунок в цінних паперах НОМЕР_1 (а.с.25); придбано повний пакет облігацій відповідача шляхом сплати їх номінальної вартості, про що  свідчить виписка про стан рахунку у цінних паперах (а.с.26).

Будинок був введений в експлуатацію 31.12.2008р. про що свідчить відповідний акт від 11.11.2008 року (а.с.21-24).

Позивачем 22.05.2009 року та 11.01.2010 року направлялися вимоги відповідачу про викуп Повного пакету облігацій та укладання Договору щодо передачі об»єкта позивачу (а.с.27-29).

Зі змісту договору №34 від 2.10.2008р., вбачається, що предметом договору резервування є резервування приміщення –спірної квартири, яке позивач повинен був в майбутньому викупити шляхом укладання з відповідачем договору купівлі-продажу (п.2.1, 4.3.1, 4.4.1 Договору №34 та п.11.9,11.12 Інформації).

Також, в п.11.12 Інформації визначений 3-місячний термін проведення дострокового викупу облігацій з моменту здачі житловихнежитлових приміщень в експлуатацію. Відповідно до п.2.1. Договору резервування позивач повинен у встановлений строк пред»явити для викупу Повний пакет облігацій, що згідно з п.1.1 Договору резервування  надає додаткове право отримати Об»єкт у власність згідно з умовами, викладеними в Інформації.

Однак, як вбачається із наданих копій, позивачем з порушенням визначеного трьохмісячного терміну, а  саме: тільки 22.05.2009 року та 11.01.2010 року направлялися вимоги відповідачу про викуп Повного пакету облігацій та укладання Договору щодо передачі об»єкта позивачу (а.с.27-29).

Оскільки умовами договору чітко не передбачений порядок повідомлень, Відповідач умови п.4.1.3 Договору №34 виконав загальнодоступним способом - шляхом розміщення інформації і її оприлюднення на офіційному веб-сайті товариства та реклами. А вимоги, передбачені п.п.4.1.4 та 4.1.5 не виконав, оскільки ОСОБА_4  не виконав умови договору передбачені п.5.1 та 5.2, оскільки із пропуском визначених строків, через 9 місяців, пред»явив для викупу повний пакет облігацій.

В п.11.9 Інформації про випуск облігацій ТОВ «Мегаполісстрой»вказано про необхідність надання облігацій емітенту для дострокового викупу шляхом здійсненя розрахунків за договором купівлі-продажу приміщення. У випадку ненадання облігацій для дострокового викупу, покупець втрачає право на отримання житлових/нежитлових приміщень в експлуатацію  згідно договору резервування.

Вищевказане право є додатковим, і це право закріплено у вказаній Інформації та передбачає, що одна облігація серії А надає покупцю право на купівлю  0,01 кв.м житлових приміщень, а не право на безпосередньо визначені кв.м в спірному приміщенні.

Як зазначив позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог (а.с.41) і проти чого не заперечував представник відповідача, хоча  ніхто із сторін ніяких  доказів вказаному не надав та не наполягав на подальшому їх витребуванні, 18.03.2009 року між ТОВ «ФК «Уко-Капітал»та ОСОБА_5 було укладено договір №189/І-М про участь у Фонді фінансування будівництва спірної квартири.

Суд вважає у даному випадку, що відповідачем не були порушені умови 4.1.1, оскільки його обов»язок  не змінювати без погодження із позивачем умови передачі закріпленого за ним об»єкту, не продавати, не передавати під заставу та інше, закріплений на підставі того, що відповідач зобов»язується не вчиняти дії направлені на обтяження чи відчудженя майна  за умови належного та

повного виконання другою стороною умов зазначеного договору. Однак, як встановлено в судовому засіданні, позивач сам належним чином не виконував його умови.

Адже, для того, щоб позивач став власником  майнових прав на об»єкт нерухомості, він повинен був у визначений строк укласти договір купівлі-продажу визначеної нерухомості та перерахувати повний пакет облігацій, який повинен бути зарахований на рахунок відповідача.

Із змісту вказаних договорів не вбачається жодного положення (умови) яке б передбачало наявність у сторони права власності на квартиру.

В судовому засіданні згідно пояснень представника відповідача, і не оспорювалось представником позивача, встановлено, що на сьогоднішній день облігації на рахунок ТОВ «Мегаполісстрой»не зараховані і знаходяться у власності позивача. Тому суд вважає безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, посилання позивача в позовній заяві та його представника в судовому засіданні, про те, що вартість спірної квартири на сьогодні сплачена позивачем на користь відповідача.

Суд вважає помилковим посилання позивача на порушення відповідачем умов ст.198 ЦК України, оскільки відповідач не заперечує основне право пред»явлення і погашення облігацій позивачем до 2015 року (строк вказано в Інформації), також не заперечується і відповідачем не порушено його право, що посвідчують вказані облігації –право на купівлю визначеної кількості квадратних метрів  житлового приміщення, а не право на самі визначені кв.м в спірному приміщенні.

   Загальні умови виконання зобов'язання відповідно до вимог ст.526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.    Договір  укладається  шляхом  пропозиції  однієї   сторони укласти  договір  (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Сторони при укладанні вищевказаних договорів дійшли згоди з усіх істотних їх умов, додаткових угод не укладали. Оскільки позивач не виконав в повному обсязі умови договорів не пред'явивши своєчасно  до погашення пакет облігацій та не уклавши відповідний договір купівлі-продажу щодо передачі йому квартири у власність, тобто не виконав всі дії, спрямовані на виконання зазначених умов договорів, в той же час як відповідач виконав  умови вказаних договорів в повному обсязі направлені на набуття права власності на квартиру і тому не має внаслідок цього законних підстав визнати за ним право власності на спірну квартиру, таке його право  порушено не було і захисту не потребує, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до  ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В судовому засіданні як і в тексті самого позову не зазначено та не надано жодного належного і допустимого доказу, які б давали суду підстави для визнання положення пунктів 4.1.4; 4.2.2; 4.2.5; 4.4.1; 5.1; 5.2 договору №34 від 2.10.2008р. недійсними як таких, що порушують право власності позивача на спірну квартиру. Окрім того, вказані пункти договору резервування №34 регулюють умови передачі об»єкта, або майнових прав щодо нього, позивачу, його обов»язок укласти договір і взагалі весь порядок набуття права власності на спірний об»єкт нерухомості. На думку суду, позовні вимоги щодо визнання даних пунктів договору недійсним і водночас заявлення позовних вимог про визнання права власності на квартиру на підставі цього ж договору, суперечать один одному.

Як вбачається з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.  

Нормами ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.  58-59 ЦПК України.

Оскільки, обставини на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а його позовні вимоги щодо визнання Договору недійсним не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд прийшов до висновку, що позов в частині визнання недійсним Договору також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, особа,  яка  бере участь у справі,  розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.     

            Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст. 3, 10, 31 ЦПК України).   

         У відповідності принципу диспозитивності, суд за  власною ініціативою не має можливості  вийти за межі позовних вимог. Своїми процесуальними правами позивач та його представники розпорядились на власний розсуд, зокрема, позовних вимог щодо зобов»язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу спірної квартири - не заявлялось.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини. на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 4,7,9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 198, 203, 215, 216, 526, 638 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 62, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України суд,  –

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісстрой», третя особа: ОСОБА_5 про визнання окремих частин правочину недійсним та визнання права власності на об»єкт нерухомого майна –відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, відповідно до ухвали суду від 23.09.2010 року щодо заборони Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2; щодо заборони Комунальному підприємству  Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна вчиняти дії щодо реєстрації права власності на на квартиру АДРЕСА_2.

           Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Суддя :