Справа № 2-2936/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"16" лютого 2011 р.

Шевченківський районний суд м.Києва

в складі : головуючого –судді                   Пономаренко Н.В.

при секретарі                                                Краснянській С.В.

за участю представників позивачів           Подвойської Є.О., Метенко К.В.

відповідача                                                   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Будинкоуправління №12  Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_3 про виселення без надання житлового приміщення та по зустрічному позову ОСОБА_3 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Будинкоуправління №12  Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання права на користування житловим приміщенням та зобов»язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

позивачі звернулись  до суду з позовом в якому просять виселити  ОСОБА_3 з житлового приміщення, а саме : із кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Свої вимоги мотивували тим, що відповідач без відповідних правових підстав проживає у спірному приміщенні, а тому, відповідно до вимог ст. ст. 132 ЖК України, підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні представники позивачів позов підтримали та просили його задовольнити з наведених в ньому підстав.

Відповідач  ОСОБА_3 проти позову заперечував. Не погоджуючись з пред`явленими вимогами подав зустрічний позов в якому просив  визнати  за ним право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 до часу надання йому постійного житла Міністерством оборони України, та уточнив позовні вимоги і також просив зобов»язати Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України закріпити займану житлову площу  за ним шляхом оформлення та видачі спеціального ордеру.

Обгрунтовуючи свої вимоги , ОСОБА_3 посилається на ту обставину, що  він разом із членами своєї сім»ї перебуває з 2000р. на відомчому квартирному обліку для отримання житла за рахунок фондів МО України у загальній та пільговій чергах.  Під час проходження служби він отримав вказане житлове приміщення, про що свідчить Наказ МО України від 17.10.2000р. №410 про обладнання частини будинку по вул..Білоруській,38 в м.Києві для обладнання гуртожитку для розміщення офіцерів. Відповідно до листа Штабу Тилу Міноборони України №139/310 від 30.01.2004р. між ним та Будинкоуправлінням №12 було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, але ордер на житлове приміщення виданий не був.

          Після звільнення в 2004 році з військової служби йому, всупереч вимогам ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не надано жиле приміщення для постійного проживання, у зв»язку із чим він продовжує проживати у спірному приміщенні, позивачі по основному позову не виконали рішення Міністра оборони України №11877/з від 15.10.2008р. щодо упорядкування проживання військовослужбовців, які проживають на фондах Міноборони без належно оформлених документів та не оформлено документи на займані житлові приміщення.

За таких обставин, відповідач зазначає, що позивачами безпідставно заявлено вимоги про його виселення, а тому просив в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів за зустрічним позовом  просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, а первісний позов про виселення задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали   справи, судом встановлені наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування  житловим приміщенням  в будинках  державного житлового  фонду  здійснюється  згідно з договором   найму  жилого приміщення, який укладається в письмовій формі  на підставі  ордера.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу №410  від 17.10.2000р.  Міністра оборони України щодо здійснення передачі ательє №2 військовій частині А1901 для подальшого переобладнаня в гуртожиток для офіцерів Тилу МО України та членів їх сімей було виділено житлове приміщення по АДРЕСА_1 (а.с.27).

Відповідач ОСОБА_3 заселився в приміщення АДРЕСА_1 на підставі листа від 30.01.2004р. (а.с.121) та укладеного між сторонами договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 20.04.2004р. (а.с.122).

Як встановлено в судовому засіданні, і проти цієї обставини  не заперечують сторони у справі,  відповідач   ОСОБА_3 постійно проживає  в займаній ним квартирі, що складається із 2-х кімнат загальною площею 45,90 кв.м., а також  позивач своєчасно здійснює  платежі  по комунальних послугах, які нараховуються на утримання спірного житла.

Вказане приміщення для проживання ОСОБА_3 отримав перебуваючи з 12.01.2000 року на відомчому квартирному обліку у житловій комісії гарнізону міста Київ для отримання житла та у пільговій черзі для першочергового отримання житла як учасник бойових дій, що підтверджується  довідкою від 6.08.2010 року №10113(а.с.101).

