УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" серпня 2011 р.Справа № 10/5007/47/11

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Прядко О.В.  

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., дов. від 10.12.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2., дов. №11 від 10.01.11р.  

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Київ) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Житомир" (м.Житомир)  

до Відкритого акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" (м.Коростень)

про стягнення 9070439,90 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 9070439,90 грн. згідно кредитного договору №29-36/02 від 26.03.07р. (з подальшими змінами та доповненнями), з яких: 2080000,00 грн. боргу по строковому кредиту, 3670000,00 грн. боргу по простроченому кредиту, 1844134,51 грн. боргу по простроченим процентам, 168000,00 грн. боргу по простроченій комісійній винагороді за управління кредитом, 103278,08 грн. 3% річних, 274840,00 грн. інфляційних нарахувань, 616967,40 грн. пені по простроченому кредиту, 313219,91 грн. пені по простроченим процентам.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі та підтримав викладене у відзиві № 99 від 08.06.2011 р. на позовну заяву клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення до 31.12.2011 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

26.03.07р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) в особі керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м.Житомир" та Відкритим акціонерним товариством  "Коростенський шляхзалізобетон" було укладено кредитний  договір №29-36/02, за умовами якого банк (позивач) зобов'язався надати позичальнику (відповідачу) кредит у сумі 7000000,00 грн., на умовах встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. (а.с.18-21).

Згідно п.1 ст.1 Статуту ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - банк) є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), створеного рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992р. та зареєстрованого  Національним банком України 26.08.1992р. за реєстраційним №125 (а.с.27-28).

Відповідно до договору про внесення змін № 3 до кредитного договору №29-36/02 від 31.12.08р.  Дата погашення заборгованості за наданим кредитом в сумі 7000000,00 грн. строком до 30 березня 2012р., в частині встановлення наступного графіку погашення залишку заборгованості 5750000,00 грн.: ІІ квартал 2009 року - 650000,00грн., ІІІ квартал 2009 року -575000,0 грн., IV квартал 2009 року - 80000 гривень, І квартал 2010 року - IV квартал 2011 року - по 410000 гривень щоквартально, І квартал 2012 року - 440000 гривень. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 29 березня 2012 року. У разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідно до п.3.4. кредитного договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування процентів, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.

Згідно п.3.2 кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 16% річних. У випадку порушення встановленого п. 2.2 договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки 21% річних (п.3.5  договору)

27.11.08р. між сторонами було укладено договір про внесення змін № 2 до договору кредиту №29-36/02, відповідно до якого встановлено процентну ставку у розмірі 17% річних (а.с.22).

31.12.08р. між сторонами було укладено договір про внесення змін № 3 до договору кредиту №29-36/02, згідно якого процентну ставку збільшено до 20% річних (а.с.23).

Згідно умов кредитування нарахування банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку відсотків використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. (п.п.3.3 кредитного договору).

Щомісячна сплата банку відсотків за користування кредитом встановлена п.п. 3.4 кредитного договору в такі терміни: відсотки за користування кредитом нараховуються банком за період останнього робочого дня попереднього місяця по 15 число поточного місяця - 16 числа, сплату цих відсотків проводити з 16 числа по останній робочий день поточного місяця, нарахування з 16 числа по 25 число поточного місяця - 26 числа, сплату цих відсотків проводити з 26 числа поточного місяця по останній робочий день поточного місяця, нарахування відсотків з 26 числа по передостанній робочий день поточного місяця проводити в останній робочий день поточного місяця.

Відповідно до договору про внесення змін № у до договору кредиту №29-36/02, від 03.09.10р. проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі кредиту по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного пунктом 2.2 кредитного договору.

За управління кредитом позичальник згідно п.п. 4.2.6 щомісячно сплачує банку комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 0,1% (Нуль цілих одна десята відсотка) щомісячно від суми кредиту, визначеної в п.2.1. цього договору. Комісійна винагорода за управління кредитом нараховується банком щомісячно 20 числа за поточний місяць та сплачується позичальником щомісячно з дня її нарахування по останній робочий день поточного місяця.

Представник позивача, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що відповідач почав порушувати свої договірні зобов'язання в частині погашення кредиту з 01.07.2009 року, а остання сплата відсотків за користування кредитом відбулася 21.09.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1050 Цивільного кодексу України визначає наслідки порушення договору позичальником, згідно якої якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 4.3.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користуванням ним, та/або процентів за неправомірне користуванням кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадках, коли, зокрема, позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів , передбачені цим договором.

Про необхідність дострокової сплати кредиту, процентів з указаних вище підстав банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менш ніж 10 (десять) календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач звернувся до відповідача з попередженням №39/1131 від 31.03.11р., в якій вказував про необхідність дострокового повернення кредитних коштів та сплати неустойки, передбаченої договором. Факт отримання відповідачем даного попередження підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.30).

Вищевказане попередження відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 2080000,00 грн. боргу по строковому кредиту, 3670000,00 грн. боргу по простроченому кредиту, 1844134,51 грн. боргу по простроченим процентам, 168000,00 грн. боргу по простроченій комісійній винагороді за управління кредитом, що підтверджується розрахунком позивача (а.с.10-14) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 5.2 кредитного договору та ст. 625 ЦК України позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або процентів за користуванням кредиту та/або процентів за неправомірне користуванням кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Згідно п.п. 5.3 кредитного договору  за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних становить 103278,08 грн.,  інфляційних нарахувань - 274840,00 грн., пені по простроченому кредиту - 616967,40 грн., пені по простроченим процентам -313219,91 грн. (а.с.15-17).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано відповідно до чинного законодавства та укладеного договору кредиту.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Представник відповідача у відзиві № 99 від 08.06.2011 р. та в судовому засіданні просив зменшити розмір штрафних санкцій до мінімуму. Своє клопотання представник відповідача обґрунтував складним фінансовим становищем підприємства, на підтвердження чого подав копії актів звірки розрахунків з ДП "Полтавський облавтодор", Коростенською ОДПІ, копії довідки з Пенсійного фонду України та довідки відповідача про заборгованість підприємства по заробітній платі, податкам та іншим обов'язковим платежам, копії ухвали господарського суду міста Києва від 27.06.2011 р., постанов Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 р. на підтвердження наявності кредиторської заборгованості відповідача.

Розглядаючи питання щодо можливості зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з боржника у даному випадку, господарським судом враховується наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, у тому числі, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - також визнається право судів при винесенні рішення про стягнення пені зменшувати її розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується пеня, повинні бути в рішенні мотивовані та обґрунтовані.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Так, із змісту наведених положень вбачається, що господарський суд має саме право, а не обов'язок, зменшувати розмір пені, яка підлягає стягненню із сторони, яка порушила зобов'язання, причому, з урахуванням винятковості випадку та всіх конкретних обставин справи, мотивуючи та обґрунтовуючи підстави такого зменшення.

Отже, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; з’ясувати та взяти до уваги, зокрема, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків, невідповідність розміру пені наслідкам порушення.

Як встановлено судом, відповідачем протягом тривалого часу (з вересня 2010 року) не вчинялись дії, спрямовані на погашення заборгованості та які б свідчили про намагання відповідача зменшити розмір заборгованості перед позивачем.

При цьому, посилання відповідача на скрутне фінансове становище, не є безумовною підставою для зменшення розміру пені.

Таким чином, зважаючи на те, що даний випадок не є винятковим, а також враховуючи тривалий період прострочення виконання зобов'язання, суд не вбачає підстав для застосування передбаченого ч.3 ст.83 ГПК України права зменшити розмір штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню із відповідача.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають  задоволенню в сумі - 9070439,90 грн. заборгованості згідно кредитного договору №29-36/02 від 26.03.07р. (з подальшими змінами та доповненнями), з яких: 2080000,00 грн. боргу по строковому кредиту, 3670000,00 грн. боргу по простроченому кредиту, 1844134,51 грн. боргу по простроченим процентам, 168000,00 грн. боргу по простроченій комісійній винагороді за управління кредитом, 103278,08 грн. 3% річних, 274840,00 грн. інфляційних нарахувань, 616967,40 грн. пені по простроченому кредиту, 313219,91 грн. пені по простроченим процентам.

Представник відповідача у відзиві № 99 від 08.06.2011 р. та в судовому засіданні просив розстрочити виконання рішення до 31.12.2011 р.

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення може бути надана  лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта, або роблять його виконання неможливим. Такі обставини визнаються судом  з огляду на матеріали конкретної справи, у тому числі доводи сторін та подані ними докази.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Також, згідно п. 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України"  підставою для відстрочки (розстрочки) виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, тобто на протязі визначеного періоду часу з наступним його виконанням у майбутньому.

Отже, обов'язковою умовою надання відстрочки (розстрочки) є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Відповідач скористався своїм правом на звернення до господарського суду з клопотанням про відстрочення рішення суду, але всупереч ст.33 ГПК України не подав достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності відповідних обставин.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає наявними підстави, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, тому відмовляє в задоволенні клопотання боржника про надання розстрочки виконання рішення господарського суду.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст.525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України господарський суд,-  

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон, 11502, Житомирська область, м.Коростень, вул. Т.Кралі, 130, ідентифікаційний код 05422929:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Київ, пров. Шевченка, 12) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Житомир", 10014, м.Житомир, Бульвар Новий, буд. 5, ідентифікаційний код 09311055 -  2080000,00 грн. боргу по строковому кредиту, 3670000,00 грн. боргу по простроченому кредиту, 1844134,51 грн. боргу по простроченим процентам, 168000,00 грн. боргу по простроченій комісійній винагороді за управління кредитом, 103278,08 грн. 3% річних, 274840,00 грн. інфляційних нарахувань, 616967,40 грн. пені по простроченому кредиту, 313219,91 грн. пені по простроченим процентам., 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.  

СуддяПрядко О.В.

                                                                      Повний текст складено 04.08.2011р.

 Друк: 3 прим.:

 1 - у справу,

 2 - позивачу (рек.)

 3 - відповідачу (рек.).