ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 серпня 2011 р.                                            м. Львів                                        № 2а-7486/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., представника позивача Буляка І.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області та підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі –ГУПФУ у Львівській області) звернулось до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області (далі –ГУЮ у Львівській області), Відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області (далі –ВДВС ГУЮ у Львівській області) та Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області (далі –ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області) про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови ВП № 26663744 від 22.06.2011 року про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду в сумі 2040 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при винесенні постанови державний виконавець не врахував поважності тих обставин, які перешкоджали виконати рішення суду у визначений строк. Позивач зазначив, що такими причинами є перш за все необхідність з’ясувати який вид державної пенсії обрав ОСОБА_2 (стягувач у виконавчому провадженні). Позивач пояснив, що ОСОБА_2 має право на два види державної пенсії, а в такому випадку закон передбачає, що виплачуватись може тільки одна за вибором пенсіонера. Оскільки пенсію осіб, звільнених з військової служби, та пенсію, яка призначена відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і про стягнення якої відкрито виконавче провадження, виплачують різні територіальні управління Пенсійного фонду, позивач звернувся до державного виконавця з листом, у якому просив про звернення останнього до суду із заявою про роз’яснення судового рішення та, відповідно, про зупинення виконавчого провадження. Однак, державний виконавець не взяв до уваги пояснення позивача і відхилив їх як безпідставні. Позивач крім того зазначив, що рішення суду, на підставі якого відкрито дане виконавче провадження, оскаржено в апеляційному порядку, відповідно воно не набрало законної сили, а тому підстав для його виконання немає.

Відповідачі не забезпечили участі своїх представників у судовому засіданні, причин неявки не повідомили, письмових заперечень проти позову чи клопотань процесуального характеру суду також не надсилали. Про розгляд даної справи відповідачі повідомлені належним чином, оскільки копія ухвали про відкриття провадження у даній справі від 22.07.2011 року була надіслана кожному з них на їхні адреси електронної пошти. Зважаючи на те, що протягом двох днів належного підтвердження про отримання тексту повістки від відповідачів не надійшло, секретар склала довідку, яка відповідно до вимог ст. 38 КАС України є належним доказом повідомлення. За наведених обставин суд на підставі ст.ст. 71, 128 КАС України ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі відповідачів.

Відповідно до вимог ст. 267 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в тому числі у порядку, встановленому статтею 181 цього Кодексу. Згідно зі ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 18 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, справи за адміністративними позовами до органу державної виконавчої служби підсудні окружному адміністративному суду. З урахуванням викладеного, а також положень ст. 19 КАС України щодо територіальної підсудності адміністративних справ, вирішення даного спору належить до компетенції Львівського окружного адміністративного суду.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив наступні фактичні обставини справи:

Постановою від 05 квітня 2011 року у справі № 2а-1324-50/11 Трускавецький міський суд Львівської області задовольнив позовні вимоги гром. ОСОБА_2 та зобов’язав ГУ ПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_2, починаючи з 01.09.2010 року, перерахунок та виплату основної і додаткової пенсії відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням вже нарахованої та виплаченої пенсії. Зазначену постанову суд допустив до негайного виконання.

На підставі виконавчого листа Трускавецького міського суду № 2-а-1324-50/11 від 13.05.2011 року державний виконавець 26 травня 2011 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 26663744, водночас боржника –ГУ ПФУ у Львівській області, було зобов’язано у строк до 02.06.2011 року самостійно (добровільно) виконати згадане вище судове рішення.

Втім, у визначений державним виконавцем строк боржник не виконав рішення суду, а причини, що перешкоджали йому в цьому, повідомив у листі від 02.06.2011 року. У свою чергу державний виконавець визнав, що рішення суду не виконано без поважних на те причин, за що наклав на боржника штраф, та вдруге направив йому вимогу про необхідність самостійного виконання судового рішення від 05.04.2011 року у строк до 17.06.2011 року.

Листом від 17.06.2011 року ГУ ПФУ у Львівській області знову повідомило, що рішення суду у визначений йому строк не виконано у зв’язку тим, що передусім слід з’ясувати, який вид державної пенсії обрав ОСОБА_2 Пояснив, що стягувач має право одночасно на два види пенсійного забезпечення, але законом передбачено, що отримувати він може лише одне за своїм вибором шляхом подання письмової заяви та інших необхідних документів. З огляду на те, що пенсію, право на отримання якої передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та пенсію, яка призначена відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про стягнення якої і відкрито це виконавче провадження, виплачують різні територіальні управління Пенсійного фонду, позивач просив державного виконавця звернутись до суду із заявою про роз’яснення судового рішення та, відповідно, про зупинення виконавчого провадження.

