Справа № 2-2656/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"14" лютого 2010 р. Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

       Головуючого:  судді  -                        Пономаренко Н.В..

       при секретарі :                                     Краснянській С.В.

       з участю представника позивача:      Симоненка В.С.

       представника відповідача:                  ОСОБА_2

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства "житлово-експлуатаційна контора "Діброва" Шевченківської районної у м. Києві ради до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

в квітні 2010 року позивач Комунальне підприємство «житлово-експлуатаційна контора «Діброва»Шевченківської районної у м. Києві ради звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по квартирній платі та платі за комунальні послуги в сумі –4974 грн. 38 коп. Однак, під час судового розгляду справи, представник позивача змінив позовні вимоги, пред»явивши їх тільки до ОСОБА_3 як до власника вказаної квартири.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що, починаючи з березня 2008  року по 1.03.2010р. відповідач не сплачує квартирну плату та плату за комунальні послуги за користування квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених в ньому підстав та просив його задовольнити.

Представник відповідача спочатку позовні вимоги не визнавав в повному обсязі, а потім визнав позов в частині, яка складає ? від розміру заявлених позовних вимог, однак обґрунтування вказаному не надав. В своїх запереченнях посилався на те, що відповідач є власником тільки ? частини вказаної квартири, вся квартира є двокімнатною, а не однокімнатною, як зазначено в позові і довідці форми №3, договір про надання житлово-комунальних послуг позивач з відповідачем на неодноразові вимоги останього не уклав, рахунок-попередження не відповідає дійсності, як і довідка форми №3.

          Вислухавши сторони, свідків, вивчивши надані докази, судом встановлені наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Згідно довідки форми № 3 від 12.03.2010 року вбачається, квартира АДРЕСА_1 є приватизованою, але належить КП «ЖЕК «Діброва»,особовий рахунок відкрито на ОСОБА_6, складається із одної кімнати житловою площею 19,1 кв.м, загальною площею 32,7 кв.м., в якій проживає три члени родини: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5.(а.с.5).

Однак, як вбачається із копії ордера НОМЕР_1 на вказане житлове приміщення, дана квартира складається із 2-х кімнат, а не одної, як зазначено у наданій позивачем довідці форми №3 (а.с.8).

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на житло від 27.08.1998року, вказана квартира має загальну площу 57,5 кв.м, а не 32,7 кв.м., як зазначено у наданій позивачем довідці форми №3, та належала в рівних долях ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.35).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцями ? частки кв.АДРЕСА_1. за померлою ОСОБА_8 є в рівних частках дочка ОСОБА_9 та ОСОБА_3.(а.с.36).

Виходячи із вказаного, судом достовірно встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 на даний час належить ? частки вказаної квартири, а не вся квартира, як зазначає позивач.

Згідно ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов»язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків,зборів (обов»язкових платежів), в також нести відповідальність перед третіми особами за зобов»язаннями, пов»язаними зі спільним майном.

Однак, оскільки в судовому засіданні виявлена недостовірність  відомостей, викладених у довідці форми №3 на вказану квартиру, а саме: невірно вказана загальна та житлові площі квартири, кількість кімнат, форма власності, тому суд вважає недоведеним правильність розрахунку боргу відповідно до наданого розрахунку-попередження, який виконаний на ім»я померлої ОСОБА_6, а не на ім»я відповідача ОСОБА_3, оскільки невідомо із розрахунку до якого розміру житлової і загальної площі квартири проводився такий розрахунок в сумі 4974,38 та кількості зареєстрованих у вказаній квартирі повнолітніх осіб (а.с.44).

Відповідних пояснень вказаним розбіжностям в документах представник позивача пояснити і обґрунтувати не зміг.

Згідно пояснень представника позивача, зазначений будинок знаходиться на балансі Комунального підприємства «житлово-експлуатаційна контора «Діброва»Шевченківської районної у м. Києві ради.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1. ст. 162 Житлового кодексу Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

В обґрунтування своїх позовних вимог представником позивача не надано розрахунку боргу на ім»я  відповідача ОСОБА_3 згідно його частки власності на квартиру.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, позивачем також не було надано доказів щодо укладення після смерті ОСОБА_8 окремого договору з надання житлово-комунальних послуг як із власником частини житлового приміщення, хоча відповідач звертався з такою вимогою щодо укладання окремого договору (а.с.38).

Нормами ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.  58-59 ЦПК України.

Згідно ст. 10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача не надав суду  належні та допустимі докази щодо наявності боргу саме у відповідача ОСОБА_3, саме в розмірі 4974,38 грн. та не довів суду у їх переконливості, а також не довів обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог.  

Суд у відповідності до вимог ст.174 ЦПК України не приймає визнання позову представником позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача ? частини зазначеного в позові боргу, оскільки вказане визнання порушує права, свободи та інтереси відповідача ОСОБА_3, так як на даний час судом неможливо встановити і відповідачем не доведена сума боргу  за житлово-комунальні послуги саме вказаною особою, а в судовому засіданні встановлена невідповідність змісту документів, долучених до матеріалів справи позивачем, дійсним обставинам справи.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 360, 526 ЦК України, ст.162 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»ст.ст. 10, 11, 57-60, 62, 64, 132, 174, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову - відмовити.

           Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

               Суддя :