У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 липня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Пшонка М.П. , розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним та визнання договору довічного утримання недійсним та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та просив визнати недійсним заповіт від 11 грудня 1995 року №1-4278 та визнати недійсним договір довічного утримання від 14 серпня 2006 року №5-2564, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Свої вимоги мотивував тим, що 11 грудня 1995 року ОСОБА_6 (його батьком) був складений заповіт, відповідно до якого він заповів ОСОБА_4 (його сину) квартиру АДРЕСА_1.

14 серпня 2006 року був укладений договір довічного утримання між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_6 передає у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 зобов’язався довічно повністю утримувати ОСОБА_6, забезпечуючи його харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою.

Вказав, що відповідач на протязі 2-х років не виконував своїх зобов’язань по вказаному договору, а тому ОСОБА_6 збирався розірвати договір довічного утримання, що підтверджується замовленням №24243 від 11 жовтня 2008 року. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, а договір довічного утримання нотаріально не був розірваний.

Вважає, що договір довічного утримання від 14 серпня 2006 року та заповіт від 11 грудня 1995 року були складені під впливом обману з боку відповідача ОСОБА_4, який хотів заволодіти спірною квартирою, а тому просить визнати їх недійсними.

ОСОБА_5 також звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання від 14 серпня 2006 року №5-2564, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4. Мотивував свої вимоги тим, що відповідачем недобросовісно виконувалися умови договору довічного утримання, він не забезпечував ОСОБА_6 харчуванням, одягом та іншими предметами життєвої необхідності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого       2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

    У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.    

Відмовляючи ОСОБА_2 та ОСОБА_5  у задоволенні позовних вимог, суди дійшли вірного висновку та правильно виходили з того, що заповіт укладений 11 грудня 1995 року на ім’я ОСОБА_4 втратив свою чинність та за вказаних обставин не можу бути визнаний недійсним. Зазначений заповіт втратив свою чинність у зв’язку з укладенням сторонами договору довічного утримання від 14 серпня 2006 року.

Крім того, суди дійшли вірного висновку, що позивачами не надано доказів укладення договору довічного утримання від 14 серпня 2006 року  шляхом обману та відсутні підстави для розірвання цього правочину.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити представнику ОСОБА_2 – ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним та визнання договору довічного утримання недійсним та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання, за касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2011 року.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ                            М.П. Пшонка