У відповідь державний виконавець надіслав боржнику вимогу від 22.06.2011 року, у якій серед іншого зазначив, що підстав для звернення до суду із заявою про роз’яснення судового рішення немає, оскільки обставини, викладені у листі від 17.06.2011 року, були предметом дослідження Трускавецького міського суду під час прийняття постанови від 05.04.2011 року, на підставі якої видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Встановивши повторне невиконання боржником рішення суду без поважних причин, державний виконавець виніс постанову від 22.06.2011 року про накладення штрафу в сумі 2040 грн., яку позивач, з наведених вище мотивів, оскаржив до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій та рішення державного виконавця суд керувався наступним:

Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України «Про виконавче провадження»у редакції, що діє з 09.03.2011 року (далі - Закон № 606). Статтею 17 згаданого Закону встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких такі, як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Закону № 606). Відповідно до ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27, ч. 1 ст. 28 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 89 Закону № 606 у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

До вирішення питання щодо обґрунтованості позовних вимог по суті, суд вважає за необхідне вирішити питання належності за даним адміністративним позовом відповідачів - Головного управління юстиції у Львівській області та підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог до всіх трьох відповідачів, оскільки ВДВС є структурним підрозділом ГУЮ у Львівській області, але не є юридичною особою, а виконавчий лист № 2а-1324-50/11 від 13.05.2011 року перебуває на примусовому виконанні ППВР ВДВС. Оскільки рахунок для зарахування в т.ч. стягнутих сум має ГУЮ у Львівській області, тому з позовом слід звертатись до цих трьох осіб. З цього приводу слід зауважити наступне.

Згідно зі ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу»органом державної виконавчої служби на обласному рівні є відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. З огляду на зазначені вище норми закону, єдиним належним відповідачем за даним позовом є ВДВС ГУЮ у Львівській області, тому у задоволенні позову стосовно двох інших відповідачів, на участі яких у справі наполягав позивач, а саме: ГУЮ у Львівській області та ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області, суд відмовляє за безпідставністю вимог до таких.

Стосовно дій державного виконавця та правомірності оскаржуваної постанови від 22.06.2011 року про накладення штрафу, то суд встановив, що державний виконавець її виніс після того, як встановив, що у повторно наданий строк боржник повторно не виконав рішення суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження. Суд погоджується з мотивацією державного виконавця, що причини такого невиконання не були поважними, оскільки повідомлені боржником обставини дійсно були предметом розгляду Трускавецького міського суду під час прийняття постанови від 05.04.2011 року, копія якої долучена до матеріалів справи. У свою чергу, як боржник у виконавчому провадженні (позивач у даному спорі) вважає, що існують об’єктивні перешкоди для виконання судового рішення, пов’язані з необхідністю з’ясувати про обраний ОСОБА_2 вид державної пенсії, вправі та зобов’язаний був звернутися до суду у порядку ст. 263 КАС України (як сторона виконавчого провадження) із заявою про відстрочення виконання рішення суду, встановлення способу і порядку виконання судового рішення. В даному випадку суд встановив, що позивач таким процесуальним правом з невідомих причин не скористався. Натомість, він подав апеляційну скаргу на рішення Трускавецького міського суду від 05.04.2011 року разом з клопотанням про зупинення виконання оскарженого судового рішення. Відповідно до вимог ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Разом з тим, у частині 2 ст. 257 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Постанова Трускавецького міського суду від 05.04.2011 року, на виконання якої було відкрито виконавче провадження, на підставі ч. 1 ст. 256 КАС України допущена до негайного виконання, про що вказано у резолютивній частині рішення суду. Відтак, аргументи позивача про відсутність законних підстав для виконання рішення суду, яке не набрало законної сили, є безпідставними, позаяк суперечать вимогам процесуального закону. Беручи до уваги наведені вище обставини справи та норми закону вимоги позивача є необґрунтованими і підстав для їх задоволення немає.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати у даній справі не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2011 року.

         Суддя                                                                                          Москаль Р.М.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Москаль Р.М.