ц
справа № 2а-181/09/0470
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2011 року м.Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Павловського Д.П.
при секретарі Бесчасові Д.В.
за участі представників позивача Федоренко Т.В., Луганської Л.О.
представника відповідача Дубова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Орфейдо Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и в :
08 січня 2009р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати недійсним повністю податкове повідомлення-рішення від 14.09.2007 р. № 0000382305/0
Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 58 106,0 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 08 січня 2009р., доповненнями до позовної заяви від 22.10.2009р.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов, за викладених у ньому підстав.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 24.04.2009р. №18966/10/10-012, яким обґрунтована така позиція.
У судовому засіданні також були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення від 14.09.2007 р. № 0000382305/0 –1, акту позапланової документальної перевірки від 14.09.2007 р. № 41 1/235/31792877/01-046- 1, відповіді (вих. № 36069/10/235-09 від 24.09.2007 р.) на заперечення до акту перевірки, рішення про результати розгляду повторної скарги (вих. № 12531/6/25-0115 від 17.12.2007 р.), податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 р., податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 р. (з додатками), листа ТОВ "Орфей" (вих. № 19/07-1 від 19.07.2007 р.), платіжних доручень, листа ДПА України від 27.01.2010 року № 1366/7/07-1417, балансу на 30 червня 2007 року, договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29 серпня 2003 року, витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 1879546 від 02 листопада 2003 року, договору купівлі-продажу жилого будинку від 30 грудня 2003 року, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 2710630 від 31 січня 2004 року, наказу № 9/1 від 16 червня 2003 року, наказу № 10 від 29 серпня 2003 року, журналу-ордеру та відомості по рахунку 1511 Нерухомість, проектування та інші витрати за серпень 2003 року, журналу-ордеру та відомості по рахунку 1511 Нерухомість, проектування та інші витрати за грудень 2003 року.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.
27 вересня 2007 року ТОВ з II „Орфей" отримано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 14.09.2007 р. № 0000382305/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ на суму 58 106,0 грн., видане на підставі висновків, викладених в акті від 14.09.2007 р. №411/235/31792877/01-046 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ з II „Орфей" на рахунок платника у банку за червень 2007 року (далі - Акт).
Так, у розділі 4 Акту зазначено, що в порушення пп.7.7.2, 7.7.4, 7.7.1 1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування за червень 2007 року на суму 58 106,0 грн.
Так, у розділі 3.2.3. Акту зазначено, що на порушення пп. 7.7.2, 7.7.4, 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України „Про на додану вартість" Позивачем завищена сума бюджетного відшкодування за червень 2007 р. на 1069,0грн.
При цьому Позивач подав до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 р. в рядку 25 декларації зазначена сума в розмірі 58 106,0 грн. В рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за червень 2007 р. Позивачем задекларована сума 58 106,0 грн. Вказана була сформована, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість'', бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених цим Законом випадках. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються п.7.7 ст.7 вказаного Закону.
Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного Податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Виходячи із вищевикладеного, бюджетне відшкодування не залежить від того, коли фактично були отримані товари (послуги). Закон тільки визначає, що суми ПДВ мають бути сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.
Так, сума податкових зобов'язань Позивача за травень 2007 р. - 0 грн. (рядок 9 Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 р.). Сума податкового кредиту Позивача за травень 2007 р.- 66 513,0 грн. (рядок 17 Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 р.). Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2007 р. мас від'ємне значення і складає 66 513,0 грн. (рядок 18.2 Податкової декларації з ПДВ за травень 2007 р.). Сума у розмірі 66 513,0 грн. була зарахована до складу податкового кредиту за червень 2007 р. (рядок 22.2 Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 р., рядок 23.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 р.). Так, сума податкових зобов'язань Позивача за червень 2007 р. - 23 833 грн. (рядок 9 Податкової декларації : податку на додану вартість за червень 2007 р.). Сума податкового кредиту Позивача за червень 2007 р. - 69 266,0 грн. (рядок 17 Податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 р.).
Залишок від"ємного значення за травень 2007 р., що включається до складу податкового кредиту за червень 2007 р. - 206 103,0 грн. (рядок 23 Податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 р.) Таким чином, різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку від'ємного значення за травень 2007 р., що включається до складу податкового кредиту за червень 2007р. , має від'ємне значення
Частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій Позивачем у травні 2007 р. постачальникам товарів (послуг) складає 58 106,23 грн.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування, розрахована згідно норм Закону України „Про податок на додану вартість" складає 58 106,23 грн. (при відображенні у податковій декларації 58 106,0 грн.).
Беручи до уваги викладене, розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 р. здійснений Позивачем у повній відповідності до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Позивачем не було порушено пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", тому як у відповідності з даним пунктом Позивач своєчасно надав ДПІ у Бабушкінському районі декларацію з ПДВ з розрахунком суми бюджетного відшкодування за червень 2007 року, а до казначейства Бабушкінського району –копію декларації з відміткою ДПІ. Даний факт у акті не заперечується.
Інших вимог до платника податку, що має право на бюджетне відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не містить, тому висновок в Акті про порушення Позивачем вказаного підпункту закону неправомірний.
Відповідно до останнього абзацу пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначається за процедурою, встановленою центральним податковим органом. Форма та порядок заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, порядок заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Форма розрахунку суми бюджетного відшкодування передбачала відображення в рядку 4 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а саме: суми, вказаної в рядку 1 цього розрахунку, в межах суми, вказаної в рядку 3 розрахунку. В рядку 1 розрахунку відображається залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду. В рядку 3 розрахунку відображається сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Вимоги заповнення рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування з необхідністю зазначення суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг), встановлені Формою розрахунку суми бюджетного відшкодування (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), суперечать вимогам Закону України „Про податок на додану вартість". Зазначеним Законом встановлений інший порядок бюджетного відшкодування, а саме: сума бюджетного відшкодування повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), (пп. а) пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Закон не вимагає від платника податку, для визначення суми бюджетного відшкодування, щоб податковий кредит формувався і сплачувався в одному податковому періоді.
При цьому пп. 5.12.2 п.5.12 ст.5 Порядку заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), аналогічний пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість": бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), що, як зазначено вище, складає 58 106,23 грн. (при відображенні у податковій декларації - 58 106,0 грн.).
Але Відповідач вважає, що при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може враховувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації з податку на додану вартість за травень 2007 р. - 66 513,0 грн.) ті суми податку, які фактично сплачені в такому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (в тому числі авансом) тобто 57 037,0 грн.
Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Виходячи з вищевикладеного, форма розрахунку суми бюджетного відшкодування, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), суперечить нормам Закону України „Про податок на додану вартість", та Порядку заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, викладеному в пп. 5.12.2 п. 5.12 ст.5, затвердженого вищезазначеним наказом, та обмежує право платника податків на бюджетне відшкодування. Оскільки Закон України „Про податок на додану вартість" за юридичною силою вище, ніж наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, контролюючий орган не має права змінювати або тлумачити на свою користь чинну норму Закону. Таким чином, тлумачення вимог по складанню та заповненню рядка 3 Розрахунку бюджетного відшкодування, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 р. № 166, є перевищенням повноважень, що передбачені Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні". Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до пп. з пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.
Керуючись наведеною нормою, Позивач надав Додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 р. за іншою формою, що відповідає вимогам Закону України Про податок на додану вартістьта Порядку заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування. Відповідні пояснення мотивів складання розрахунків за іншою формою викладені у листі Позивача (вих. № 19/07-1 від 19.07.2007 р.).
Таким чином, висновки наведені в Акті про порушення Позивачем пп. 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням чинного законодавства України.
В Акті зазначено, що на останні 12 календарних місяців підприємство мало обсяг оподатковуваних операцій менше ніж заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість, а податковий кредит за травень 2007 р. не був сформований за рахунок операцій з придбання або спорудження (будівництва) основних засобів. Тому, відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 р. у розмірі 58 106,0 грн.
Однак, згідно пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) не має права на бюджетне відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів регулюється пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), а саме, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: абз.3 - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, формулювання абз.3 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент спірних відносин) свідчить про ототожнення поняття „основні фонди" з поняттям „основні засоби".
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби" для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
5.1 Основні засоби; 5.2 Інші необоротні матеріальні активи; 5.3. Незавершені капітальні інвестиції.
Таким чином, поняття „основні засоби (основні фонди)" включає в себе поняття незавершені капітальні інвестиції, що відповідає й змісту абз.3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", тому далі за текстом Закону зміст терміну „основні фонди" повторно не розтлумачується.
Виходячи з викладеного, законодавцем у пп. 7.4.1 та пп. 7.7.11 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачені однакові підстави для отримання права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування.
Щодо відсутності на обліку по рахунку 10 „Основні засоби" субрахунку 103 „Основні засоби - будівлі-споруди), будівля, реконструкція якої проводиться Позивачем.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 „Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу. Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.
Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва (у п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби").
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних оборотних активів призначений рахунок 15 „Капітальні інвестиції".
За дебетом рахунку 15 „Капітальні інвестиції", відображення збільшення зазначених витрат на придбанню або створення матеріальних та нематеріальних оборотних активів, за кредитом - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).
Відповідно до п. 17 Кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку операцій з основними засобами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561, господарська операція зарахування об’єктів капітальних інвестицій після введення в експлуатацію" відображається у обліку за дебетом рахунку 10 Основні засоби" та кредитом рахунку 15 „Капітальні інвестиції".
Таким чином, облік витрат на створення матеріальних необоротних активів з початку і до закінчення зазначених робіт до введення в експлуатацію здійснюється на рахунку 15 „Капітальні інвестиції".
Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит Позивача за травень, червень 2007 р. сформовано за рахунок операцій з будівництва (реконструкції") основних фондів (основних засобів). Відсутність будівлі по вул. Шевченка, 49,51 м. Дніпропетровськ на обліку по рахунку 10 „Основні засоби" субрахунку 103 „Основні засоби - будівлі, споруди" не суперечить вимогам чинного законодавства, не свідчить про відсутність основних фондів (основних засобів) і не може бути доказом відсутності права Позивача на отримання бюджетною відшкодування податку на додану вартість в 58 106,0 грн.
Що стосується заперечень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська (далі - Відповідач), то необхідно зазначити наступне.
Твердження Відповідача про те що відсутність будівель по вул. Шевченка, 49, 51 м. Дніпропетровськ на обліку по рахунку 10 „Основні засоби" субрахунку 103 „Основні засоби - будівлі, споруди" суперечить вимогам чинного законодавства та свідчить про відсутність основних фондів (основних засобів) спростовується наступним.
Будівлі, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Шевченко, 49, 51 були придбані
Позивачем у 2003 році, що підтверджується наступними документами: жилий будинок по вул. Шевченка, 49 було придбано на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30 грудня 2003 року, реєстровий номер 11074, зареєстрованого КП Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації31.01.2004 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 3176417; нежитлову будівлю по вул. Шевченка, 51 було придбано на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 29 серпня 2003 року, реєстровий номер 7565, зареєстрованого КП Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації02.11.2003 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1879546.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засобивизначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 Основні засобивідповідно до якого, для цілей бухгалтерського обліку основні засобикласифікуються за такими групами:
Основні засоби; Інші необоротні матеріальні активи; Незавершені капітальні інвестиції.
Таким чином, поняття основні засобивключає в себе поняття незавершені капітальні інвестиції.
Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося (п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби). Так, бухгалтерський облік передбачає можливість розриву у часі між придбанням об'єктів необоротних матеріальних активів та введенням їх в експлуатацію.
Слід зазначити, що жоден нормативний акт не містить порядку та строків впродовж яких використання об'єкту повинно бути розпочато.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україніпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку (ч.3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).
Для введення в експлуатацію об'єкта в бухгалтерському обліку має значення фактичне використання такого об'єкту в господарській діяльності підприємства. В зв'язку з тим, що об'єкти не використовувались в господарській діяльності, а придбавалися Позивачем з метою проведення реконструкції під багатофункціональний центр дозвілля, що підтверджується наказом по підприємству від 16 червня 2003 року № 9/1, зазначені об'єкти не вводились в експлуатацію і акт введення в експлуатацію Позивачем не складався.
Таким чином, операція з придбання житлового будинку по вул. Шевченка, 49 та нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 51 є незвершеною капітальною інвестицією в необоротні матеріальні активи з моменту придбання до сьогоднішнього дня, а тому входить до складу основних засобів.
Згідно ч.3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні,
інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку.
Схема реєстрації та групування інформації про господарські операції наведена в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291.
Відповідно до Інструкції про застосування рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, для обліку витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15.
Цей рахунок має наступні субрахунки:
- 151 "Капітальне будівництво", де відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства. На цьому субрахунку також ведеться облік устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування вказаного будівництва;
- 152 Субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби" (крім об'єктів будівництва та основного стада).
Для забезпечення достовірного відображення в бухгалтерському обліку витрат пов'язаних з формуванням первісної вартості об'єктів, що реконструюються наказом по підприємству від 29 серпня 2003 року № 10 був введений в дію субрахунок другого порядку 1511 Нерухомість, проектування та інші роботи. Факт обліку придбаних об'єктів на субрахунку 1511 підтверджується журналом-ордером та відомістю по рахунку 1511 за серпень 2003 року та журналом-ордером та відомістю по рахунку 1511 за грудень 2003 року.
