Справа № 2-418/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 р.                                               Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі : головуючого  судді -Букіній О.М.

                        при  секретарі  -Дімаковій Г.О., Возному М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Коммунального підприємства «Фармація»до ОСОБА_1, третя особа-СК «Оранта»про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

24.11.2010 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 та просив суд стягнути з відповідача на його користь 16 249,49 гривень суми завданої матеріальної шкоди та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.06.2010 року о 17 год. 40 хв. на вулиці Механізаторів,7 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки «Фольксваген», держаний номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 червня 2010 року по справі № 3-5211/2010 року ОСОБА_1, був визнаний судом винним у вчиненні адміністративного правопорушення та  на нього було накладено штраф у розмірі 3 400,00 гривень.

Вище зазначена постанова Солом'янського районного суду м. Києва в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

Позивач зазначає, що ним було здійснено відновлювальний ремонт належного йому автомобіля  марки «Фольксваген», держаний номерний знак НОМЕР_1, за власні кошти. Відповідно до наказ-наряду № 2310005464 від 30.06.2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля  марки «Фольксваген», держаний номерний знак НОМЕР_1 становить 31 828, 93 грн. Оплата вартості позивачем відновлювального ремонту автомобіля підтверджується платіжними дорученнями: № 15439 від 15.06.2010 року, № 17247 від 02.07.2010 року та № 17220 від 02.07.2010 року.

Додатково зазначив, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в НАСК «Оранта», третя особа сплатила позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 15 579,22 гривень. У свою чергу різницю між загальною сумою матеріальної шкоди завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 16 249,49 гривень має бути відшкодовано відповідачем.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача державне мито у розмірі 162,49 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 гривень.

У судовому засіданні представник позивача зменшив розмір  позовних вимог, в зв’язку з здійсненням НАСК «Оранта»доплати суми страхового відшкодування у розмірі 5 297, 45 грн. та просив суд стягнути з відповідача  матеріальну шкоду в розмірі 10 952, 04 гривень та судові витрати по сплаті держмита в розмірі 162,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 грн.

Враховуючи вищенаведене представник позивача просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував частково.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяви в якій просив суд розглядати справу у відсутності третьої особи.

Суд, заслухавши думку сторін вважає за можливе розглянути справу у відсутності третьої особи від якої надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  позов підлягає  задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що завдана шкода при взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується виною особою.

На підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за винятком випадків, передбачених законом. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що 01.06.2010 року о 17 год. 40 хв. на вулиці Механізаторів,7 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки «Фольксваген», держаний номерний знак НОМЕР_1, яким керував працівник позивача ОСОБА_2 та  який належить позивачу на праві власності, отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 червня 2010 року по справі № 3-5211/2010 року ОСОБА_1 було визнано винним за вчинення адмінправопорушення передбаченого ст.ст. 124, 130  КУпАП та піддано до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Вище вказана  постанова Солом'янського районного суду м. Києва в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили. ( а.с.4)

Постановою №11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року “Про судове рішення” (з наступним змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише  тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи викладене, суд вважає вину відповідача у скоєнні ДТП доведеною, а тому суд приходить до висновку про правомірність пред'явлених позивачем вимог до відповідача.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в НАСК «Оранта», позивач 02.06.2010 року звернувся до страхової компанії з заявою № 7246 про виплату страхового відшкодування та виплачено позивачу 20 876, 67 грн.( а.с.57-58).

Позивач зазначає, що ним було здійснено відновлювальний ремонт належного йому автомобіля  марки «Фольксваген», держаний номерний знак НОМЕР_1, за власні кошти. Відповідно до наказ-наряду № 2310005464 від 30.06.2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля  марки «Фольксваген», держаний номерний знак НОМЕР_1 становить 31 828, 93 грн. Оплата вартості позивачем відновлювального ремонту автомобіля підтверджується платіжними дорученнями: № 15439 від 15.06.2010 року, № 17247 від 02.07.2010 року та № 17220 від 02.07.2010 року.( а.с.6-16).

З наданого наказ-наряду № 2310005464 від 30.06.2010 року вбачається, що деталі, які необхідно було замінити для здійснення відновлювального ремонту не суперечать пошкодженням зазначеним у довідці ДАІ від 01.06.2010 року, складеній при оформленні ДТП (а.с59).

Представником відповідача на підтвердження заперечень щодо розміру нанесеної позивачу матеріальної шкоди та її розміру було заявлено клопотання про призначення автотоварозначої експертизи.

Ухвалою суду від 28.02.2011 року по справі було призначено  судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ «Правозахист».

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 31 від 11.04.2011 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Passat 1.8 д/н НОМЕР_1 , в результаті ДТП, яка сталася 01.06.2010 року становить 22 537,89 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat 1.8 д/н НОМЕР_1 в результаті ДТП, яка сталася 01.06.2010 року складає 31 874,75 грн. ( а.с. 152-166).

Відповідно до ст.ст.59,60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд приймає вказаний висновок судової автотоварознавчої експертизи № 31 від 11.04.2011 року як належний та достовірний доказ по справі в підтвердження розміру  понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогне - небезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючи вищенаведене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню  матеріальна шкода у розмірі 10 952, 26 грн., державне мито пропорційно до задоволений позовних вимог у розмірі 109,52 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно по положень Постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року, постановлюючи рішення  про  стягнення  на користь потерпілого відшкодування вартості майна,  що  не  може  використовуватись  за призначенням,  але  має  певну  цінність,  суд  одночасно  повинен обговорити питання про передачу цього  майна  після  відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Враховуючи, що  позивач не заперечував їх надати відповідачу після здійсненням останнім відшкодування на його користь суми матеріального збитку, суд вважає за можливе зобов’язати Комунальне підприємство «Фармація»після відшкодування завданих збитків, повернути ОСОБА_1 пошкоджені деталі автомобіля «Фольксваген», д/н НОМЕР_1- бампер задній, спойлер бампера, накладку декоративну бамперу заднього, накладку бамперу захисну, балку бампера заднього, двері багажного відсіку.

На підставі викладеного та керуючись Постановою № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року ст.ст.22, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-61, 79, 88,  209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Фармація»матеріальної шкоди в розмірі 10 952,26 грн.,  державного мита  в розмірі 109,52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 11 181, 78 грн.

Зобов’язати Комунальне підприємство «Фармація»після відшкодування завданих збитків, повернути ОСОБА_1 пошкоджені деталі автомобіля «Фольксваген», д/н НОМЕР_1- бампер задній, спойлер бампера, накладку декоративну бамперу заднього, накладку бамперу захисну, балку бампера заднього, двері багажного відсіку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Суддя :