Справа № 2-4605/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"10" квітня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:   

головуючого    -            судді :                                   Пономаренко Н.В.   

при секретарі                                                              Краснянській С.В., Оленченко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Енспобанк" про стягнення майнових витрат та моральної шкоди, суд, -

в с т а н о в и в :

позивачка звернулась до суду із вказаним позовом в якому просить стягнути із відповідача суму витрат на оплату комісії АТ «ПроКредит Банк»за виконання платежу у розмірі 200,00 грн. та суми моральної шкоди одну гривню, а також понесені судові витрати. Посилається на те, що позивач являється майновим поручителем по зобов»язанням ОСОБА_2 і ТОВ «Експобанк». Позивач і відповідач уклали іпотечний договір 14.06.2006р. І позивач, маючи намір погашати кредитну заборгованість, у відповідності до п.3.7. Договору кредиту, яким визначена черговість виконання позичальником грошових зобов»язань, 13.04.2010 року здійснив через  «ПроКредит Банк»платіж за призначенням «Плата за кредит 30/06-USD-CK 14.06.2006р.»у сумі 100 євро на рахунок, вказаний у п.3.4 Договору кредиту. Однак, 16.04.2010 року вищевказаний платіж було повернуто з формулюванням: «Повернення коштів по причині некоректного/невідомого отримувача».

Вважає, що відповідач неправомірно повернув кошти, перераховані ним в рахунок погашення зобов»язання в розмірі 100,00 євро, у зв»язку із чим він поніс витрати на сплату комісії АТ «ПроКредит Банк»за здійснення даного платежу, що складає 200,00 грн., які він і просить стягнути із відповідача. Вважає, що своїми неправомірними діями з приводу повернення платежу відповідач також спричинив йому моральну шкоду, яку він оцінює в 1,00 грн. і просить стягнути на свою користь.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов із викладених в ньому підстав.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що кошти в євро були повернуті платнику –позивачу, оскільки боргові зобов»язання в кредитному договору визначені в іншій валюті –доларах, при цьому надав письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.     

14.06.2006 р. ОСОБА_2 уклала з відповідачем договір відновлювальної кредитної лінії 30/06-USD-CK, згідно якого їй було надано в кредит у межах суми 260000,00 доларів США, строк дії кредитної лінії встановлений до 12.06.2009 року з відсотковою ставкою 14,5 % річних (а.с.4-5).

Також, в забезпечення вищевказаних по кредитному договору зобов»язань, 14.06.2006 року між позивачем –ОСОБА_1 та ТОВ Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є відповідач, був укладений іпотечний договір (а.с.8-9), а також укладено договір від 5.03.2007р. про зміну іпотечного договору (а.с.10).

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 13.04.2010 року, позивач через АТ «ПроКредит Бак»перерахував на р/р 22084104765203, який вказаний у вищезазначеному кредитному договорі, в рахунок погашення кредитної заборгованості 100,00 євро, при цьому, витрати на сплату комісії АТ «Демарк»складають 200,00 грн. (а.с.12).

Однак, 16.04.2010 року згідно виписки по рахунку, відповідач повернув вказані 100,00 євро позивачу по причині «некоректного/невідомого отримувача»(а.с.13-14).

Згідно пояснень представника відповідача, ПАТ «Експобанк»не мав законних підстав для отримання і зарахування 100,00 євро в рахунок погашеня кредитної заборгованості, оскільки валюта кредиту визначена в доларах США.

Згідно умов договору відновлювальної кредитної лінії 30/06-USD-CK, ОСОБА_2 було надано в кредит у межах суми 260000,00 доларів США, строк дії кредитної лінії встановлений до 12.06.2009 року з відсотковою ставкою 14,5 % річних.

В п.1.1. вищевказаного договору зазначено, що банк відкриває  позичальнику відновлювальну кредитну лінію та надає позичальнику кредит в межах суми (ліміту) кредитної лінії, що становить 260000, доларів США.

В розділі «Визначення»чітко вказано, що: «Кредит –грошові кошти Банку, які надаються Позичальнику із обов»язком повернути у зазначений строк таку ж саму суму коштів та сплатити проценти».

Умовами п.п.1.1. Договору зазначено, що Позичальник  сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, а п.п.3.4 передбачає, що Позичальник щомісяця до 14 числа сплачує проценти за користування кредитом на рахунок Банку №22084104765203 відповідно до умов цього Договору.

В Договорі не вказано, що вищезазначений рахунок є мультивалютним, що також позбавляє відповідача приймати в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору грошові кошти в іншій валюті, ніж та, яка визначена в договорі.

Таким чином, відповідач вірно посилається в своїх запереченнях на те, що кредит і проценти за його використання як надавалися в доларах США, повинні повертатися у визначеній в Договорі валюті –доларах США.

Суд прийшов до висновку про правомірність дій відповідача щодо повернення відповідачу сплаченого ним в рахунок погашення кредитної заборгованості 100,00 євро, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 200,00 грн. комісійних витрат, понесених позивачем при перерахуванні через АТ «ПроКредит Банк»100,00 євро.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.   

          Згідно  ст..6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993р., торгівля   іноземною  валютою   на    території    України резидентами і  нерезидентами-юридичними  особами  здійснюється через  уповноважені  банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію   на   торгівлю  іноземною  валютою  Національного  банку України,  виключно  на  міжбанківському  валютному  ринку України. Структура  міжбанківського  валютного  ринку,  а  також порядок та умови  торгівлі  іноземною  валютою  на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України. Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України:     а) від свого імені купують  і  продають  іноземну  валюту  на міжбанківському  валютному  ринку  України  за  дорученням   і  за рахунок резидентів і нерезидентів;     б) мають право від свого імені і  за  свій  рахунок  купувати іноземну  валюту  готівкою  у  фізичних  осіб  -   резидентів    і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

          Також, слід зазначити, що в порядку ст.33 ЦПК України, позивач не дав згоди на залучення в якості співвідповідача АТ «ПроКредит Банк».

Як вбачається з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.  

Нормами ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.  58-59 ЦПК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.     

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.     

Відповідно до загальних підстав цивільно – правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.     

Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження підстави стягнення моральної шкоди, оскільки не доведено факту заподіяння зі сторони відповідача позивачу шкоди, яка в свою чергу, потягла за собою моральні страждання, втрати немайнового характеру.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 23, 525, 526, 1167 ЦК України, Декретом  Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р., ст.ст. 10, 11, 57, 60, 179, 209,  212-215, 233 ЦПК України, суд,-   

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комарційний банк «Експобанк»про стягнення майнових витрат та моральної шкоди –відмовити.

            Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя :