Справа № 127/29308/24

Провадження №2/141/235/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 127/29308/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

31.10.2024 до суду із Вінницького міського суду Вінницької області надійшла цивільна справа № 127/29308/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.06.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 196941 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до п. 1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на умовах: сума наданого кредиту - 2000,00 грн, дата надання кредиту - 15.06.2021, строк кредиту - 29 днів, валюта кредиту - UAN, стандартна процентна ставка - 2% в день або 730% річних.

Відповідно до довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 20.05.2024, 15.06.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.

17.02.2022 між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 01-17/02/2022 ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Таким чином, згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 196941 від 15.06.2021 станом на 25.06.2024 загальний розмір заборгованості становить 10400,00 грн, з яких: 2000,00 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом та 8400,00 грн - сума простроченої заборгованості за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також 10500,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та понесені судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2024 провадження у справі № 127/29308/24 відкрито та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 05.12.2024.

26.11.2024 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 відповідно до якого ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що надані позивачем документи до позовної заяви, а саме індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 196941 від 15.06.2021, підписана одноразовим ідентифікатором; довідка про ідентифікацію, видану ТОВ «Займер»; інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» від 20.05.2024 за № 2985/05 не є доказами, що підтверджують укладення договору та виконання ТОВ «Займер» своїх зобов`язань по договору, оскільки відповідачем ніколи не було укладено з ТОВ «Займер» кредитного договору та не отримано кредитних коштів. Окрім того, в кредитному договорі зазначено адресу, за якою відповідач не проживала ніколи й не була зареєстрована, зазначений номер телефону ніколи відповідачем не використовувався, та номер рахунку, який не був відкритий на ім`я відповідача. Також, факт переказу коштів на банківський картковий рахунок повинен бути підтверджений відповідними первинними документами, що має містити ряд обов`язкових реквізитів, за якими можна ідентифікувати відповідну операцію, натомість, надана позивачем на підтвердження факту перерахування коштів інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» не місить відповідних обов`язкових реквізитів та не є первинним документом, який може підтвердити факт перерахування коштів, при цьому, зі змісту інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 20.05.2024 за № 2985/05 неможливо ідентифікувати хто саме здійснив відповідний переказ коштів та хто їх є отримувачем, а жодних інших доказів на підтвердження факту перерахування ТОВ «Займер» коштів на виконання своїх зобов`язань по договору позивачем не надано, тому за відсутності відповідних доказів є недоведеним з боку позивача факту укладення договору між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 й, відповідно, є недоведеним факт виникнення обов`язку щодо поверненню кредиту. Натомість, відповідач зазначає, що у випадку підтвердження надання позивачем кредиту, розмір заборгованості має складати 3200,00 грн (2000,00 грн+1200,00 грн), оскільки тіло кредиту складає 2000,00 грн та відсотки за користування кредитом - 1200,00 грн (2000,00 грн*2,0%*30 днів).

Щодо доведеності тверджень позивача про виникнення у нього права вимоги відповідач зазначає, що позивач не довів факту укладення договору факторингу та, відповідно, набуття права грошових вимог за ним, оскільки позивач міг набути права грошової вимоги по договору факторингу лише за умови виконання своїх обов`язків по сплаті ТОВ «Займер» плати в строки та в порядку, визначеному п. 7.2 договору факторингу, а наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17 лютого 2022, що позбавляє можливості ідентифікувати дійсність передачі ТОВ «Займер» право грошової вимоги до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ». При цьому, відповідач зазначає, що договір факторингу діяв лише до 30.01.2023, доказів продовження строку дії договору позивачем не надано, що фактично позбавляє права позивача вимагати виконання грошових вимог.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду, що оскільки позивачем не доведено факту надання кредиту, то й не підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн, а витрати на правничу допомогу у розмірі 10500,000 грн слід зменшити, оскільки вони не є співмірними із складністю справи та максимальна вартість правових послуг, наданих позивачу може складати не більше 500,00 грн.

Також відповідач просить стягнути з позивача на свою користь 5000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

02.12.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчука С.В. від 02.12.2024 щодо стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 10500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

05.12.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача адвоката Гурба М.В. від 04.12.2024 щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до якої Гурба М.В. просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу, у випадку задоволення позову стягнути із відповідача на користь позивача 500,00 грн на оплату правничої допомоги.

Позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 05.12.2024 не з`явився, повноважного представника до суду не направив. При цьому, 05.12.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчука С.В. від 04.12.2024, відповідно до якої Пархомчук С.В. проти винесення заочного рішення не заперечує та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 05.12.2024 не з`явилась, жодних заяв чи клопотань, окрім відзиву на позовну заяву до суду не направила.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи № 127/29308/24, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.1.1 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 196941 від 15.06.2021, укладеного між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 , товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Кредит надається строком на 30 днів (до 14.07.2021), строк дії договору - 30 днів, але в будь - якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована, без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п.1.2-1.3 договору).

Згідно п 1.4 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 договору та/або в додатку до договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому, пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь - якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів (п.4.3 договору).

Індивідуальна частина до договору про надання фінансового кредиту № 196941 від 15.06.2021 підписана ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису CL 5119.

Відповідно до інформаційної довідки Вих № 2985/05 від 20.05.2024 ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція, номер транзакції - 32375-84047-51403, номер замовлення - A420915B205446CLY196941T1350821, сума - 2000,00 грн, дата та час проведення - 15.06.2021 о 15:00:07, емітент платіжної картки - SPORT BANK, код авторизації, опис - видача кредиту #196941.