24.12.2004 року Наказом Міністра Оборони України №1167 ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у зв»язку із реформуванням Збройних Сил України із залишенням на квартирному обліку в Київському гарнізоні (а.с.102).

На даний час він працює  в МО України на державній службі (а.с.110).

Відповідно до рішення Міністра оборони України від 15.10.2008 року №11877/з позивачам було доручено здійснити упорядкування проживання військовослужбовців та інших осіб, що проживають на фондах Міноборони без належно оформлених документів, відповідач звернувся до ЦАМО стосовно виділення займаної житлової площі, однак список розподілу житлової площі не був підписаний (а.с.34, 124-128).

 Із вказаного суд приходить до висновку,що між сторонами укладено фактично договір найму спірного приміщення, яке не відноситься до житлового фонду, оскільки , як достовірно встановлено під час розгляду справи по суті, і проти цього не заперечують сторони, зазначена будівля по вул. Білоруській, 38 в м.Києві (приміщення ательє №2) не має статусу ні гуртожитку ні житлової будівлі (а.с.35).

Відповідно до п.п. 4.6 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам  їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577, п.п. 2.4 Інструкції щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.03.2008 року № 113, спеціальний ордер є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.     

Однак, вказана Інструкція стосується порядку вселення військовослужбовців саме у гуртожитки, однак, в цьому випадку зазначене приміщення таким не являється.

Вказане унеможливлює задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо зобов»язання відповідача Київське квартирно-експлуатаціне управління Міністерства оборони України закріпити займану житлову площу шляхом оформлення та видачі спеціального ордеру, оскільки ордер не може бути виданий на спірне приміщення яке не являється житловим.

Крім того, позовні вимоги щодо визнання права користування ОСОБА_3 займаним ним приміщенням АДРЕСА_1 також не можуть були задоволені, оскільки між сторонами фактично такий договір уже було укладено, про що свідчить договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 20.04.2004р. (а.с.122), згідно якого ОСОБА_3 фактично проживає, користується  і сплачує за житло та комунальні послуги, враховуючи те, що вказаний договір є безстроковим, тому право позивача по зустрічному позову і цій частині не порушено і судовому захисту не підлягає.

Виходячи з вимог ст.61 ЖК України, яка передбачає обов’язкове письмове оформлення договору найму, суд дійшов до висновку про те, що  на даний час між сторонами фактично  існує  такий договір від 20.04.2004р. Цей договір, як зазначено вище, є безстроковим, він в повному обсязі виконується сторонами, так як позивач по основному позову надає комунальні та інші послуги, а відповідач ОСОБА_3отримує ці послуги і оплачує їх, а тому суд вважає, що в задоволенні основного позову про виселення  відповідача з підстав визначених нормами ст.ст.127-132 ЖК України, які регулюють правила користування гуртожитками та проживання в них, слід відмовити, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, враховуючи і те, що спірне приміщення не має статусу гуртожитку, проти чого представники позивачів не заперечували. До того ж сам відповідач і досі працює в Міністерстві оборони України на державній службі і не забезпечений відповідно до ст.12 Закону України «Про соціальний  і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»житловим приміщенням у встановленому законом порядку, що також унеможливлює його виселення із вказаного приміщення.

Нормами ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.  58-59 ЦПК України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, та, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі по основному і зустрічному позовах, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а їх позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 47 Конституції України, ст.ст.61, 63, 127-132 ЖК України, Положенням  про Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, затвердженим  начальником  Головного  квартирно-екплуатаційного управління Міністерства оборони України  від 26.06.2001 року, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 179, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України,  суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Будинкоуправління №12  Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_4 про виселення без надання житлового приміщення –відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Будинкоуправління №12  Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання права на користування житловим приміщенням та зобов»язання вчинити дії –відмовити.

           Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Суддя :