ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3561/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу
за участю представників сторін:
позивача : Куленко О.Я.
відповідача : Сурми С.А., ФедосєєваВ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: закритого акціонерного товариства "Глуховецький каоліновий завод"
до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області
про: скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницього окружного адміністративного суду звернулось Закрите акціонерне Товариство “Глуховецький каоліновий завод” ( надалі – позивач) з адміністративним позовом до Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі – відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи. Так, перевіркою зроблено висновок про нікчемність правочинів на придбання природного газу, при цьому, не взято до уваги факт подальшого використання його у господарській діяльності товариства. Таким чином, позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо укладення договорів на придбання природного газу без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування та несплати податків.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити адміністративний позов.
Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на правильність висновків перевіряючого, викладених у акті перевірки.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Глуховецькиц каоліновий завод» зареєстровано Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області 22.10.2004 року, ідентифікаційний код 30574526 ( а.с.88)
Основним видом діяльності підприємства є виробництво каоліну мокрого збагачення.
Як вбачається із матеріалів справи, старшими державними податковими ревізорами – інспекторами Козятинської ОДПІ відповідно до наказу Козятинської ОДПІ № 366 від 12.11.2010 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період червня 2008 р. по серпень 2010 року.
Наслідки перевірки знайшли своє відображення в акті від 17.12.2010 року № №88/23/30574526 ( а.с. 11-35).
З акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 а), п.7.7.7, п.п. 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 107015,00 грн. Також перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок додану вартість», внаслідок чого завищене від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за вересень 2010 року на суму ПДВ – 65383,00 грн.
30.12.2010 року позивач листом № 217-10 КЗ подав до Козятинської ОДПІ свої заперечення на вищезазначений акт перевірки ( а.с.36). У цей же день заперечення були розглянуті відповідачем, про що позивач був повідомлений листом № 7181/23-014 від 30.12.2010 року. Як вбачається із змісту відповіді відповідача, заперечення позивача він вважав необгрутованими та за таких обставин не прийняв їх до уваги.
Разом з тим, на підставі направлення від 08.12.2010 року № 158, виданого Козятинською ОДПІ, ті ж самі податкові ревізори-інспектори Козятинської ОДПІ провели позапланову перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період червня 2008 р. по вересень 2010 року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті від 28.12.2010 року № 93/23/30574526 ( а.с. 39-49).
Відповідно до розділу 4 вищезазначеного акту, перевіркою було встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 а), п.7.7.7, п.п. 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 168431,00 грн.
Вищезазначені порушення виникли у зв’язку із встановленням взаємовідносин підприємства позивача з його контрагентом ТОВ «Газторг Україна» код ЄРПОУ 36185253 щодо проведення господарських операцій по купівлі-продажу природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із актів перевірки ( а.с.33, 47) ревізорами-інспекторами на підставі даних автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено що ТОВ «Газторг Україна» при проведенні господарських операцій по купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей не задекларовано податкові зобов’язання у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень і вересень 2010 року та відсутній факт сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Газторг Україна», що перебував у взаємовідносинах з позивачем.
Так, на сторінці № 46 акту перевірки від 17.12.2010 року зазначено, що у вересні місяці 2010 року ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» заявлено до відшкодування з бюджету суму ПДВ по придбанню природного газу у ТОВ «Газторг Україна» згідно податкової накладної № 3500 від 26.08.2010 року на суму 326915, крім того ПДВ 65383,00 грн. Оплата даному постачальнику за природний газ здійснена у сумі 392298,00 грн.( а.с.33)
Як вбачається із акту перевірки від 28.12.2008 року, у жовтні місяці 2010 року ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» заявлено до відшкодування з бюджету суму ПДВ по придбанню природного газу у ТОВ «Газторг Україна» згідно податкової накладної № 3617 від 30.09.2010 року на суму 672408,00, крім того ПДВ 134482,00 грн. Оплата даному постачальнику за природний газ здійснена у сумі 806890,00 грн.( а.с.47).
У своєму акті відповідач посилається на п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податків. На думку відповідача, діючим законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, є сплата цих сум до бюджету України.
Таким чином, відповідач вважає що несплата коштів до бюджету контрагентом позивач позбавляє останнього права на відшкодування ПДВ.
Позивач не погоджується із такими висновками податкового органу та оскаржив їх до Козятинської ОДПІ, ДПА у Вінницькій області та ДПА України. Проте скарги позивача були залишені податковим органом без задоволення.
Разом з тим, на підставі вищезазначених актів перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення 0000992301 від 30.12.2010 року та № 0001002301 від 31.12.2010 року.
Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог позивач, суд виходив з наступного.
Права органів державної податкової служби чітко регламентовані ст..20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 (надалі – Податковий кодекс).
Відповідно до п.п. 75.1.2 вищезазначеного кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків),фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, утому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Тобто, із вищезазначеної норми закону випливає обов’язок податкового органу при проведенні даного виду перевірки обов’язково досліджувати податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.
