У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі :
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Гавриш Г.П., Демченко О.В.
З участю прокурора - Семенця О.А.
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілого - ОСОБА_3
представника потерпілого - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 та старшого помічника прокурора м.Тернополя, на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 6 грудня 2007 року, яким
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець
с.Кам"янка, Апостоловського району,
Дніпропетровської області, українець, гр-н.
України, одружений, непрацюючий, житель
АДРЕСА_1, раніше не
судимий
засуджений за ч.1 ст.122 КК України до 2-х років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.296 КК України до 3-х років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_5 визначено у вигляді 3-х років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 змінена з підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_5 в користь потерпілого ОСОБА_3 6828,23 грн. спричинених йому матеріальних збитків та 12000 грн. заподіяної моральної шкоди.
Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів при слідуючих обставинах.
Так 19 січня 2007 року близько 19.00 год. група осіб, серед яких були ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи в нетверезому стані, знаходилися на проїжджій частині дороги по вул.Б.Лепкого, навпроти магазину "Сонях", у м.Тернополі, створюючи при цьому перешкоду для проїзду автомобіля "Волга ГАЗ-31105" НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7, у салоні якого також знаходилися в якості пасажирів потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_8. Після того, як ОСОБА_3 зробив їм зауваження, з приводу безпідставного знаходження їх на проїжджій частині дороги, ОСОБА_5разом із ОСОБА_6, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурною лайкою, підійшли до вищевказаного автомобіля, з якого вже вийшов потерпілий ОСОБА_3, та ігноруючи існуючі у суспільстві елементарні правила та норми поведінки, моральності, добропристойності, безпричинно почали наносити останньому удари руками та ногами в різні частини тіла і зокрема в ділянку голови та обличчя.
Коли ж з автомобіля вийшов ОСОБА_8. щоб з"ясувати причини незаконних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 останній, продовжуючи свої хуліганські дії, ігноруючи існуючі у суспільстві елементарні правила і норми поведінки, моральності, добропристойності, діючи з особливою зухвалістю, наніс ОСОБА_8 удари кулаком в обличчя та голову. У цей час із магазину "Сонях" вибіг ОСОБА_9, який приєднався до злочинних хуліганських дій ОСОБА_5та ОСОБА_6 та спільно з ними, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, зазначені особи продовжили наносити удари руками та ногами в різні ділянки тіла потерпілому ОСОБА_3.
Під час нанесення ОСОБА_3. ударів, ОСОБА_6 вихопив з руки потерпілого мобільний телефон "NOKIA" 6230, за допомогою якого той намагався зателефонувати у міліцію, і кинувши на землю, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 його розтоптали, призвівши даний мобільний телефон до його повної непридатності щодо використання за цільовим призначенням.
Після того як ОСОБА_5та ОСОБА_9, діючи разом з особливою зухвалістю, продовжували наносити удари руками та ногами в різні ділянки тіла лежачому на землі ОСОБА_3., ОСОБА_6 з місця вчинення злочину втік.
Внаслідок вищеописаних хуліганських дій, вчинених групою осіб, зокрема ОСОБА_5, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_9, потерпілому ОСОБА_3. було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців повік обох очей, тупої травми правого ока із субкон'юктивальним крововиливом, контузією очного яблука і деструкцією склистого тіла; підшкірної гематоми діаметром 4 см. скроневої ділянки справа; гематоми правої вушної раковини; множинних саден лоба, перенісся, правого ока, " різаної рани довжиною 2,0 см. нижньої повіки, рани довжиною 1,0 см. верхньої повіки справа"; травматичної екстракції (видалення) першого верхнього зуба; саден обох колін; підвивиха правого верхнього зуба, крововиливу у слизову оболонку верхньої та садна слизової оболонки нижньої губи, садна у правій виличній та лівій підщелепній ділянках, лівого передпліччя, правої гомілки, синців лівих колін і гомілки, синця та садна правого коліна; травму голови, що супроводжувалося явищами струсу головного мозку та гострою двобічною післятравматичною сенсоневральною приглуховатістю зі зниженням слуху І ступеню, які згідно висновку судово-медичного експерта № 34 від 19.04.2007 року не були небезпечними для життя, але потягнули тривалий (більше 21 дня) розлад здоров"я і за цією ознакою належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Крім цього ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6та ОСОБА_9під час вчинення хуліганських дій знищили майно потерпілого ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон "NOKIA 6230", штани, джемпер чоловічий, шкіряну куртку, загальна вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №6-109 від 20.04.2007 року, до нанесення їм ушкоджень, могла становити 1252,12 грн.
Також умисними хуліганськими діями ОСОБА_5, який діяв в групі з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді садна потиличної ділянки справа, синців верхньої повіки правого ока та лівої щічної ділянки, які згідно висновку судово-медичного експерта № 191 від 26.01.2007 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_1, посилаючись на те, що судом в достатній мірі не були враховані всі обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, вважає що відносно нього застосована занадто сувора міра покарання, яка не відповідає його особі та явно несправедлива через її суворість. В зв'язку з цим, апелянт просить вирок суду в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_5 змінити, пом'якшивши йому покарання із застосуванням ст.75 КК України.
В своїй апеляції потерпілий ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду щодо розміру стягнутої в його користь з засудженого ОСОБА_5 суми заподіяних йому матеріальних та моральних збитків, просить вирок суду в цій частині змінити, задовольнивши заявлені ним позовні вимоги в повному об'ємі.
В апеляції старшого помічника прокурора м.Тернополя ставиться питання про зміну вироку щодо засудженого ОСОБА_5 у зв'язку з невідповідністю призначеного йому судом покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок суворості. В зв'язку з чим апелянт просить призначити засудженому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з відстрочкою та іспитовим строком.
Заслухавши доповідача, виступи захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та його представника, міркування прокурора, який не підтримав апеляцію старшого помічника прокурора м.Тернополя і вважає, що вирок суду слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи поданих апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що подані апеляції до задоволення не підлягають.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, стверджується як повним визнанням своєї вини самим засудженим, так і доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні і в апеляціях не оскаржується.
Кваліфікація дій ОСОБА_5за ст.ст. 122 ч.1, 296 ч.2 КК України є вірною і ніким не оспорюється.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_5 суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини та його найбільш активну роль у вчиненні зазначених злочинних дій, обставини, які обтяжують покарання, зокрема вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння. Одночасно суд 1-ї інстанції врахував також і те, що ОСОБА_5вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому розкаявся, позитивно характеризується, вживав заходів щодо часткового відшкодування шкоди, злочин ним вчинений у молодому віці, що спростовує твердження захисника ОСОБА_1 в апеляції про те, що судом 1-ї інстанції не враховані наявні пом'якшуючі покарання обставини.
Проаналізувавши всі обставини по справі в їх сукупності суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_5не можливе без ізоляції від суспільства.
На думку колегії суддів, визначена судом щодо ОСОБА_5міра покарання є законною, справедливою та відповідає вчиненому ним та даним про його особу, а тому спростовує посилання старшого помічника прокурора м.Тернополя в апеляції, щодо невідповідності призначеного засудженому судом покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості.
Стосовно вирішення питання щодо заявленого потерпілим цивільного позову колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції вірно вирішив дане питання, задовольнивши його частково.
Вирішуючи питання відносно стягнення з засудженого ОСОБА_5в користь потерпілого ОСОБА_3 спричинених йому матеріальних збитків, суд виходив із висновку експерта товарознавця, який належно аргументований, містить в собі посилання на відповідні інформаційні джерела та переконливі обгрунтування, а тому щодо його законності та професійності сумнівів не викликає. Крім цього в задоволення понесених потерпілим витрат матеріального характеру суд 1-ї інстанції відніс витрати пов'язані із проведенням першого етапу імплантації зуба, а також витрати пов'язані із придбанням медичних препаратів для лікування, що було підтверджено відповідними документами. На підставі наявних документальних доказів суд 1-ї інстанції вірно визначив, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди в користь потерпілого ОСОБА_3 складає загальну суму 6828,23 грн.
Безпідставним є посилання потерпілого ОСОБА_3 в апеляції, щодо незаконної відмови в задоволенні його позовних вимог стосовно витрат на наступний, другий, етап імплантації та виготовлення постійної конструкції (зубопротезування) в сумі 2088 грн. Суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання, що дані вимоги не можуть бути задоволені, оскільки зазначені витрати потерпілим на час розгляду справи по суті не понесені.
Вирішуючи питання про стягнення з засудженого ОСОБА_5в користь потерпілого ОСОБА_3 завданої йому моральної, немайнової, шкоди, суд 1-ї інстанції взяв до уваги характер і тривалість моральних та душевних страждань потерпілого, перенесених ним внаслідок заподіяння шкоди його здоров'ю, порушення нормального ритму життя потерпілого, що було пов'язано із необхідністю проходження ним тривалого лікування, змін, які відбулися у житті потерпілого після заподіяння, злочинними діями засудженого, шкоди його здоров'ю. Враховуючи всі ці обставини суд прийшов до переконання, що позовні вимоги потерпілого в цій частині підлягають до часткового задоволення в сумі 12000 грн.
На думку колегії суддів, визначена судом 1-ї інстанції сума стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди з засудженого ОСОБА_5в користь потерпілого ОСОБА_3 є обгрунтованою і підтверджується наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Отже, за таких обставин, підстав до зміни вироку суду та пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 та старшого помічника прокурора м.Тернополя залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 6 грудня 2007 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
Головуючий :
Судді апеляційного суду :