Справа № 216/3237/24

Провадження 2-з/216/41/24

УХВАЛА

Іменем України

11 грудня 2024 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:    головуючого судді: Чирського Г.М., за участю секретаря судових засідань Смолдирева М.Є., розглянувши заяву представника позивача (відповідача за первісним позовом) ОСОБА_1 – адвоката Ярової Світлани Вікторівни, про забезпечення позову у справі за позовом за первісним позовом адвоката Климович Дар`ї Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, та зустрічною позовною заявою адвоката Ярової Світлани Вікторівни, яка діє в інтересах  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не  заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю,-

                                                           ВСТАНОВИВ:  

10.12.2024 року адвокат Ярова С.В. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову шляхом: - заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце та адресу свого перебування (проживання) разом із малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Румунії на час розгляду справи в суді; - зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безперешкодне спілкування, побачення та спільне проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного вівторка та четверга з 17.00 год. до 19.00 год. та суботи з 10.00 год. до 18.00 год. за відсутності батька та інших осіб.

Заяву обґрунтована тим, що  протягом тривалого часу внаслідок неправомірних дій позивача ОСОБА_2 відповідачка ОСОБА_1 позбавлена можливості бачитися та спілкуватися зі своїм сином ОСОБА_4 , який в свою чергу також позбавлений можливості спілкуватися не тільки зі своєю матір`ю, а й з своєю сестрою, бабусею та дідусем, внаслідок чого контакт дитини з близькими родичами втрачається, як контакт сина із нею, що негативно впливає на психологічний стан дітей, оскільки відсутність контакту з дитиною протягом тривалого судового процесу може не лише утруднити, а й повністю унеможливити виконання судового рішення щодо визначення місця проживання дітей. З травня місяця 2024 року завдяки діям позивача ОСОБА_2 син ОСОБА_4 взагалі усунутий від спілкування, тим більше від побачень з матір`ю та родиною з боку матері. Дитина проживає в новоствореній сім`ї батька, де також виховується інша малолітня дитина. В останній телефонній розмові за відсутності батька ОСОБА_4 , сховавшись у ванній кімнаті, повідомив матері ОСОБА_1 , що хотів би побачити та погуляти разом із нею, проте батько йому не дозволяє цього робити. Після чого, 30.11.2024 року номер телефона ОСОБА_5 в месенджері Телеграм було обмежено вхідними дзвінками, що стало відомо відповідачці ОСОБА_1 при здійсненні нею спроби здійснити дзвінок синові.

Вказує на те, що зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, тому необхідність забезпечення контакту матері з малолітнім сином на час розгляду справи, шляхом побачень спілкування та проведення часу разом із дитиною, буде належним заходом забезпечення позову в даній справі, оскільки інших правових важелів, які б дозволяли матері спілкуватись із сином та мати системні зустрічі із ним протягом розгляду справи по суті - відсутні.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 своєї постанови від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Статті 157-159 СК України регламентують порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини. Зокрема, питання виховання дитини вирішуються в основному батьками спільно. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).

За наявності між батьками дитини спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується органом опіки та піклування (ст. 158 СК України) або судом (ст. 159 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Крім цього, згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема. Якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Таким чином, зі змісту ст.ст.158-159 СК України випливає, що способи участі одного з батьків у вихованні дитини визначаються органом опіки та піклування за заявою того з батьків, хто бажає такі способи встановити чи судом - шляхом пред`явлення відповідного позову.

В свою чергу, вимоги заяви про забезпечення зустрічного позову шляхом шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 безперешкодне спілкування, побачення та спільне проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за своїм змістом є нічим іншим, як зверненням до суду про визначення способів її участі у вихованні неповнолітньої дитини, яке відповідно до вимог ст. 159 СК України є самостійним способом захисту порушеного права й може бути оформлено лише шляхом пред`явлення відповідного позову, а не шляхом звернення з заявою про забезпечення зустрічного позову у такий спосіб її позову (про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у їх вихованні).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 вказує, що предметом позову є відновлення порушеного права Позивача у вихованні свого сина, шляхом усунення перешкод та встановлення відповідного графіку «побачень» позивача зі своїм сином. Позивач вважає за необхідне вчинити дії з метою відновлення його емоційного зв`язку з сином, а також з метою уникнення завдання шкоди психічному та емоційному здоров`ю дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини судом будуть братися до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, при вирішення спорів, суд має брати до уваги й ту обставину, чи виконують сторони свої батьківські обов`язки, у т. ч. відвідування дитиною закладів, які відповідають інтересам дитини і потребам її здоров`я, відносини між батьками та дитиною, інше. Доведення перед судом цих обставин покладається на сторони. А тому захід, про якій просить представник ОСОБА_1 – адвокат Ярова С.В., фактично відноситься до предмету доказування у вимогах про визначення місця проживання дитини, та є самостійним способом захисту у позовних вимогах ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю.

У заяві про забезпечення позову представником ОСОБА_1 – адвокатом Яровою С.В. не обґрунтовується, яким чином невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або позбавити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача (відповідача за первісним позовом) ОСОБА_1 – адвоката Ярової Світлани Вікторівни, про забезпечення зустрічного позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. 

Суддя                                      Г. М. Чирський