ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/8056/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
за участю:
представника позивача Сипало М.А.
представника відповідача Повіланського О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
07 липня 2011 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі – відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 239950,90 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4391,39 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач, згідно до вимог діючого законодавства, за 22 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, до 16.04.2011 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 239950, 92 грн. В зв’язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій у передбачений законом строк до стягнення підлягає також пеня, в розмірі 4391,39 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підприємством вжиті всі заходи щодо працевлаштування інвалідів, всі звіти про наявність вакантних місць своєчасно подавались як до центру зайнятості, так і до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, товариство проводило листування з Синельниківським центром зайнятості з питань сприяння у працевлаштуванні інвалідів у відповідності до вакантних місць.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 р. товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становить 758 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 8 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 30 осіб.
На підтвердження вчинення дій щодо працевлаштування інвалідів представником відповідача надано: копія наказу про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, копії інформаційних довідок та звітів про наявність вакантних посад.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Згідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не покладено на підприємства обов’язок по виявленню працездатних інвалідів, які бажають працювати. Обов’язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожним з обов’язком щодо здійснення пошуку бажаючих працювати інвалідів, і може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів (направлення центром зайнятості) до підприємства для працевлаштування (відповідно до рекомендації МСЕК, кваліфікації та побажань інваліда), при цьому підприємства повинні дотримуватись встановленого законодавством порядку вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, направлення звітів центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» не допущено порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вчинені всі залежні від підприємства дії для здійснення працевлаштування інвалідів, тому відсутні підстави для стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 03.08.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук