Справа № 22Ц-2345/11Головуючий в суді першої інстанції:КЛАПОУЩАК С.Ю.
Категорія: 44 Доповідач: Сопрун В. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2011 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Сопруна В.В.
суддів: Медяного В.М., Кучевського П.В.,
при секретарі: Сніжко О.І.,
за участю сторін: ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 –ОСОБА_4, представника виконавчого комітету Вінницької міської ради –ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 –ОСОБА_7,-
розглянувши у відкритому судовому в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_6, виконком Вінницької міської ради) про визнання такою, що втратила право користування житловою площею квартири,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 червня 2011року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка 22.10.2010р. змінила прізвище на ОСОБА_2, про встановлення порядку користування квартирою. Позов мотивований тим, що на підставі рішення Вінницької міської Ради № 266 від 14 квітня 1973 року на сім’ю з п'яти чоловік була надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1. В дану квартиру були вселені та прописані ОСОБА_9, його дружина ОСОБА_10, донька ОСОБА_3, син ОСОБА_11, мати дружини ОСОБА_12 На даний час у квартирі прописані та мешкають лише позивач та відповідач. Оскільки після смерті батька між ними виникають конфлікти з питання хто повинен стати квартиронаймачем, ОСОБА_3 просила встановити порядок користування квартирою.
В ході судового розгляду позивач ОСОБА_3 змінила свої позовні вимоги, просила змінити умови договору найму квартири; зобов'язати виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти з нею договір найму жилого приміщення –кімнати площею 9 кв. м. у спірній квартирі; вселити її в зазначену квартиру.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що після смерті батьків порядок користування спірною квартирою між сторонами не встановлювався, оскільки з 1996 року ОСОБА_3 у цій квартирі не проживає, житлом не цікавилась, ніяких витрат по його утриманню не несла, ніякого належного їй майна в квартирі немає; їхнього батька, який довгий час хворів, ніколи не відвідувала, не приїжджала в гості, а з’явилася в квартирі лише 04.03.2009р. З 1996 року ОСОБА_3 проживала зі своїм чоловіком на зйомній квартирі по АДРЕСА_2, з 1999 року –в селі Данило-Іванівка, Мелітополоського району, Запорізької обл., з 2008 року –в селі Ленінське, Якимівського району, Запорізької обл. В зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не проживала в спірній квартирі без поважних причин з 1996 року, ОСОБА_2 просила визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, зобов'язати паспортне відділення Замостянського райвідділу міліції в м. Вінниці зняти ОСОБА_3 з реєстрації, визнати її наймачем вказаної квартири, зобов’язати виконком Вінницької міської ради внести відповідні зміни до договору найму житлового приміщення.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 червня 2009 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну умов договору найму житлового приміщення та вселення було задоволено, змінено умови договору найму житлового приміщення, зобов’язано виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти з ОСОБА_3 договір найму на кімнату площею 9,0 кв.м.; підсобні приміщення залишено в загальному користуванні; вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1. В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зміну умов договору найму житлового приміщення відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01.09.2009р. зазначене рішення залишено без змін, доповнено другий абзац резолютивної частини рішення після слів «кімнату, площею 9,0 кв.м.» вказівкою такого змісту: «а з ОСОБА_2 укласти договір найму на кімнати, площею 14,81 кв.м. та 15,51 кв.м.»
Ухвалою Верховного Суду України від 29.09.2010р. зазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2011 року за заявою представника позивача ОСОБА_3 первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконкому Вінницької міської ради про зміну умов договору найму жилого приміщення, вселення залишено без розгляду.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2011 року за заявою ОСОБА_2 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_6, виконком Вінницької міської ради) про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловою площею квартири та зміну умов договору найму жилого приміщення в частині вимог щодо зобов’язання паспортного відділення Замостянського райвідділу міліції м. Вінниці зняти ОСОБА_3 з реєстрації, визнання позивача наймачем квартири та зобов’язання внести зміни до договору найму житлового приміщення залишено без розгляду; продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_6, виконком Вінницької міської ради) про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловою площею квартири.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 червня 2011 року відмовлено ОСОБА_2 задоволенні позову повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги та визнати ОСОБА_3 втратившою право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з 1996 року, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції приймаючи рішення по справі виходив з того, що згідно ордеру № 0270 від 27.04.1973р. гр. ОСОБА_9 на сім’ю із 5 осіб була надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1. (т. 1 а.с. 10-12).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 12.11.2009р. ОСОБА_3 внаслідок приватизації належить на праві власності 6/25 частки квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 221). Згідно договору купівлі-продажу квартири від 18.12.2009р. ОСОБА_3 продала належну їй частку квартири ОСОБА_6 (т.1 а.с. 219-220).
18.12.2009р. ОСОБА_3 була знята з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_3 (т.1 а.с. 216-217) та довідкою з МКП ЖЕК № 14 від 29.03.2011р. № 1004 (т.2 а.с. 20).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 08.04.2010р. ОСОБА_2 (з 22.02.2010р. –ОСОБА_2) внаслідок приватизації належить на праві власності 19/25 частки зазначеної квартири (т. 1 а.с. 224).
Таким чином, на момент розгляду справи судом першої інстанції спірна квартира перебувала у спільній частковій власності позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а ОСОБА_3 права власності на квартиру не має і не зареєстрована у ній.
В своєму рішенні суд першої інстанції зазначає, що так як на момент розгляду справи в суді у ОСОБА_3 відсутнє право користування спірною квартирою, що свідчить про відсутність порушеного права ОСОБА_2, то між сторонами відсутній предмет спору.
Колегія суддів, вважає що такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Правова природа права власності згідно ст. 317 ЦК України полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном. Отже, право користування майном є складовою права власності.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 71, 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців без поважних причин провадиться в судовому порядку.
Застосування даної норми можливо до правовідносин щодо користування житловими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. При цьому між наймачем, членами його сім’ї та власником жилого приміщення існують правовідносини користування.
На момент розгляду справи між сторонами, як співвласниками спірної квартири, існують правовідносини щодо спільного володіння, користування та розпорядження майном, що є об’єктом права спільної часткової власності, які регулюються відповідними нормами ЦК України.
Крім того, судом першої інстанції при ухваленні рішення застосовано строк позовної давності, оскільки про це було заявлено в судовому засіданні 15.06.2011р. представником відповідача.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 267 ч. 3 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно зі ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 заявила позов про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірною квартирою, оскільки остання не проживає у квартирі з 1996 року, при цьому позивач не заявила клопотання про поновлення строку позовної давності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності.
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно з’ясовано фактичні обставини справи, правильно визначено відповідні їм правовідносини, дано належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313–315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: