Справа № 2-3228/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"16" лютого 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва                             

у складі: головуючого  -   судді                       Пономаренко Н.В.

при секретарі                                                     Краснянській С.В.

з участю  представника   позивача                  ОСОБА_1                                 

представника відповідача                                 Поліщук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  справу за  позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загородного про спонукання до вчинення певних дій, суд,-

в с т а н о в и в :

          позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить зобов»язати відповідача  надати машиномісце площею 25 кв.м. у відповідності до ДБН в.2.3.-15:2007 Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів. Під час судового розгляду представник позивача надала заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зобов»язати відповідача  надати машиномісце площею 11,5 кв.м.

          Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 2.09.2003 року сторони уклали договір №АР 12/5 М інвестування будівництва житлового будинку, відповідно до п.1 2 якого, об»єктом інвестування є  машиномісце АДРЕСА_1. Позивач свої зобов»язання виконав, а 2.09.2009р. представнико позивача за дорученням підписаний акт прийому-передачі Інвестору машиномісця АДРЕСА_2. Однак, як виявилось, вказане машиномісце є непридатним до використаня через надто малу його площу, яка відрізняється від норм ДБН, мінімальна площа відповідно до яких повинна складати 11,5 кв.м., тому відповідач порушив вимоги п.1.1. інвестиційного договору.

          В судовому засіданні представник позивача позов підтримав із викладених в ньому підстав з урахуванням уточнень (а.с.47-49).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення посилаючись на необгрунтованість позовних вимог та невідповідність їх нормам чинного законодавства (а.с.39-41), які підтвердив в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Сторонами було укладено договір №АР 12/5 М від 2.09.2003р. про інвестування, відповідно до п.1 2 якого, об»єктом інвестування є  машиномісце АДРЕСА_1 з орієнтовним терміном здачі в експлуатацію ІІ квартал 2005 року (а.с.6).

20.08.2008року між сторонами було укладено  додаткову угоду №1 до вищевказаного договору інвестування, відповідно до якого змінено п.1.2 основного договору інвестування, в наступній редакції: «1.2. Характеристика об»єкту інвестування: Назва об»єкту інвестування: підземна автостоянка Адреса: АДРЕСА_2 3 машиномісця 18 (будівельний АДРЕСА_1)», інші пункти договору залишені без змін (а.с.35).

Відповідно до акту прийому-передачі машиномісця інвестору від 4.09.2009 року, після сплати вартості вказаного машиномісця інвестором в повному обсязі, машиомісце №18 площею 8,70 кв.м. було передано забудовником(відповідачем) інвестору (позивачу) (а.с.36).

Згідно п.3 Акту, підземну автостоянку побудовано згідно з існуючими будівельними нормати і укомплектовано необхідним технічним обладнанням.

Згідно п.4 Акту, сторонни підтвердили, що претензій до виконання умов Договору не мають.

При цьому, слід зазначити, що вищевказані письмові правочини, крім договору інвестування, а саме:додаткова угода від 20.08.2008р. та акт прийому-передачі, зі сторонни Інвестора ОСОБА_3 підписані  на підставі довіреності його представником ОСОБА_4.(а.с.29-33).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача і це  не оспорювалось сторонами, вказані договори та акт ОСОБА_3 оскаржені не були, повноваження його представника ОСОБА_5 на той час були дійсними.

Також, актом №37 державної приймальної комісії було прийнято в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкту від 26.01.2008 року було прийято в експлуацію об»єкт інвестування та здано автостоянку в експлуатацію. Вказане підтверджує виконання зобов»язання відповідачем умов Договору та Додаткової угоди.

Вказаний акт засвідчує, що здана в експлуатацію підземна автостоянка відповідає усім будівельним нормам, що детально підтверджено в п. 8  вказаного документу (а.с.25-26).

Вказане машиномісце площею 8,70 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці по АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_3, про що відчить відповідне свідоцтво, яке також не оскаржувалось. (а.с.37).

А згідно позитивного висновку комплексної державної експеризи від 2.08.2002 року проекту будівництва по АДРЕСА_1, встановлено, що вищевказаний проект відповідає чинній нормативній базі і рекомендується до затвердження  викладеними в ньому техніко-економічними показниками (а.с.38).

Надані представником позивача консультативні висновки ТОВ«Будрес», ТОВ «Брама»щодо мінімального розміру місця зберігання автомобіля (а.с.50-56), не являються належними і допустимими доказами, оскільки не стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.  

Нормами ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.  58-59 ЦПК України.

З огляду на вищевказане, судом не встановлено порушень прав позивача з боку відповідача, оскільки відповідачем не порушені зобов»язання, зумовлені вищевказаним Договором і Додатковою угодою перед позивачем.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зі сторони позивача не надано суду  належних та допустимих доказів,  не доведено суду їх переконливість, а також не доведено обставини, на які посилається позивач і його представник як на підстави своїх вимог.  

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачі, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 525, 526 ЦК України; ст.118 ЖК України; ст. ст. 10, 11, 57, 59, 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Суддя: