ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/2895/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу
за участю представників сторін:
позивача : Мартинюка В.Г.
відповідача : Загороднього Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного акціонерного товариства "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство"Аагромаш"
до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції
про: визнання протиправним податкове повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство «Агромаш» до Гайсинської міжрайонної податкової інспекції про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення.
Свої позовні вимоги позивач вмотивовує тим, що Гайсинською міжрайонною податковою інспекцією за наслідками проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, було складено акт № 544/2300/20093529 від 31.05.2011р. та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року № 0000112300.
Не погоджуючись із висновками вищезазначеного акту перевірки та прийнятим на підставі нього податковим повідомленням –рішенням в частині збільшення грошового зобов’язання за платежем - податок на прибуток, в сумі 37769,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 9442,00 грн., позивач звернувся із їх оскарженням до суду.
У своїй позовній заяві позивач просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000112300 Гайснської МРДПІ в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, в сумі 37769грн., що складає авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010р. та нарахування штрафних санкцій на суму 9442грн. і скасувати його в цій частині.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правильність висновків перевіряючого, викладених у акті перевірки.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.
Приватне акціонерне товариство «Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство «Агромаш» зареєстровано як юридичну особу 04.03.2011 року Гайсинської районною державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію № 281251. ( а.с.15)
Основним видом діяльності підприємства за КВЕД є діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним (а.с.16).
На підставі направлень від 29.04.2011 року № 256, 257, 258, 258/1, виданих Гайсинською міжрайонною державною податкової інспекцією , державними податковими ревізорами – інспекторами, була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 року.
Наслідки перевірки знайшли своє відображення в акті від 31.05.2011 року № 544/2300/20093529 ( а.с. 24-32) та довідці з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум авансових внесків нарахованих на суму дивідендів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
Як вбачається із п.1 розділу 4 вищезазначеного акту, перевіркою встановлено порушення п.22.4 ст.22 , п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334,94-ВР, в результаті чого ПрАТ «Гайсинське СТП «Агромаш» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 2491 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року - 2491,00 грн.
Крім того, відповідно до п.2 розділу 4 вищевказаного акту перевірки, встановлено порушення п.п. 7.8.2, п. 7.8, ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням вимог ст.30 Закону України від 17.09.08 № 514-УІ „Про акціонерні товариства" (із змінами та доповненнями, внесеними законом України від 2154-УІ „Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України від 03.12.2010 року №2774-VI „Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році), в результаті чого ПРАТ «Гайсинське СТП «Агромаш» не нараховано та не сплачено до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 року в сумі 37769,00 гривень, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати за 2009 рік.
На підставі висновків, викладених у п.1,2 акту перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року № 0000112300, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем по податку на прибуток у розмірі 40260,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 10065,00 грн. ( а.с. 39).
Сума, зазначена у податковому повідомленні-рішенні, була визначена на підставі двох порушень, про що свідчить розрахунок до податкового повідомлення-рішення ( а.с.40).
Так, відповідно до п.1 р.4 акту перевірки, позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 2491 грн. по декларації за 4 квартал 2010 року та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 25% , що складає 622,75 грн., які він повинен сплатити до бюджету. Із зазначеним висновком позивач погодився та добровільно сплатив зазначену суму до бюджету. Представник відповідача у судовому засідання підтвердив даний факт.
Друге порушення, зазначене у п.2 р.4 акту перевірки полягало в тому, що позивач не нарахував та не сплатив до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 року в сумі 37769,00 гривень, який повинен був бути нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати за 2009 рік. Зазначена сума була включена до податкового зобов’язання позивача та на неї була нарахована штрафна фінансова санкція у розмірі 25%, що складає 9442, 25 грн. Із висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, та наслідками , що призвели до донарахування позивачу податкового зобов’язання , позивач не погоджується, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення у цій частині.
Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд зокрема виходив із наступного.
Права органів державної податкової служби чітко регламентовані ст..20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 (надалі – Податковий кодекс).
Як вбачається із акту перевірки, відповідачем була проведена документальна планова перевірка згідно ст. 77 Податкового кодексу України, підстави та порядок проведення якої, позивач не оскаржує.
Разом з тим, позивач вважає, що висновки, викладені у акті перевірки, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до п.п. 75.1.2 вищезазначеного кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків),фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п. 77.8. ст.77 Податкового кодексу, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Відповідно до приписів п.83.1. ст 83 вищезазначеного кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Пунктом 85.2. ст.85 передбачений обов’язок платника податків надавати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Як вбачається із п.п.3.1.5 акту перевірки, предметом перевірки крім іншого, було також дотримання позивачем законодавства в частині нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів.
