АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 13 " лютого 2008 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Демченко О.В., Гавриш Г.П.
З участю прокурора - Маслюка О.П.
Адвоката - ОСОБА_1,
Потерпілого - ОСОБА_2
Засудженої- ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3, на вирок Козівського районного суду від 17 вересня 2007 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, одружена, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працює, не судима,-
засуджена за ч.1ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_3в користь потерпілого ОСОБА_2 15000 гривень моральної шкоди та 8212 грн. 63 коп. матеріальної шкоди.
Міра запобіжного заходу залишена без змін - підписка про невиїзд з попереднього місця проживання.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за те, що 19.10.2006 року біля 17 години, перебуваючи в квартирі ОСОБА_4, що по вул. Ушинсього в смт. Козова, умисно нанесла ОСОБА_2, якого запросила в дану квартиру, пообіцявши повернути йому борг в сумі 1000 доларів США, удар ножем в ліву половину грудної клітки, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження , з метою неповернення йому боргу.
В апеляції засуджена ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити за недоведеністю її вини у вчиненні злочину, покликаючись на те, що її обвинувачення грунтується на суперечливих показаннях потерпілого ОСОБА_2, здобутими з істотним порушенням процесуального законодавства в ході досудового слідства. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства, зокрема, не допитані в якості свідків поняті, які були присутні при огляді місця події та відтворення обстановки і місця події, не допитані особи, які проводили будівельні роботи у ОСОБА_5, не встановлено особу, яка нанесла потерпілому удар по голові.
Порушено також її право на захист, оскільки судове засідання 17.09.2007 року було проведено без її захисника, незважаючи на її заперечення.
Крім того, в апеляції засуджена ОСОБА_3 вказує на невідповідність призначеного їй покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та її особи внаслідок його суворості. Покликається на те, що судом при призначенні покарання не було враховано її першу судимість, позитивну характеристику, стан здоров'я , наявність неповнолітньої дитини та хворої перестарілої матері.
Не погоджується також із розміром стягнення з неї матеріальної та моральної шкоди , оскільки вважає, що тілесні ушкодження потерпілому заподіяли дві особи.
Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_3, яка підтримала апеляцію і просила вирок скасувати, провадження по справі закрити за недоведеністю її вини у вчиненні злочину, потерпілого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 про залишення вироку без змін, міркування прокурора, який просив вирок суду в частині призначення ОСОБА_3 покарання змінити, вважає за можливе звільнити її від призначеного судом покарання з випробовуванням, з вархуванням ряду пом'якшуючих обставин, наведених судом у вироку, перевіривши матеріали справи та ознайомившись з доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3в умисному заподіянні ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження підтверджується зібраними у справі доказами, які належно перевірялись в судовому засіданні і досліджені судом повно та всебічно. Суд обгрунтовано визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України .
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 ствердив, що 19 жовтня 2005 року біля 17 години він прийшов у квартиру ОСОБА_4, щоб зустрітись з ОСОБА_3, яка пообіцяла йому повернути 1000 доларів США. Пройшовши на кухню, побачив, що ОСОБА_3 стояла до нього спиною і щось різала на столі. Коли він запитав її про гроші, ОСОБА_3 повернулась до нього і ножем, який тримала в лівій руці, нанесла удар у ліву половину грудної клітки . Крім того , невідома особа вдарила його по голові . Відчувши сильну біль, він вийшов на вулицю, де біля будинку втратив свідомість .
Свої покази щодо обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події (т.1 а.с.134).
Як вбачається з матеріалів справи, покази потерпілого , як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні відзначалися послідовністю, узгоджувались з показами свідків по справі і відповідали іншим об'єктивним доказам, а тому, висновок суду про покладення зазначених показів в основу вироку, як один із доказів, на підтвердження винності ОСОБА_3, є обгрунтованим.
Так, свідок ОСОБА_6 пояснила, що потерпілий по справі дійсно говорив їй, що йде до ОСОБА_3 по борг. Пізніше їй повідомили, що чоловік у лікарні. Коли він прийшов до свідомості, то сказав, що ножове поранення йому заподіяла ОСОБА_3.
З показів свідка ОСОБА_7 вбачається, що вона бачила, як потерпілий вийшов з їхнього під'їзду, в якому проживала і ОСОБА_4, пройшов декілька метрів і впав обличчям до землі. Через деякий час біля потерпілого вона побачила ОСОБА_3.
Правдивість показів потерпілого ОСОБА_2 підтвердили також інші свідки по справі.
Зокрема, свідок ОСОБА_8 пояснив, що 19 жовтня 2005 року під час його чергування у відділку міліції зателефонувала ОСОБА_3 і попросила покликати до телефону ОСОБА_9. Поговоривши з нею, він кудись поїхав і через деякий час повернувся вже з ОСОБА_3, з якою зайшов у кабінет слідчого ОСОБА_10, де вона знаходилась біля двох годин. В той же вечір від ОСОБА_9 йому стало відомо, що ОСОБА_3 зізналась в заподіянні ОСОБА_2 ножового поранення.
Аналогічні покази в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_9, який , крім того, доповнив, що ОСОБА_3 попросила його під'їхати до автопарку. Коли він під'їхав до неї, вона йому розповіла, що коли вона нарізала продукти , то ненавмисне нанесла удар ножем ОСОБА_2, про що пізніше дала пояснення слідчому у райвідділі міліції.
