Судове рішення #17310005

У Х В А Л А

Іменем України


          03.08.2011                                                                                                               м. Ужгород


Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                         в складі : головуючого – судді Джуги С.Д.

                                                                         суддів : Кеміня М.П., Готри Т.Ю.

                                               при  секретарі :  Плавайко Т.О.

                                                                                                                                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2  на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 17 січня  2011 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень  відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 січня 2011 року в задоволенні скарги  ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, про скасування постанови  головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень  відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області  про відмову в прийнятті  до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження  від 06.09.2010 року   відмовлено.

На ухвалу суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,  подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування даної ухвали та постановлення нової ухвали про скасування постанови  головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень  відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області  від 06.09.2010 року  посилаючись на те, що  судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали порушено  норми  матеріального і процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

В судове засідання  апелянт, представник апелянта  не з»явилися повторно, про розгляд справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України розглянута у їх  відсутності.

Представник відділу ДВС  в судовому засіданні заперечив подану апеляцію, просить її відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відділу ДВС, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі та вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга  підлягає  задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що у виконавчому документі відсутні заходи примусового характеру, які повинен вжити державний виконавець до боржника, а тому державним виконавцем правомірно винесено постанову про  відмову в прийнятті  до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження  від 06.09.2010 року .

Однак, до таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та  процесуального права.

Встановлено, що  постановою державного виконавця від 06.09.2010 року відмовлено  в прийнятті  до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження   за дублікатом виконавчого листа № 6- 225 виданого 26.08.2010 року Ужгородським міськрайонним судом про допущення повороту виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду  від 07 серпня 1998 року, визнавши, що ОСОБА_3 є власником та засновником 50% частки ПП «Ринок», перереєстрованого Ужгородським міськвиконкомом 04.01.2003 року.

Згідно ч.2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Відповідно до ст. ст. 1,7 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови, ст. ст. 1,6 чинного Закону,  державний виконавець вчиняє дії спрямовані на примусове виконання рішення суду на підставах, у спосіб і  в межах повноважень, визначених  даним Законом, іншими нормативно – правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів  та зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян.

Згідно ст. 24 Закону в редакції чинній на момент прийняття вказаної постанови, ст. 25 чинного Закону, державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк для пред’явлення виконавчого документу до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим законом, та пред’явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно ст.26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у випадках  та  з підстав, які зазначені в даній статті,  і яка містить їх вичерпний перелік.

Відповідно  до п.7 ч.1 ст. 26 Закону,  в редакції чинній на момент вчинення державним виконавцем дій і на підставі якої державним виконавцем винесено оскаржувану постанову, державний виконавець вправі  відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В оскаржуваній постанові державним виконавцем не наведено конкретних  обставин і підстав передбачених законом, що виключають здійснення виконавчого провадження. Обставини, на які посилається державний виконавець у  постанові, а саме, що у пред’явленому до виконання виконавчому документі відсутні заходи примусового характеру, які повинен вжити державний виконавець до боржника, не  є  передбаченою законом підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Крім того, примусове виконання рішення  і відповідно примусові заходи до боржника державним виконавцем розпочинаються після невиконання  боржником в добровільному порядку рішення.

За наведених обставин  суд першої інстанції дійшов  до необґрунтованого  висновку про законність дій державного виконавця та правомірність оскаржуваної постанови, а тому постановлена ухвала підлягає скасуванню з постановленням ухвали про задоволення поданої заявником  скарги  з вище наведених підстав.

Виходячи з викладеного та керуючись вимогами статей статтями 307, 312ч.1п.2, 313 -  315,   319 ЦПК України, колегія суддів, -  

у х в а л и л а :

апеляційну  скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2   – задовольнити  .

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 17 січня 2011 року скасувати, постановивши нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2  -  задовольнити.

Постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень  відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області    про відмову  в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження   ВП № 21176063  від 06.09.2010 року   - скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку  протягом двадцяти днів  з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.


Головуючий :                               

Судді :  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація