ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/4980/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Соляр О.Ю.
за участю:
представника позивача Слободян В.М.
представника відповідача Ковбаса Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
27 квітня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Полюс» (далі – позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач) з вимогами про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000512305 від 18.04.2011 р. та № 0000522305 від 18.04.2011 р., визнання безпідставними та протиправними дій посадових осіб податкового органу в частині визнання нікчемними та недійсними господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» з контрагентами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Податкові повідомлення-рішення № 0000512305 від 18.04.2011 р. та № 0000522305 від 18.04.2011 р. суперечать вимогами діючого законодавства та підлягають скасуванню. Висновки відповідача стосовно того, що договори, укладені позивачем з контрагентами є нікчемними не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідачем не доведено, що договори порушують публічний порядок та не направлені на реальне настання правових наслідків.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши свою позицію тим, що позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які допустили порушення податкового законодавства, тому оскаржувані повідомлення-рішення є правомірними, винесені у відповідності до вимог діючого законодавства. Правові відносини позивача з контрагентами здійснювалися без мети реального настання правових наслідків, зокрема, правочини позивача з приватним підприємством «Електро-Пром-Буд-Сервіс», суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Бріг», суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 Зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі матеріалів перевірок зазначених контрагентів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полюс» включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за кодом 21871396 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.
21.03.2011 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська була проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., на підставі якої складено акт від 28.03.2011 р. № 685/232/2187/396.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Полюс»: ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з: суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, приватним підприємством «Електро-Пром-Буд-Сервіс», суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Бріг»; п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2535365 грн.; п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість усього в сумі 2017264 грн.
Наявність порушення законодавства позивачем обґрунтовано в акті перевірки тим, що податковий кредит товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» сформовано за рахунок контрагентів суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, приватного підприємства «Електро-Пром-Буд-Сервіс», суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Бріг», які допустили в своїй діяльності порушення податкового законодавства.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000512305 від 18.04.2011 р. та № 0000522305 від 18.04.2011 р.
Представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами надано наступні документи: копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, договору купівлі-продажу, договорів оренди транспортного засобу, договорів поставки, договорів про надання послуг, договору на проведення лабораторних досліджень, документи на підтвердження наявності обладнання, копію свідоцтва про знак для товарів і послуг.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., чинного на момент виникнення правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 10.2. ст. 10 вказаного Закону України платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Норми чинного (та чинного на момент виникнення правовідносин) законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Представниками позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» з суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, приватним підприємством «Електро-Пром-Буд-Сервіс», суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Бріг».
Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в акті перевірки не доведено порушень позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Податкові повідомлення-рішення № 0000512305 від 18.04.2011 р. та № 0000522305 від 18.04.2011 р. не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем не обґрунтовано висновки щодо нікчемності угод товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» з контрагентами.
Висновки відповідача базуються на порушенні податкового законодавства контрагентами позивача.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000512305 від 18.04.2011 р. та № 0000522305 від 18.04.2011 р.
Визнати безпідставними та протиправними дій посадових осіб податкового органу в частині визнання нікчемними та недійсними господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» з контрагентами.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс».
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 01.08.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук