ц
Справа № 2а-9293/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2011 року м. Дніпропетровськ
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А. розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Агенство Малбіпро стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Приватного підприємства Агенство Малбіз проханням: стягнути з Приватного підприємства Агенство Малбіна користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 99143,44 грн.; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3569,40 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Частиною 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№ 875-XII від 21.03.1991 р. передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (набрав чинності з 01.01.2006), визначено що:
робоче місце інваліда - це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
спеціальне робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Таким чином, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
03 лютого 2009 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, згідно з яким кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 16 осіб, а фактично серед штатних працівників облікового складу налічується 5 інвалідів.
Таким чином, норматив робочих місць створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачем виконано не було, що відповідачем не оспорюється.
Із змісту статті 18 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”вбачається, що законодавцем передбачено три обов’язки підприємства яке використовує найману працю, а саме: звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, крім того, самостійно здійснювати заходи по працевлаштуванню інвалідів.
Саме останній обов’язок, тобто здійснення самостійних заходів по працевлаштуванню інвалідів, відповідачем виконано не було.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем лише подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2008 рік.
Доказів того, що відповідачем у 2008 році самостійно здійснювалися заходи по працевлаштуванню інвалідів суду не надано.
Відповідач не надав у судове засідання заперечення на адміністративний позов.
Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, за робочі місця, що призначені для працевлаштування на підприємство інвалідів і не зайнятих ними, відповідач до 16.04.2009 року повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 99143,44 грн.
Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документом –звіт за формою 10-ПІ від 26.02.2009 року за 2008 рік розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Розмір пені у сумі 3569,40 грн. підтверджується Розрахунком пені на суму заборгованості розмірі: 99143,44 грн..
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позивачем не добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві. Тому, адміністративно-господарські санкції в розмірі 99143,44грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3569,40 грн. нараховані позивачем правомірно, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства Агенство Малбі(ЄДРПОУ 00953757) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (рр 31219230700004, банк отримувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 25005978, отримувач: Бабушкінський район) адміністративно –господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 99143 (дев’яносто дев’ять тисяч сто сорок три) грн. 44 коп.,та пеню за порушення терміну сплати адміністративно –господарських санкцій в сумі 3569 (три тисячі п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 40 коп.
Копію постанови направити сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.А.Барановський