Справа № 2-1499/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2011 р. Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого –судді:  Мягкий Олексій Вікторович

при секретарі –Поповій Н.В.

за участі представника відповідача – Коренчука А.Ю.,

розглянувши матеріали цивільного позову позивача ОСОБА_2 до відповідача Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки,  про повернення коштів ,сплачених згідно договору та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

  до Ленінського районного суду м. Кіровограда звернувся позивач з даним позовом до приватного вищого навчального закладу «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки» (далі – ПВНЗ «КІРУЕ») вказавши, що 01.09.2008 року між позивачем та відповідачем укладений договір про навчання № 9 за умовами якого позивач зарахований студентом п’ятого курсу заочної форми навчання для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, за спеціальністю «Дизайн». Термін навчання – 3 семестри, вартість навчання – 6480,0 грн. Ректором ПВНЗ «КІРУЕ» 28.09.2009 року повідомлено, що інституту не продовжено дію ліцензії на надання освітніх послуг за спеціальністю «Дизайн», тому видача дипломів відкладається до отримання інститутом ліцензії. З листа Міністерства освіти і науки України позивач дізнався, що на час укладення зазначеного договору ліцензії на підготовку фахівців  за освітньо-кваліфікаційним рівнем - спеціаліст зі спеціальності «Дизайн» ПВНЗ «КІРУЕ» не мав.

Посилаючись на те, що законних підстав на укладання зазначеного договору інститут не мав, внаслідок чого позивачем витрачено кошти на навчання, проживання на час сесії, заподіяно моральну шкоду, просив визнати недійсним договір про навчання від 01.09.2008 № 9, стягнути з відповідача кошти сплачені позивачем згідно з договором в сумі 6480,0 грн, стягнути з відповідача кошти витрачені позивачем на проживання в сумі 3540,0 грн. (найом квартири – 1680,0 грн., харчування – 1860,0 грн.) та моральну шкоду в розмірі 16 000,0 грн.

В судовому засіданні позивачем заявлені в позові вимоги підтримано, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представником відповідача позов не визнано, надане письмове заперечення, згідно з яким, відповідно до заяви від 24.08.2008 ОСОБА_2 про допуск до вступних випробувань, для вступу на заочну форму навчання, він ознайомлювався із правилами вступу та ліцензією (сертифікатом) на право здійснення освітньої діяльності. В зв'язку з чим у позивача немає підстав говорити про те, що договір про навчання №9 від 01.09.2008р. є укладеним шляхом застосування обману, оскільки йому повідомлявся факт, що ліцензія (сертифікат) знаходиться в процесі оформлення в Міністерстві освіти та науки України.

Зазначено, що відповідно до умов договору про навчання №9 від 01.09.2008р. ПВНЗ «КІРУЕ» виконав узяті на себе зобов'язання по наданню освітніх послуг, що підтверджується доданою до позовної заяви заліково-екзаменаційною книжкою (поставлені екзаменаційні оцінки та відмітки про складання заліків). ПВНЗ «КІРУЕ» поніс грошові витрати на забезпечення матеріально - технічного процесу, оплату комунальних послуг, оплату заробітної плати викладачам, сплата податків та інших загальнообов'язкових платежів. Тому вимога Позивача про стягнення коштів у сумі 6 480 грн. не підлягає задоволенню.

Зазначив, що позивач не має права вимагати відшкодування моральної шкоди, оскільки належним чином повідомлявся про відсутність ліцензії і укладав договір на власний ризик та приступив до навчального процесу. Крім того, витрати понесені на проживання та харчування позивачем не підтверджені доказами. Просив суд відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши докази по справі у їх сукупності, приходить до наступного:

Між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПВНЗ «КІРУЕ» 01.09.2008 укладений договір про навчання № 9 (а.с.6), за умовами якого відповідач взяв на себе обов’язок за рахунок коштів позивача здійснити його навчання за спеціальністю «Дизайн», освітньо-кваліфікаційним рівнем – спеціаліст. У зв’язку з чим, відповідно до розділу 2 зазначеного договору, відповідач зобов’язався надати замовнику освітню послугу, забезпечити дотримання прав учасників навчального процесу відповідно до Закону України «Про вищу освіту», видати позивачеві документ про освіту державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Термін навчання – 3 семестри, плата за надання освітньої послуги становить – 6480,0 грн. З огляду на викладене, суд вважає, що між сторонами мають місце договірні відносини, які походять з укладеного договору про надання послуг та регулюються главою 63 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обставина виконання позивачем умов укладеного договору про навчання, зокрема обов’язків передбачених розділом 3, визнана в судовому засіданні сторонами, тому не підлягає доказуванню.  Встановлено, що позивачем внесено плату за освітню послугу у визначеному договором розмірі – 6480,0 грн. (а.с. 7-9).

