ц
Справа № 2-а –10350/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 року м. Дніпропетровська
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду БарановськийР.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю РИМ2000про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РИМ2000на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 37766,50 грн.; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1677,21 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Частиною 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні№ 875-XII від 21.03.1991 р. передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (набрав чинності з 01.01.2006), визначено що:
робоче місце інваліда - це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
спеціальне робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону , за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
15 квітня 2009 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, згідно з яким кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, становить 8 осіб, а фактично серед штатних працівників облікового складу інвалідів налічується 3 особи.
Із змісту статті 18 Закону Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українівбачається, що законодавцем передбачено три обов’язки підприємства яке використовує найману працю, а саме: звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, крім того, самостійно здійснювати заходи по працевлаштуванню інвалідів.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на виконання вимог ч.1 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, у строк передбачений ч.4 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українінаправив з використанням платіжної системи Клієнт Банкплатіжне доручення, яким розпорядився списати з поточного рахунку відповідача №260050132260 в ТОВ УКРПРОМБАНКу м. Києві МФО 321228 за користь позивача (поточний рахунок №31219230700004 в ГУДКУ у Дніпропетровській обл. МФО 805012) суму 37 766 грн. 50 коп. з призначенням платежу штрафні санкції за нестворені в 2008р. робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів(копія платіжного доручення №3982 від 15 квітня 2009р.).
ТОВ УКРПРОМБАНК, незважаючи на достатню кількість грошових коштів на поточному рахунку відповідача, з невідомих відповідачу причин не виконав розпорядження про списання грошових коштів на користь позивача надане відповідачем.
Відповідачем 21 квітня 2009 року було направлено в адресу ТОВ УКРПРОМБАНКлист №259 про виконання платіжного доручення №3982 від 15 квітня 2009р. про списання грошових коштів на користь позивача в сумі 37 766 грн. 50 коп.
Також 13 серпня 2009р. відповідачем було направлено ТОВ УКРПРОМБАНКлист №436 з вимогою виконати платіжне доручення №3982 від 15 квітня 2009р. про списання грошових коштів на користь позивача в сумі 37 766 грн. 50 коп.
15 жовтня 2009р. ТОВ УКРПРОМБАНКбуло надіслано відповідачу лист №36869, яким повідомлено про те, що електронний розрахунковий документ №3982 від 15.04.2009р. на суму 37766,50 грн., надісланий ТОВ РИМ2000по системі Клієнт Банк15.04.2009р. банк не прийняв до виконання. Причина невиконання вищевказаного платіжного документа зазначена в протоколі, який передано банком в автоматичному режимі по системі Клієнт Банк. Відповідач вищезгаданий протокол не отримував, ТОВ УКРПРОМБАНКне надало відповідачу ні електронну ні паперову копію вищезазначеного протоколу.
Згідно п.2.15. гл.2. Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, - Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).Згідно п.2.19. гл.2. Інструкції,- Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження.
Згідно Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україніч.І. п.8.1 ст.8 Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
п.18.1. ст.18 Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.
п.22.7. ст.22 У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.
п.32.3. ст.32 Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.
Отже, ТОВ УКРПРОМБАНКпорушуючи норми Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україніта не виконуючи приписи Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валютіне виконало доручення відповідача про перерахування грошових коштів на користь позивача в сумі 37 766 грн. 50 коп., та повідомило ТОВ РИМ2000про причини невиконання платіжного доручення №3982 від 15.04.2009р. лише через пів року.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач здійснював всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення.
Отже, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідачем добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо погашення адміністративно-господарських санкцій, отже адміністративно-господарські санкції та пеня позивачем нараховані безпідставно.
Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Копію постанови направити сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Р.А. Барановський