Справа № 947/9339/22

Провадження № 1-кп/947/388/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2024 року

Колегія суддів Київського районного суду м. Одеси у складі:

Головуючого судді                                – ОСОБА_1 ,

суддів                                                – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі с/з                                – ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                        – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого                                – ОСОБА_6 ,

захисника                                        – ОСОБА_7 ,

               розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022160000000189 від 27.03.2022 року, у відношенні: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.4 ст.187 та ч.1 ст.263 КК України –

ВСТАНОВИВ:

               До Київського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022160000000189 від 27.03.2022 року, у відношенні: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.4 ст.187 та ч.1 ст.263 КК України.

       В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , з підстав викладених у письмовому клопотанні, що долучено до матеріалів провадження.

       Захисник категорично заперечував проти клопотання прокурора.

       Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

       Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, Суд приходить до наступного.

       Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

На думку Суду, ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків доведені стороною обвинувачення під час судового провадження.

Суд вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.

Зокрема, ризик переховування від суду залишається реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , суворістю можливого покарання, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками.

Так, ОСОБА_6 згідно ст.12 КК України обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне придбання, зберігання, носіння вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, строком від 3 до 7 років.

Крім того, ОСОБА_6 згідно ст.12 КК України, пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 ч.4 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками – готування до нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, строком від 7 до 15 років, з конфіскацією майна.

Окрім цього, суд вважає доведеним існування ризику незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого та свідків, інших учасників провадження.

Показання потерпілого та свідків отримуються судом усно шляхом допиту особи безпосередньо в судовому засіданні. А отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним.

Станом на теперішній час, обвинувачений також може чинити вплив на потерпілого та свідків з метою переконати їх змінити їхні викриваючі показання.

Більше того, ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за умисні тяжкі злочини проти життя особи, за що був засуджений за п.12 ч.2 ст.115, ст.304 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 13 років.

Одночасно із встановленням обставин, що зумовлюють існування зазначених ризиків, чинне законодавство зобов`язує суд перевірити також можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до особи.

Частина перша статті 176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Висока імовірність переховування обвинуваченого від суду, а також його впливу на учасників провадження не дозволяє суду зробити висновок про можливість запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема й особистої поруки.

За таких обставин, Суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

При постановлені ухвали, колегія суддів також бере до уваги ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Водночас, враховуючи підстави та обставини передбачені ст.ст. 177, 178 та 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 було вчинено із застосуванням насилля у відношенні потерпілого небезпечного для життя в момент заподіяння.

Крім того, в цьому конкретному випадку, взявши до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, характер інкримінованого кримінального правопорушення, яке має умисний умисел, направлений на позбавлення життя іншої особи, Суд вважає, що суспільний інтерес перебування обвинуваченого під вартою, переважає над його особистим інтересом.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого та обмеження його прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 110, 131, 132, 177, 183, 314, 315, 369-372, 392- 395 КПК України, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01.10.2024 року, утримуючи останнього в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали суду про проводження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 невідкладно скерувати до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, для виконання.

Визначити строк дії ухвали суду до 01.10.2024 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя                                         ОСОБА_1

Суддя                                                         ОСОБА_2

Суддя                                                         ОСОБА_3

                                                        ОСОБА_1