ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 липня 2011 р.           Справа № 2а/0270/3160/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

при секретарі судового засідання:   Розлуцькому Андрію Миколайовичу  

за участю представників сторін:

позивача      :   Кожухар В.В.

відповідача :   не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності   

до:   Державного підприємства "Піщанський кур'єр"  

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Піщанський кур'єр" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прострочена  заборгованість ДП  "Піщанський кур'єр" перед позивачем становить 22640,99 грн. Відповідна заборгованість відповідачем у добровільному порядку не погашена, за таких обставин позивач звернувся до суду про її стягнення.

25.06.2011 року ухвалою суду провадження у справі відкрито та призначено до розгляду, про що належним чином повідомлено сторін.

У судовому засіданні 29.07.2011 року представником позивача заявлено клопотання про збільшення позовних вимог на 2083,27 грн., у зв'язку із поданням  відповідачем звіту за І півріччя 2011 року та про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24724,26 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки  за місцем реєстрації, проте поштове відправлення повернулось із відміткою поштового відділення зв'язку -  "за закінчення терміну зберігання".

Положенням частини 11 статті 35 КАС України  передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

А тому, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю  для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, приходить до висновку, що позов обгрунтований та  підлягає задоволенню з наступних підстав.   

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням регулюються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон).

Згідно з довідкою Вінницьке обласне управління статистики №389 Державне підприємство "Піщанський кар'єр"  є юридичною особою, код ЄДРПОУ –00371989, місцезнаходження: Вінницька область, Піщанський район, с. Студена (а.с.8).

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Частиною 2 ст. 3 Закону встановлено, що завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального  забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності   (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом,  хворим  членом  сім'ї), вагітності та пологів, смерті  громадянина або члена його сім'ї.

Відповідно до ст. 1 Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Статтею 9 Закону передбачено, що керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснює Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

У силу ст. 19 Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб до Закону та інших актів законодавства.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності  (включаючи  догляд  за хворою  дитиною), вагітності та пологах.

Платниками таких страхових внесків є страхувальники та застраховані особи.

Відповідно до ст. 23 Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць – у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Статтею 8 Закону передбачено, що спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Згідно з п.1 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04.03.2004 року №21 (чинної на момент виникнення спірних відносин), всі страхувальники повинні щоквартально, наростаючим підсумком з початку року, надавати робочим органам Фонду звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до виконавчої дирекції Фонду звіт встановленої форми за 2010 рік, однак визначена у ньому сума страхових внесків сплачена відповідачем не була.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 27 Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 1 ст. 30 Закону визначено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.   

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись з позовом до суду, діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача у розмірі 42666,89 грн., підтверджується звітом ДП "Піщанський кар'єр" про нарахування внесків, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік(а.с.6), та звітом по коштах  загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими похованням за І півріччя 2011 року, який розрахований відповідачем самостійно, за підписом керівника, головного бухгалтера і голови комісії ДП "Піщанський кар'єр" та скріплений печаткою відповідача, що сприймається судом як фактичне визнання заборгованості.

Відповідна заборгованість за відповідачем рахується від 2006 року по І півріччя 2011 року, включно, у зростаючому порядку.

Постановою господарського суду Вінницької області від 27.06.2006 року у справі № 14/223-06 за позовом  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до  ДП "Піщанський кар'єр" про стягнення заборгованості по страхових внесках, фінансових санкціях та пені у сумі 17942,63 грн., позов задоволено повністю. Проте, сума, що звернена до стягнення, відповідно до постанови  господарського суду Вінницької області від 27.06.2006 р.,  не виконана  на час звернення з даним позовом до суду.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного за відповідачем рахується заборгованість у розмірі  (42666,89 грн. - 17942,63 грн.) + 2083,27 грн. = 24724,26 грн.

На час розгляду справи відповідачем не надано до суду підтвердження сплати до виконавчої дирекції Фонду простроченої заборгованості  сумі 24724,26 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, заявлена в позові сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають повному задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Піщанський кар'єр" (с. Студена, Піщанський район, Вінницька область,24700, р/р №26008055300589 в ВФ КБ "Приватбанк", МФО 302689, код ЄДРПОУ  00371989) на користь виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість в сумі 24724,26 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять чотири грн. 26 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Жданкіна Наталія Володимирівна

29.07.2011