Відповідно до п. 17 Кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку операцій з основними засобами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561, господарська операція ..зарахування об'єктів капітальних інвестицій після введення в експлуатацію" відображається у обліку за дебетом рахунку 10 „Основні засоби" та кредитом рахунку 15 „Капітальні інвестиції".
Таким чином, облік витрат на придбання матеріальних необоротних активів з початку і до введення в експлуатацію здійснюється на рахунку 15 „Капітальні інвестиції" (151 капітальне будівництво).
Виходячи з викладеного, придбавши житловий будинок по вул. Шевченка, 49 та нежитлову будівлю по вул. Шевченка, 51 Позивач правомірно відобразив вказані об'єкти на рахунку 15 Капітальні інвестиції, субрахунку 151 Капітальне будівництво, а не на рахунку 10 Основні засоби.
Використання Відповідачем декларації про прибуток як доказу відсутності на обліку підприємства основних засобів є безпідставним виходячи з наступного.
З метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, Позивач веде окремий податковий облік основних засобів у відповідності з Законом України Про оподаткування прибутку підприємств, який відображається в додатку К1/1 до декларації про прибуток підприємства в таблиці № 2 Розрахунок амортизаційних відрахувань.
В той час, як в бухгалтерському обліку облік основних засобів ведеться у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби.
У зв'язку з викладеним, поняття і показники в деклараціях з податку на прибуток та бухгалтерському обліку Позивача є нетотожними.
Крім того, листом Державної податкової адміністрації України від 27 січня 2010 року, №1366/7/07-1417, який є податковим роз’ясненням з питання наявності права у платника податків на нарахування податкового кредиту у зв'язку із придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів в контексті застосування пп. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, ДПА України підтвердила правомірність використання визначення поняття будівництво наведене у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 18 Будівельні контракти, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2001 року № 205, відповідно до якого, будівництво - це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт. В зв'язку з чим, ДПА України дійшла висновку, що будівництво (в тому числі реконструкція) є процесом, у результаті якого створюються основні фонди (засоби) або товари. В свою чергу, процес створення основних фондів (засобів) є незавершеною капітальною інвестицією в необоротні матеріальні активи.
Операція з придбання будівель по вул. Шевченка 49, 51, а також операції з реконструкції (створення основних фондів (засобів) відображені в бухгалтерському обліку Позивача на рахунку 15 Капітальні інвестиції, відповідно до Інструкції про застосування рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, в якій зазначено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15. ДПА України в своєму Листі підтвердила правильність відображення Позивачем зазначених операцій в бухгалтерському обліку (абз. 17 Листа).
ДПА, також, підтвердила висновки Позивача щодо можливості відображення на рахунку 10 Основні засобилише тих об'єктів, будівництво яких завершено та які введені в експлуатацію за бухгалтерським обліком, чим спростувало твердження Відповідача про те, що відсутність будівель по вул. Шевченка, 49, 51 на обліку по рахунку 10 Основні засобисвідчить про відсутність основних фондів (основних засобів) та є доказом відсутності права у Позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Крім того, в зазначеному Листі ДПА України дійшла висновку, що надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів.
Активи підприємства відображаються в балансі, форма якого та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 Баланс, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87. Баланс містить у своєму складі статтю Незавершене будівництво, в якій відповідно до п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.
Позивач, в 2003 році відобразив у балансі витрати на придбання будівель по вул. Шевченка 49, 51, а з 2005 року здійснює відображення витрат на реконструкцію зазначених будівель. Витрати на реконструкцію були відображені й у періоді, за який здійснюється бюджетне відшкодування (відповідний баланс додається), що доводить право Позивача на бюджетне відшкодування.
З огляду на викладене, не зважаючи на те, що обсяги оподатковуваних операцій Позивача за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, Позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість тому як нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок процесу придбання (спорудження) основних фондів, а саме: придбання будівель по вул. Шевченка 49, 51 та їх подальшої реконструкції, при цьому витрати з надходження (придбання, створення (реконструкції) основних фондів (засобів) відображені на балансі підприємства.
Таким чином, суд доходить висновку про неправомірність винесеного відповідачем рішення та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2007 р. №0000382305/0 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 58 106 (п’ятдесят вісім тисяч сто шість)грн.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Орфейдокументально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три) грн. 40коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена у повному обсязі 04.04.2011р.
Суддя Д.П. Павловський