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про вищу освіту» освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення ліцензійної експертизи.

          Згідно зі ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

          Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Судом з’ясовано, що на час укладення договору про навчання № 9 від 01.09.2008 на підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста зі спеціальності «Дизайн», ПВНЗ «КІРУЕ» ліцензії на провадження відповідної освітньої діяльності не мав (а.с 12), дану обставину визнано відповідачем.

Твердження відповідача, про обізнаність позивача стосовно факту відсутності у ПВНЗ «КІРУЕ» ліцензії на надання освітньої послуги з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста зі спеціальності «Дизайн» в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження та спростовується дослідженою заявою, про допуск позивача до вступних іспитів (а.с. 27), за текстом якої вказується на наявність такої ліцензії та сертифікату про акредитацію вищого навчального закладу за обраним напрямом підготовки (спеціальністю).  

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір про навчання № 9 від 01.09.2008 між ОСОБА_2 та ПВНЗ «КІРУЕ» укладений останнім без відповідного дозволу (ліцензії), при укладенні договору відповідачем введено позивача в оману стосовно факту наявної у ПВНЗ «КІРУЕ» ліцензії на надання освітньої послуги з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста зі спеціальності «Дизайн», тому вказане є підставою для визнання його недійсним та, як наслідок, повернення відповідачем позивачеві грошових коштів в сумі 6480,0 грн. сплачених ним на виконання зазначеного договору.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.    

Частиною 2 ст. 227 ЦК України якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від  характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли підтвердження підстави стягнення моральної шкоди, оскільки є доведеним факт введення відповідачем позивача в оману при укладанні договору про навчання № 9 від 01.09.2008 року, шляхом повідомлення відомостей про наявність у ПВНЗ «КІРУЕ» ліцензії на надання освітньої послуги з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста зі спеціальності «Дизайн». Моральна шкода полягає у душевних стражданнях позивача обумовлених позбавленням можливості використання здобутих під час навчання знань, втраті позивачем перспектив особистої реалізації працюючи за спеціальністю, яка ним здобувалася в ПВНЗ «КІРУЕ».

Разом з тим, суд вважає, що розмір спричиненої моральної шкоди позивачем завищено. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги, що відповідачем, при укладанні спірного договору, усвідомлювалася обставина відсутності у ПВНЗ «КІРУЕ» необхідної для надання вищевказаної освітньої послуги ліцензії; втрату позивачем часу витраченого на навчання протягом трьох навчальних семестрів у ПВНЗ «КІРУЕ». Відповідно до вимог розумності та справедливості суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача спричинену йому моральну шкоду у розмірі 8000,0 грн.

Позовна вимога в частині стягнення з відповідача коштів витрачених позивачем на проживання в сумі 3540,0 грн. (найом квартири – 1680,0 грн., харчування – 1860,0 грн.) не підлягає задоволенню, оскільки, обставина їх витрати та обов’язок відшкодування відповідачем, позивачем не доведено.

Враховуючи відстрочення сплати судових витрат до ухвалення рішення у справі, та часткове задоволення заявленого позову, судові витрати, у вигляді сплати 260 грн. 0 коп. судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у відповідності до ст. ст. 82, 88 ЦПК України підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з позивача в сумі 116 грн. 0 коп. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 56 грн. 20 коп., з відповідача в сумі 144 грн. 0 коп. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 63 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст.  22, 23, 216, 227 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 82, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_2 до приватного вищого навчального закладу «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки» про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про навчання № 9 від 01.09.2008 року укладений між ОСОБА_2 та приватним вищим навчальним закладом «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки».

Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти сплачені згідно з договором про навчання в сумі 6 480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) гривень 0 коп. та моральну шкоду в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 0 коп.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки» в дохід держави судові витрати в сумі 144 (сто сорок чотири) гривні 0 коп. та 63 (шістдесят три) гривні 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 116 (сто шістнадцять) гривень 0 коп. судового збору та 56 (п’ятдесят шість) гривень 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда                                                                                Мягкий