Під час перевірки перевіряючим крім первинних документи бухгалтерського і податкового обліку, господарських договорів були також досліджені статутні документи товариства, протоколи та рішення загальних зборів акціонерів. Більш детально це питання було висвітлено у довідці з окремих питань плану перевірки № 61/35-30/20093529 від 30.05.2011 року, яка є складовою частиною акту.
Відповідно до висновків розділу 4 вищезазначеної довідки перевіркою встановлено те ж порушення, яке викладено у п.2.р.4 акту перевірки.
Як вбачається із акту перевірки, свої висновки податковий орган обґрунтовує положеннями Закону України від 27.04.2010 року № 2154 «Про Державний бюджет України на 2010 рік (надалі-Закон № 2154), яким суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено норму із Закону України від 17.09.2008 року № 514 «Про акціонерні товариства» (надалі-Закон № 514), яка надавало право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів.
Статтею 30 цього закону визначено такий порядок виплати дивідендів:
- товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами;
- дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку;
- виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року;
- виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30%;
- розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства;
- у разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок капіталу товариства.
Таким чином, у 2010 році акціонерні товариства можуть самостійно приймати рішення щодо дивідендів, виплачуваних своїм акціонерам лише стосовно розміру понад 30%.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №514 до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.
Також Законом №2154 внесено зміни до ст.15 Закону України від 19.09.1991 року №1576 «Про господарські товариства", де зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів, визначає напрями його використання.
Враховуючи викладене, підприємства - емітенти, які за результатами роботи за 2009 рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають нерозподілений прибуток минулих років, зобов'язані до 30.06.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років.
Відповідно до п.7.8 ст.7 Закон України від 28.12.1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування підприємств" емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів акціонерам(власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 10.1 ст.10 цього Закону ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав(крім платників підпадають під дію п.7.2, пп..7.8.5 п.7 чи пп.. 10.2.3 п.10.2 ст.10 цього Закону). Отже, підприємства-емітенти зобов'язані нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Гайсинське СТП «Агромаш» №1 від 23.03.2010р. було затверджено річний звіт та баланс товариства за 2009р., яким було встановлено, що збиток підприємства у 2009 році становить 210.9тис.грн. Вирішено збитки покривати за рахунок поточних надходжень. У зв'язку з цим дивіденди не було нараховано. В рядку 20 декларації з податку на прибуток підприємства за 2010р. не відображено сплаченого авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, таке рішення було зумовлене тим, що на цей період припала світова фінансова криза, а тому задля збереження діяльності підприємства власниками - акціонерами було прийнято рішення збитки покривати за рахунок надходжень.
Із аналізу вищезазначених норм законодавств, вбачається, що обов’язок щодо виплати дивідендів у товариства з’являється тільки коли воно отримало прибуток у звітному році.
Проте, перевіряючими безпідставно не було взято до уваги протокол загальних зборів акціонерного товариства від 23.03.2010 року, з п.6 порядку денного якого вбачається, що збиток підприємства станом на 31.12.20-9 року становить 210,9 тис.грн. і що його планується покривати за рахунок поточних надходжень (а.с.20).
Разом з тим, у свої висновках, ревізори-інспектори посилаються на зміни і доповнення, внесені Законом України від 27.04.10 року № 2154 « Про державний бюджет України на 2010р.» в частині зміни до ст..30 Закону України від 17.09.08р. № 514-УІ «Про акціонерні товариства», викладених у п.11 розділу VII «Прикінцевих положень" Закону № 2154.
Проте, Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі № 1-47/2010 положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України № 2154 «Про Державний бюджет України на 2010 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).
Крім того, необхідно зауважити, що за рішеннями Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, було встановлено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий мотивувальної частини).
Таким чином, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000112300 від 06.06.2011 року, прийняте Гайснської МРДПІ, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в сумі 37769грн., що складає авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010р. та застосована щодо цього штрафна фінансова санкція у сумі 9442грн., ґрунтувалось на нормах законодавства, які відповідно до Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі № 1-47/2010 визнані неконституційними, а відтак висновки, викладені у акті перевірки- є протиправними. За таких обстави, податкове повідомлення-рішення, яке винесене на підставі неконституційних норм, також підлягає в цій части до скасування.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 3,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000112300 від 06.06.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання за платежем - податок на прибуток у сумі 37769,00 грн., що складає авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 року та штрафних фінансових санкцій на суму 9442,00 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
01.08.2011