Справа 2-340/11

    РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 серпня 2011 року                                                                            Цюрупинський  районний

                                                                                          суд Херсонської області

в складі: судді                                                                                     Бойко В.П.,

при секретарі                                                                                     Білій Ю.В.,

за участі позивача                                                                      ОСОБА_1,

відповідача                                                                                ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3                              ОСОБА_4,

представника третьої особи - служби у справах

дітей Цюрупинської райдержадміністрації                                        Лушнікової Т.А.,

представника третьої особи

органу опіки та піклування Цюрупинської міської ради                              Феєр А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Цюрупинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка також представляє інтереси неповнолітнього ОСОБА_7, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа служба у справах дітей Цюрупинської райдержадміністрації, про визнання права користування жилим приміщенням та вселення, а також за зустрічним позовом  ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, співвідповідач Цюрупинський РВ УМВС України в Херсонській області в особі відділу громадянства СГІРФО–

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1, що також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням та вселення. Судом у якості співвідповідача був залучений ОСОБА_3 Обидва відповідача за первісним позовом подали зустрічну позовну заяву про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням. Судом в якості третьої особи було залучено орган опіки та піклування Цюрупинської міської ради.

          У відкритому судовому засіданні позивач за первісним позовом підтримала позовні вимоги та пояснила, що 11.10.2008 року було укладено шлюб з ОСОБА_3, який розірвано 09.03.2011 року. Коли вона завагітніла, то мати ОСОБА_3 –ОСОБА_2 запропонувала жити у неї як член сім’ї за адресою АДРЕСА_1, де був зареєстрований ОСОБА_3 Вона туди вселилася в травні-червні 2009 року. Після народження 20.01.2010 року сина ОСОБА_7 вона 09.02.2010 року була зареєстрована за вказаною адресою, де згодом був зареєстрований і син. В середині літа 2010 року ОСОБА_3 попросив її вивезти частину майна і тимчасово проживати у матері у зв’язку із ремонтом. Через декілька днів після цього вона, повернувшись в дану квартиру, з’ясувала, що замки дверей змінено і ОСОБА_2 не пускала її до квартири. Вона зверталась з цього приводу до ЖЕКу та міліції, але ОСОБА_2 продовжує перешкоджати їй у користуванні даним житловим приміщенням. Фактично з 02.05.2010 року вона  проживала з ОСОБА_3 не як подружжя. З липня 2010 року вона не проживає в спірній квартирі. Просить визнати за нею та її сином ОСОБА_7 право користування жилим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1 та вселити її та ОСОБА_7 у дану квартиру.

Представник позивача за первісним позовом заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, зустрічний позов не визнав.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 заявлені вимоги первісного позову визнала частково, подала заперечення та пояснила, що вони дозволили вселитися в квартиру за умови дотримання правил співжиття та за домовленості між всіма співласниками. Співвласниками квартири окрім неї є ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ОСОБА_1 права власності на частку квартири чи на квартиру в цілому не набувала. Після сварки 02.05.2010 року ОСОБА_3 припинив спільне проживання з ОСОБА_1 та виїхав з спірної квартири. Рішенням суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. На протязі 19-23 червня 2010 року ОСОБА_1 вивезла свої речі з квартири та виселилася з квартири, викинувши ключі від квартири надвір. 09.07.2010 року ОСОБА_1 самовільно за сприяння міліції зламала вхідний замок даної квартири, завезла туди деякі речі, але проживати там не стала. На той момент згоди інших співвласників на таке вселення вже не було. 16.07.2010 року вона в присутності уповноважених осіб та сусідки ОСОБА_10 відкрила двері квартири, провела її огляд та замінила пошкоджений замок, тим самим усунувши перешкоди у користуванні власним житлом. Через деякий час вона надала можливість ОСОБА_1 забрати свої речі. Щодо сина ОСОБА_3 та ОСОБА_1 – ОСОБА_7, вони дійшли згоди, що він буде проживати з матір’ю. На даний час ОСОБА_1 з дитиною проживає у її батьків, що мають всі належні умови для цього. Право користування жилим приміщенням дитини вона підтримує та не заперечує проти його визнання судом. В той же час просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання її права користування  вказаним жилим приміщенням та її вселення до нього. За її зустрічним позовом просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1. Окрім того, просить усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням шляхом скасування реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 подав заяву в яких заявлені вимоги ОСОБА_1 визнав частково, вимоги в частини визнання права користування жилого приміщення дитини визнав. Вказав, що з 03.05.2010 року спільне проживання з ОСОБА_1 неможливе з причини важкого конфлікту. За зустрічним позовом просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 та усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням шляхом скасування реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою. В подальшому просить проводити розгляд справи за його відсутності з представленням його інтересів представником ОСОБА_4

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 не визнав вимоги первісного позивача, підтримав заявлені вимоги зустрічного позову та пояснив, що у зв’язку з рішенням про розірвання шлюбу,встановлений юридичний факт, що з 02 травня 2010 року шлюбні відносини припинені. Відносини, які склались зараз регулюються Житловим кодексом. Власники квартири не дають своєї згоди на вселення ОСОБА_1  З приводу зустрічного позову пояснив, що вони там жили поки їм дозволяли власники квартири, та поки був шлюб. ОСОБА_1 була попереджена про те, що ОСОБА_3 виїхав з квартири та не бажає подалі проживати разом. Власникам квартири перешкоджає реєстрація ОСОБА_1 в даній квартирі. Вона зараз проживає у своєї матері. Її попереджали і вона повинна було у термін 7 днів виписатись с квартири, але цього зроблено не було. Просить суд задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, до суду надав заяву, якою просить задовольнити зустрічний позов та проводити розгляд справи за його відсутності. Окрім того в заяві вказав, що з квітня 2009 року ОСОБА_1 з дозволу ОСОБА_3 та інших співвласників стала проживати у АДРЕСА_1. 02.02.2010 року вона та її син були зареєстровані у вказаній квартирі. Обов’язковою умовою на право користування даною квартирою було її спільне проживання однією сім’єю з ОСОБА_3 З 02.05.2010 року сім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перестала існувати. З 23.06.2010 року ОСОБА_1 у даній квартирі не проживає. Просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за вказаною адресою та просить скасувати її реєстрацію в даній квартирі.

Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з’явився, до суду надав заяву, якою просить задовольнити зустрічний позов та проводити розгляд справи за його відсутності. Окрім того в заяві вказав, що з квітня 2009 року ОСОБА_1 з дозволу ОСОБА_3 та інших співвласників стала проживати у АДРЕСА_1. 02.02.2010 року вона та її син були зареєстровані у вказаній квартирі. Обов’язковою умовою на право користування даною квартирою було її спільне проживання однією сім’єю з ОСОБА_3 З 02.05.2010 року сім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перестала існувати. З 23.06.2010 року ОСОБА_1 у даній квартирі не проживає. Спільне проживання з ОСОБА_1 неможливе і суперечить його інтересам. Просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за вказаною адресою та просить скасувати її реєстрацію в даній квартирі.

Представник органу опіки та піклування Цюрупинської міської ради Феєр А.Ю. надала суду письмовий висновок виконкому органу опіки та піклування Цюрупинської міськради про обстеження умов проживання та пояснила, що комісією проводився огляд житла в м.Цюрупинську за адресами АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1. Як найбільш пристосоване для проживання дитини визнано приміщення в АДРЕСА_2.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Цюрупинської райдержадміністрації Лушнікова Т.А. надала суду аналогічні пояснення. До суду надано заяву, якою просять розглядати справу без представника служби у справах дітей Цюрупинської райдерж адміністрації.

Представник  Цюрупинського РВ УМВС України в Херсонській області  надала до суду письмову заяву, в якій просить справу слухати без її участі.

Свідок ОСОБА_11, суду показала, що коли одружився ОСОБА_3 з ОСОБА_1, то ОСОБА_2 виїхала та залишила квартиру та все майно молодій сім’ї. Спочатку вони жили нормально, але потім в травні ОСОБА_7 пішов з квартири. ОСОБА_1 вивезла речі на початку червня. ОСОБА_1 привела в квартиру всіх своїх родичів, вони всі жили там. Були сварки, шум, що заважало сусідам.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що ОСОБА_1 та її син проживали в квартирі №10 протягом року і згодом були там зареєстровані. Проживала вона там до липня 2010 року. Її чоловік попросив її вивезти речі, щоб робити ремонт. Зараз ОСОБА_1 проживає у сестри разом із дитиною. ОСОБА_3 після сварки 02.05.2010 року пішов з своєї квартири.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що ОСОБА_1 після одруження проживала за адресою АДРЕСА_1. Її чоловік попросив вивезти диван та дитяче ліжко, щоб робити ремонт. Вона продовжувала проживати там, але в липні 2010 року не змогла попасти до квартири.