З показів свідка ОСОБА_11 відомо, що на наступний день, після заподіяння ОСОБА_2 ножового поранення , в обідню пору до нього на роботу прийшла ОСОБА_3, яка цікавилась станом здоров'я ОСОБА_2 і розповіла, що ножове поранення заподіяла йому ненавмисне і дуже шкодує з цього приводу.
Той факт, що ОСОБА_3 дійсно розмовляла з ОСОБА_11 підтвердив свідок ОСОБА_12.
Крім того, показання потерпілого ОСОБА_2, допитаних свідків узгоджуються також з поясненнями самої ОСОБА_3, які були в неї відібрані у райвідділі міліції 19 жовтня, де вона вказала, що ножове поранення ОСОБА_2 заподіяла з необережності, тобто , не заперечувала, що саме вона в квартирі ОСОБА_4 нанесла удар ножем ОСОБА_2 .
А тому, суд , оцінивши вищенаведені пояснення ОСОБА_3, де вона визнавала свою причетність до вчинення злочину, та оцінивши їх в сукупності з іншими зібраними доказами, вірно визнав їх достовірними, а зміну показань, де вона заперечує свою винність, розцінив як форму захисту і бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.
Колегія суддів вважає, що пояснення, в яких ОСОБА_3 зізнавалась у вчиненні злочину, були отримані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Підстави їх зміни про чинення на неї тиску зі сторони органів міліції є надуманими і непереконливими .
Достовірність показань потерпілого ОСОБА_2 свідків та самої ОСОБА_3, даних на початку досудового слідства щодо часу, місця вчинення злочину, механізму та послідовності заподіяння тілесних ушкоджень, знаряддя, яке використано в ході вчинення злочину та інші обставини скоєного, підтверджені іншими об'єктивними доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події, висновками судових експертиз та інше.
Так, протоколом огляду місця події підтверджено, що 20 жовтня 2005 року оглядом подвір'я біля будинку АДРЕСА_2 , сходової клітки першого поверху будинку та площадки біля сходової клітки були виявлені сліди речовини бурого кольору схожі на кров (т.1 а.с.3-13). Дана кров могла походити від потерпілого ОСОБА_2, про що свідчить висновок судово-імунологічної експертизи (т.2 а.с.64-66).
Дані об'єктивні докази спростовують твердження ОСОБА_3, що потерпілому ОСОБА_2 ножове поранення було заподіяно не в квартирі ОСОБА_4, а на вулиці.
Згідно висновку судово-медичної експертиз №3076 від 16 січня 2006 року вбачається, що тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудей з пошкодженням серця, отримані ОСОБА_2 за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Утворення проникаючого поранення грудної клітки ножем наданим на експертизу , який був вилучений з квартири ОСОБА_4, не виключається .( т.2 а.с.6-8, т.2 а.с.28-31).
Безпідставним є твердження засудженої ОСОБА_3про порушення її права на захист, оскільки, як вбачається з матеріалів справи вона, як в ході досудового слідства, так в процесі судового розгляду була забезпечена адвокатом.
При перевірці справи колегією суддів істотних порушень вимог КПК, які б могли вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_3, не встановлено. Висновки суду грунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання.
Тому, колегія суддів не вбачає будь-яких підстав, передбачених ст.398 КПК України для скасування вироку.
Разом з тим, суд, вказуючи у вироку на ряд пом”якшуючих вину обставин, не був до кінця послідовним і призначив ОСОБА_3 занадто суворе покарання.
А тому, з врахуванням наявних у справі пом”якшуючих вину обставин, зокрема, першої судимості, непритягнення її раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності, позитивної характеристики, має на утриманні неповнолітню дитину та престарілу матір, а також, з врахуванням стану її здоров”я, про що свідчать довідки лікувальних установ, колегія суддів вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання у вигляді п”яти років позбавлення волі, з випробовуванням та іспитовим терміном на один рік, застосувавши при цьому до неї певні обмеження, передбачені ст.76 КК України.
Крім того, призначенні покарання ОСОБА_3, суд допустився помилки. Так, ОСОБА_3 вироком Козівського Міськрайонного суду від 31.10.2006 року була засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим терміном один рік.
Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду від 06 грудня 2006 року даний вирок було скасовано через істотне порушення норм кримінально-процесуального законодавства, а справа направлена на новий судовий розгляд.
Оскільки вирок суду від 31.10.2006 року було скасовано не через м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання, тому суд першої інстанції при новому розгляді справи, щодо неї, не вправі був призначати їй більш тяжке покарання у вигляді позбавлення волі, що суперечить вимогам закону.
Цивільний позов судом вирішено у відповідності з вимогами закону, оскільки судом першої інстанції повно і правильно встановлені обставини, які визначають розмір збитків, тому, підстав для зміни вироку в цій частині колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.356, 365,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Козівського районного суду від 17 вересня 2007 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Пом”якшити призначене ОСОБА_3 покарання, звільнивши її на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного судом покарання з випробовуванням та іспитовим строком на один рік.
У відповідності до ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з”являтися для реєстрації.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий _______________
підпис
Судді _______________ _______________
підпис підпис
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.В. Демченко
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.В. Демченко