ц
справа № 2а-7232/08/0470
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 травня 2011 року м.Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Павловського Д.П.
при секретарі Бесчасові Д.В.
за участі представників позивача Земляного О.Ю., Добровольського А.Т.
представника відповідача-1 Крейси Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавівдо Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення,-
в с т а н о в и в :
31 липня 2008р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач, з урахуванням уточнень до позову, просить визнати протиправними та скасувати рішення Криворізької митниці № МВ097 від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000717 від 03.04.2008 року, винесену Криворізькою митницею; визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці, оформлене листом від 13.01.2011 року № 17-16-2/265; стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ Нікопольський завод феросплавів(53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520, рахунок № 26008057009082 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299) суму надміру сплаченого мита у розмірі 103 408,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 31.07.2008р., додатковими поясненнями та уточненнями до позовної заяви.
Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов за викладених у ньому підстав.
Представник відповідача-1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву, наявні у матеріалах справи.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився. У клопотанні від 10.01.2011р. просив розглядати дану справу за своєї відсутності.
Представник прокуратури у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд встановив наступні обставини.
27.03.2008р. року ВАТ НЗФ до Криворізької митниці подало вантажну митну декларацію №113020000/8/002130 з метою розмитнення марганцевої руди (що була відповідно до контракту № 080208N, ввезена на митну територію України). 27.03.2008р. також, було подано декларацію митної вартості, якій митним органом було присвоєно р/н 113020000/8/002130. Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/00717 від 03.04.2008 року (Картка відмови) Криворізькою митницею було відмовлено у митному оформленні товарів за ВМД № 113020000/8/002130 від 27.03.2008 року за таких підстав:
Винесено рішення № МВ097 від 02.04.2008 відділом КМВ та Н про визначення митної вартості, що не відповідає заявленій у ВМД. Закон від 11.07.2002 № 92-14 Митний кодекс України, Постанова Кабінету Міністрів від 20.12.2006 № 1766 Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження.
Рішенням Криворізької митниці № МВ097 від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) була визначена митна вартість товарів на підставі цінової інформації ЦБД ІАМУ ДМСУ на ідентичні товари у розмірі 12 170 277 дол.США (замість задекларованої вартості 11 146 428,30 дол.США), що при перерахунку за офіційним курсом НБУ склало 61 459 898,86грн.
При наступному декларуванні товару, 03.04.2008р. ВАТ Нікопольський завод феросплавівбуло подано до Криворізької митниці вантажну митну декларацію № 113020000/8/002367 та декларацію митної вартості №113020000/8/002367, в яких митна вартість була визначена відповідно до довідки Криворізької митниці №МВ097 від 02.04.2008р. в розмірі 61 459 898,86грн.
Позивачем були сплачені ввізне мито та податок на додану вартість виходячи з митної вартості, визначеної митним органом, в результаті чого митна вартість була визнана Криворізькою митницею та здійснено митне оформлення товарів за митною декларацією, про що свідчить відмітка Сплаченоу графі С ВМД та відбиток особистої номерної печатки посадової особи митного органу у графі D/J ВМД та у ДМВ.
Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії рішення Криворізької митниці № МВ097 від 02.04.2008 року, картки відмови № 113020000/2008/000717 від 03.04.2008 року, ВМД № 113020000/8/002130 від 27.03.2008 року, ДМВ № 113020000/8/002130 від 27.03.2008 року, ВМД № 113020000/8/002367 від 03.04.2008 року, ДМВ № 113020000/8/002367 від 03.04.2008 року, рішення Дніпропетровської митниці, оформлене листом від 13.01.2011 року №17-16-2/265.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивачем, при визначенні митної вартості товару за вантажною митною декларацією № 113020000/8/002367 від 03.04.2008р. було самостійно використане рішення про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки) Криворізької митниці №МВ 097 від 02.04.2008 року, при чому попередньо на партію товару, зазначену у вантажній митній декларації 113020000/8/002367 від 03.04.2008р. позивачу в митному оформлені не відмовлялось, оскільки за ціною договору дана партія товару не заявлялась.
Вищезазначене рішення було винесене по вантажній декларації 113020000/8//002130 від 27.03.2008р. Вантажна митна декларація відповідає вимогам пункту 1.11. статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон 2181) та для його цілей є податковою декларацією.
Відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону 2181, платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов'язання, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.
Пункт 5.1 ст. 5 Закону 2181 містить норму про те, що податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Щодо збільшення позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.1 ст.137 КАС України, позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову до початку розгляду справи по суті. Заявою про збільшення розміру позовних вимог позивач фактично не збільшує розмір позовних вимог, а змінює предмет адміністративного позову, зокрема предметом спору по даній справі становиться окреме рішення про відмову в поверненні коштів, яке винесено відповідачем-1 практично через два роки після відкриття провадження у даній справі.
Окрім того, відповідачем-1 розглянуті заяви ВАТ „Нікопольський завод феросплавів" від 07.12.2010 №10696-6995/4016 і №10697-6995/4016 щодо повернення мита, надміру сплаченого до бюджету на підставі ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008.
За результатами розгляду Дніпропетровською митницею, відповідно до п.12 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364 (далі - Порядок), надано позивачу письмову обґрунтовану відповідь від 13.01.2011 №17-16-2/265.
У зазначеній відповіді вказано, що на час звернення Позивача із заявою про повернення ввізного мита, в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 2а-7232/08/0470 за позовом ВАТ Нікопольський завод феросплавів про визнання протиправними та скасування рішення митниці про визначення митної вартості товару №МВ097 від 02.04.2008 картки відмови у митному оформленні товару №113020000/2008/000717 від 03.04.2008 та стягнення суми надміру сплаченого ввізного мита за ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008.
Згідно з абз.4 п.1 розділу III Порядку передбачений перелік документів, що додаються до заяви про повернення митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, в т.ч. документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних та інших платежів. Документів, які підтверджували б суму надміру сплаченого мита за ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008, разом з вищевказаною заявою не надано. Додані позивачем до заяви документи підтверджують лише факт митного оформлення товару та розмір сплачених позивачем до Державного бюджету України обов'язкових платежів.
Позивачу також було роз'яснено, що вантажна митна декларація відповідає вимогам пункту 1.11. статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон 2181) та для його цілей є податковою декларацією.
Відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону 2181, платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов'язання, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті. До того, ж відповідно до п.5.1 та 5.3. Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за №443/2247, декларант самостійно заповнює відповідні графи вантажної митної декларації.
Пункт 5.1 ст. 5 Закону 2181 містить норму про те, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Враховуюче вищезазначене, податкове зобов'язання Позивачем самостійно нараховане та визначене згідно з ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008 (включаючи ПДВ та ввізне мито) вважається узгодженим з дня подання цієї декларації до здійснення митного оформлення товару і, відповідно, не може бути оскаржено в судовому порядку.
Крім зазначеного, згідно зі ст.25 Закону України Про Єдиний митний тариф, який є спеціальним з питань справляння та повернення мита, сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Доводи Позивача про те, що розділом III Порядку встановлений 1095-тиденний строк з дня зарахування коштів до Державного бюджету України для подання заяви про повернення надміру сплачених коштів є безпідставними, оскільки: по-перше, відповідно до ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, тому положення Закону України мають вищу юридичну силу, ніж, положення наказу ДМСУ; по-друге, вищезазначений строк встановлений розділом III Порядку для звернення із заявою для повернення митних та інших платежів, якими є не тільки ввізне мито, а й податок на додану вартість, акцизний збір, єдиний збір.
З урахуванням сукупності викладених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованості та безпідставності.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена у повному обсязі 30.05.2011р.
Суддя Д.П. Павловський