          Заслухавши пояснення сторін та їх представників, представників третіх осіб, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши письмові докази по справі наявні у справі та добуті у судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги первісного позову є такими, що задоволенню не підлягають а зустрічний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

             Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Цюрупинського районного суду від 09.03.2011 року. Під час вагітності ОСОБА_1 вселилася до квартири ОСОБА_2 за згоди всіх її співвласників –ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_8. Квартира знходиться за адресою м.Цюрупинськ Херсонської області, АДРЕСА_1. Після сварки 02.05.2010 року між подружжям ОСОБА_3 покинув вказану квартиру. На початку червня 2010 року ОСОБА_1 вивезла з квартири свої речі та виїхала разом із дитиною і зараз проживає у родичів. У липні 2010 року ОСОБА_1 повернулась до квартири та відкривши двері за допомогою працівників міліції зайшла до квартири, але проживати там не стала. Співвласники вказаної квартири висловили незгоду з вселенням ОСОБА_1 до квартири та фактом її реєстрації за вказаною адресою.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить , користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч.1 ст.405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Із зазначених встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 не є співвласником квартири. На час її вселення в квартиру вона була дружиною одного з чотирьох співвласників квартири ОСОБА_3, з яким і проживала однією сім’єю. Інші три співвласники у квартирі не проживали. Таким чином, ОСОБА_1 не була членом сім’ї співвласників квартири ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 і не проживала з ними у спірному жилому приміщенні однією сім’єю.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до ст.156 ЖК України, на яку посилається позивач за первісним позовом, ОСОБА_1 при вселенні в квартиру і проживанні у ній не набула права користування жилим приміщенням нарівні з власниками. У зв’язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 про вселення задоволенню не підлягають.

Оскільки ОСОБА_1 на даний час є колишнім членом сім’ї одного з співвласників квартири, то правила ч.4 ст.156 ЖК України до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки інші співвласники, членом сім’ї яких ОСОБА_1 ніколи не була і не проживала з ними разом, заперечують проти її вселення і проживання у жилому приміщенні, що їм належить. Це є правом власників, яке підлягає захисту відповідно до ст.391 ЦК України.

Не підлягають також задоволенню і вимоги про визнання права на користування жилим приміщенням за ОСОБА_1 та малолітнім сином 2010 року народження, оскільки такого права при вселенні позивач не набула, а норми закону, на який вона посилається як на підставу заявлених вимог –ст.ст.64, 65 ЖК України, не регулюють спірні правовідносини, тому що спірне жиле приміщення не відноситься до державного житлового фонду, є приватною власністю чотирьох осіб. Порядок користування жилим приміщенням в будинках (квартирах) приватного житлового фонду регулюється Главою 6 ЖК України.

За цих же обставин не підлягає задоволенню і зустрічний позов  в частині визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Підстав, передбачених ч.2 ст.405 ЦК України та відповідних до них обставин позивачі за зустрічним позовом не заявляють.

Позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом зняття з реєстрації підлягає задоволенню, оскільки на даний час  співвласники заперечують проти реєстрації ОСОБА_1 у жилому приміщенні, що є їх приватною власністю. Окрім того, ОСОБА_1 не набула права користування цим жилим приміщенням.

Згідно вимог, передбачених ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма закону регулює захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння.

У спірних правовідносинах реєстрація ОСОБА_1 у спірній квартирі не позбавляє співвласників права володіння жилим приміщенням, але порушує їх права у належному користуванні та розпорядженні ним.

Оскільки на даний час малолітня дитина ОСОБА_7 за згодою батьків проживає з матір’ю –позивачем ОСОБА_1, вимоги щодо його користування жилим приміщенням та вселення задоволенню не підлягають, оскільки місце проживання дитини має визначатись за позовними вимогами з інших підстав, яких не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.391, ч.1 та ч.2 ст.405 ЦК України, ч.1 ст.156, ч.4 ст.156 ЖК України,  суд

                                                            ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні та розпорядженні квартирою за адресою м.Цюрупинськ Херсонської області, АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання відділу СГІРФО Цюрупинського РВ УМВС України в Херсонській області зняти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 з реєстрації у зазначеній квартирі. У задоволенні інших вимог за зустрічним позовом відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд.

          Суддя                                                                                                                        В.П.Бойко