Згідно додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 196941 від 15.06.2021, дата видачі кредиту - 15.06.2021, дата платежу - 14.07.2021, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, чиста сума кредиту - 2000,00 грн, сума платежу за розрахунковий період - 3500,00 грн, сума кредиту за договором - 2000,00 грн, проценти за користування кредитом - 1200,00 грн, комісія за надання кредиту - 300,00 грн, реальна річна процентна ставка - 114432%, загальна вартість кредиту - 3500,00 грн.

17.02.2022 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право вимоги до боржників за кредитними договорами ,зазначеними у реєстрі боржників.

Відповідно до п. 6.1 договору факторингу, клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 60830791,25 грн.

Як убачається із витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17.02.2022, заборгованість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кредитним договором № 196941 від 15.06.2021 становить 10400,00 грн, з яких: 2000,00 грн - сума заборгованості по кредиту та 8400,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно виписки про виконання зобов`язань за кредитним договором № б/н від 21.05.2024 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» повідомляє ОСОБА_1 про її заборгованість у розмірі 10700,00 грн, з яких 2000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 8400,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 300,00 грн - сума заборгованості по штрафах/пені.

Як убачається із виписки з особового рахунку за кредитним договором № 196941 від 15.06.2021, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та становить 10700,00 грн, з яких 2000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 8400,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 300,00 грн - сума заборгованості по штрафах/пені.

Визначаючись щодо спірних правовідносин та встановлених обставин, суд керується наступним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст.1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Досліджуючи наявні у справі № 127/29308/24 докази та письмові доводи сторін, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 196941 від 15.06.2021, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами договору кредитної лінії.

Поряд з цим, визначаючись щодо розміру заборгованості, яка підлягає до стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано суду виписку з особового рахунку за кредитним договором № 196941 від 15.06.2021, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 становить 10700,00 грн, з яких 2000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 8400,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 300,00 грн - сума заборгованості по штрафах/пені.

Суд не погоджується із розрахунками процентів за користування кредитними коштами, які надані позивачем, оскільки вони жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, та з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Також статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до п.1.2-1.3 договору кредит надається строком на 30 днів (до 14.07.2021), строк дії договору - 30 днів, але в будь - якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована, без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Також, як вбачається з додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 196941 від 15.06.2021, сторони погодили графік розрахунків та загальну вартість кредиту, а саме: дата видачі кредиту - 15.06.2021, дата платежу - 14.07.2021, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, чиста сума кредиту - 2000,00 грн, сума платежу за розрахунковий період - 3500,00 грн, сума кредиту за договором - 2000,00 грн, проценти за користування кредитом - 1200,00 грн, комісія за надання кредиту - 300,00 грн, реальна річна процентна ставка - 114432%, загальна вартість кредиту - 3500,00 грн.

Отже, сума заборгованості за процентами за період з 15.06.2021 по 14.07.2021 в межах строку кредитування у відповідності до умов п. 1.2 договору про надання фінансового кредиту № 196941 від 15.06.2021 становить 3200,00 грн (2000,00 грн*2,00%*30 днів = 1200,00 грн), яка й підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Після спливу визначеного договором про надання фінансового кредиту № 196941 від 15.06.2021 строку кредитування (14.07.2021), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, суд зауважує, що позивач своїм право на нарахування та заявлення до стягнення індексу інфляції за весь час прострочення боржником, а також трьох процентів річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст.625 ЦК України в межах справи №127/29308/24 не скористався.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Що стосується інших доводів відповідача, викладених у відзиві, то суд оцінює їх критично та до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються установленими фактичними обставинами, наведеними висновками суду та доказами, які містяться в матеріалах справи № 127/29308/24.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та частковим задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 745,35 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 9 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

У ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст.1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, акт про отримання правової допомоги від 02.12.2024 із зазначенням найменування послуг у розмірі 10500,00 грн, рахунок № 02.12.2024-94 від 02.12.2024 (назва послуги- правнича допомога згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023) вартість - 10500,00 грн, платіжну інструкцію № 33438 від 02.12.2024 на суму 10500,00 грн (призначення платежу - оплата за правничу допомогу згідно 02.12.2024-94 договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року).

На підставі зазначеного, представник позивача Пархомчук С.В. просить суд відшкодувати позивачу у рамках даної цивільної справи 10500,00 гривень понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги.

Суд, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів з урахуванням усталеної практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3230,85 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 30,77 % від суми заявлених позовних вимог), який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Також, на підтвердження понесених витрат відповідачем було надано договір про надання правничої допомоги від 21.11.2024, акт про надану правничу допомогу від 25.11.2024 із зазначенням суті правничої допомоги у загальному розмірі 5000,00 грн, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, надану ОСОБА_1 згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 21.11.2024 із зазначенням суті правничої допомоги у загальному розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, враховуючи обставини, зазначені у відзиві, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути із позивача на користь відповідача витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 525, 526, 626, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279-283, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором №196941 від 15.06.2021 у розмірі 3200,00 грн (три тисячі двісті гривень 00 копійок), з яких: 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) - сума простроченої заборгованості за кредитом та 1200,00 грн (одна тисяча двісті гривень) - сума простроченої заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 42228158) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 745,35 грн (сімсот сорок п`ять гривень 35 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 42228158) Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 42228158) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3230,85 грн (три тисячі двісті тридцять гривень 85 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 42228158) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Копію рішення суду направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 10 грудня 2024 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 42228158).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.М. Слісарчук