Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
02 серпня 2011 р. №2а-3382/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" (63304, м.Красноград, вул. 19-го вересня, 77) від 20 грудня 2010 року про відмову в державній реєстрації прав на нежитлові будівлі: сарай цегляний літ. В загальною площею 8,З кв. метра; сарай шлакоблочний літ. Д загальною площею 55,2 кв. метра., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці, що належить Красноградській міській раді.
- зобов'язати Комунальне підприємство технічної інвентаризації "Інвентаризатор" (63304, м.Красноград, вул. 19-го вересня, 77) зареєструвати за позивачем, ОСОБА_2, (АДРЕСА_1) право власності на нежитлові будівлі: сарай цегляний літ. В загальною площею 8,3 кв. метра; сарай шлакоблочний літ. Д загальною площею 55,2 кв. метра. (надалі - Об'єкти), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці, що належить Красноградській міській раді.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно ст.19 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пункту 10 додатку 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна віднесено - рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна.
З позиції позивача документом, що підтверджує право власності на об’єкт нерухомого майна є рішення суду про переведення на неї прав покупця, скасування реєстрації прав попереднього покупця та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 червня 2008 року.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у реєстрації права власності, у зв’язку з тлумаченням судових рішень та з мотивів невідповідності їх законодавству є неправомірними, з урахуванням того, що відповідачем при прийнятті вказаного рішення були грубо порушені вимоги ст.129 Конституції України, ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо обов’язковості виконання рішень суду.
Відповідач – Комунальне підприємство технічної інвентаризації "Інвентаризатор" - у судове засідання уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, на адресу суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У поданих письмових запереченнях проти задоволення позову заперечував, пославшись на той факт, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації прав на нерухоме майно винесене у відповідності до норм діючого законодавства. В обґрунтування поданих заперечень вказав, що позивачем не надано до Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" будь – яких правовстановлюючих документів, визначених у Додатку №2 до "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", які б були підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" із заявою №176 від 23.11.2010 року, в якій просила зареєструвати за нею право власності на нежитлові будівлі - сарай літ.В, сарай літ.Д, що розташовані в АДРЕСА_2.
Державним реєстратором Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" прийнято рішення від 20.12.2010 року про відмову в державній реєстрації права власності, на підставі п.3.4, 3.5.4 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно".
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 08.07.2010 року по справі №2-10/10:
- визнано недійсним договір купівлі – продажу нерухомого майна від 17.06.2008 року між Красноградською районною радою Харківської області та ОСОБА_3;
- переведено на позивача ОСОБА_2 обов’язки покупця на нежитлові будівлі: сарай цегляний літ. В загальною площею 8,3 кв.м., сарай шлакоблочний літ. Д загальною площею 55,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на земельній за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці, що належить Красноградській міській раді за вищевказаним укладеним 17 червня 2008 року договором купівлі – продажу нерухомого майна, сторонами якого є Красноградська районна рада Харківської області, що розташована в м.Краснограді Харківської області вул. Жовтнева, буд. 58-а та ОСОБА_3, що проживає у АДРЕСА_3
- зобов'язано третю особу - КП "Інвентаризатор" скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлові будівлі: (сарай) цегляне літ. В загальною площею 8,3 кв.м., нежитлову будівлю (сарай) шлакоблочний літ. Д загальною площею 55,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці, що належить Красноградській міській раді.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 02.11.2010 року по справі №6-208/10 роз’яснено рішення від 08.07.2010 року та зазначено, що договір від 17.06.2008 року укладений між Красноградської районною радою Харківської області і ОСОБА_3 про продаж нежитлового приміщення загальною площею 8,3 кв.м. (літера В), нежитлового приміщення загальною площею 55, 2 кв.м. (літера Д), які розташовані в АДРЕСА_2 відносно ОСОБА_2, на яку на даний час переведені права покупця за вказаним договором, є чинним.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004р. визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 4 зазначеного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 15 Закон України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення за зразком, встановленим Міністерством юстиції України (ч.2 статті 24 зазначеного Закону).
Згідно положень частини 3 статті 24 Закон №1952-IV, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно пункту 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.
Приписами п.п.3.5.4 пункту 3.5 зазначеного Положення передбачено, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 2.2 Положення, заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
У Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, визначено виключний перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, до яких, зокрема, відносяться: договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності; рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Суд зазначає, що при зверненні із заявою до Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор", ОСОБА_2 було зазначено як підставу для реєстрації права власності на нерухоме майно за нею, наявність рішення Красноградського районного суду Харківської області від 08.07.2010 року по справі №2-10/10.
Разом з цим, вказаним судовим рішенням за ОСОБА_2 не було визнано право власності на об'єкти нерухомого майна та не було встановлено факт права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 8,3 кв.м. (літера В), нежитлове приміщення загальною площею 55, 2 кв.м. (літера Д), які розташовані в АДРЕСА_2
Таким чином, відповідно вимог Додатку №2 до "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", зазначене рішення Красноградського районного суду Харківської області від 08.07.2010 року по справі №2-10/10 не може бути віднесено до документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
При зверненні до державного реєстратора позивачем також не було надано договору купівлі – продажу об'єкта нерухомого майна, за умовами якого б визначався перехід права власності на зазначені об’єкти нерухомості до позивача.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 для реєстрації свого права власності на нерухоме майно не надала до Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" належних правовстановлювальних документів у відповідності до Додатку №2 наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно з посиланням на приписи пунктів 3.4, 3.5.4 зазначеного Положення.
При цьому суд зазначає, що з огляду на вимоги частини 3 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач не позбавляється права повторно звернутися із відповідною заявою до державного реєстратора Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор", після усунення зазначених перешкод для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 08.08.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.