КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-810/10                                                 Головуючий у 1-й інстанції:   Войтех О.І.   

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" липня 2011 р.                                                                                                                   м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області про визнання протиправною відмову щодо виплати щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання здійснити її нарахування та виплату, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача при нарахування та виплаті позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 05.05.2010 року по 05.11.2010 року та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період  з 05.05.2010 року по 05.11.2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з урахуванням проведених виплат.

Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 08.05.2010 року по 05.11.2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 08.05.2010 року по 05.11.2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись із постановою суду від 16 листопада 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які ним було встановлено під час розгляду справи, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов’язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області –залишити без задоволення, а постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                 О.М. Романчук

                                                                                                С.Б. Шелест