Всупереч вищезазначеним нормам Податкового кодексу, відповідачем не було дотримано порядку проведення даного виду перевірок, а саме: під час складання акту не було взято до уваги первинні бухгалтерські документи. документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, як того вимагають приписи п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, не було досліджено факту реального здійснення господарської операції, також не взято до уваги факт використання отриманого природного газу у господарській діяльності, що в свою чергу призвело до необґрунтованих висновків податкового органу.
Крім того, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходив з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» та ТОВ «Газторг Україна» було укладено договір поставки природного газу № 07/10-23/02 від 26.08.2010 року (а.с.63). На виконання умов даного договору ТОВ «Газторг Україна» поставляло позивачу природний газ, а позивач проводив його оплату на умовах передоплати, включаючи ПДВ. Факт придбання та використання вищезазначеного товару підтверджується податковими накладними № 3500 від 26.08.2010 року та № 3617 від 30.09.2010 (а.с.65-66), банківськими виписками від 26.08.2010р., 17.09.2910 р., 28.09.2010 р. (а.с.84-87), актами прийому –передачі вартісних показників № 0000004375 від 30.09.2010 р., № 0000004659 від 31.10.2010 р.
Крім того, представник відповідача, який безпосередньо здійснював зазначені перевірки, підтвердив той факт, що об’єми поставленого за вищезазначеним договором газу відповідають об’ємам використаного газу під час виробництва.
Так, як зазначалось вище, висновок податкового органу щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зв’язку із порушення норм податкового законодавства його контрагентом, не обґрунтовано жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі відповідних норм Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав.
В свою чергу порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регламентується п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, відповідно до п.п. 7.7.1 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно п.п. 7.7.2 вищезазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
З аналізу вищенаведений норм законодавства вбачається, що сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку суми податкових зобов’язань та податкового кредиту і право платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, жодним чином не ставиться в залежність від декларування податкового зобов’язання та фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.
Крім того, відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.
Задовольняючи позовну вимогу позивача про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0001002301/0 від 31.12.2011 року в частині 134482,00 грн., суд виходив з наступного. Як вбачається із матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення від 31.12.2010 року № 0001002301/0 винесено на суму 168431,00 грн.
Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується представниками сторін та актом перевірки (ст.18), сума завищення бюджетного відшкодування у зазначеному рішенні складається із двох сум, визначених на підставі двох порушень. Перше порушення, на думку податкового органу, полягало у віднесенні до бюджетного відшкодування суми ПДВ за договором поставки природного газу з ТОВ «Газторг Україна», на підставі податкової накладної № 3617 від 30.09.2010 року на суму 672408,00, крім того ПДВ 134482,00 грн. Із зазначеним порушення позивач не погодився. Висновки щодо нього, судом було викладено вище.
Друге порушення полягало в тому, що позивачем в жовтні 2010 року заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 33949,00 грн. по ТОВ «Трансфер», згідно податкової накладної № 355 від 29.09.2010 року , номенклатура Shkoda Oktavіа на загальну суму 203694,00 грн. (а.с.47). Даний факт був визначений податковим органом як порушення п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту. Із даним твердження податкового органу позивач погодився та добровільно зменшив задекларовану суму бюджетного відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що підставами включення до податкового кредиту та в подальшому до бюджетного відшкодування сум 65383,00 та 134482,00 грн. є податкові накладні, видані у перевіряємому періоді на виконання договору поставки природного газу із ТОВ «Газторг Україна», належним чином завірені копії яких, наявні в матеріалах справи.
Водночас, як вже зазначалось, суду надані копії наступних документів: договору поставки природного газу, податкові накладні на виконання договору поставки, банківські виписки, що свідчать про перерахування коштів в рахунок оплата за газ, податкові декларації.
Таким чином, в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов’язковий вид обліку, який ведеться підприємством (стаття 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”). Податкова звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про використання придбаного природного газу у господарській діяльності товариства.
Окремо слід зазначити, як вбачається із матеріалів справи, підставами для висновків податкового органу були дані Системи автоматизованого співставлення розбіжностей між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом в розрізі контрагентів. Як вбачається із листа Козятинської ОДПІ від 15.04.2011 року № 1504/23-014, який міститься у матеріалах справи, відповідач повідомляє позивача про те, що розбіжності, описані у акті , були усунуті податковим органом відповідно до проведеної перевірки ТОВ «Газторг Україна» ДПІ у Печерському районі м.Києва. Дані розбіжності усунуті контролюючим органом, про що зроблений запис в даній Системі.
Відтак, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податковий орган невірно та передчасно дійшов висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за договором поставки природного газу, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.
Таким чином , висновки відповідача є протиправними, а як наслідок і рішення, які прийняті за їх наслідками, також визнаються судом протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 3,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Козятиської ОДПІ № 0000992301/0 від 30.12.2010 року повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Козятиської ОДПІ № 0001002301/0 від 31.12.2010 року в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 134482,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. сплаченого державного мита.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
04.08.2011