Справа № 2-1062/11

             Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29.04.2011 р.                                                                                                     м. Запоріжжя

      Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі:

      головуючого судді                                                                             Холод Р.С.

      при секретарі                                                                                      Родніковій Ю.О.

за участю представника позивача Пармузіна А.С., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту, -  

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся  до суду  з   позовом   про  звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту, посилаючись на те,  що 14.04.2008 р. з відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір в сумі 41 700,00 дол. США строком  до 14.04.2018 р., процентна ставка за використання кредитних коштів 14,00 % річних. Для забезпечення повернення кредитних коштів між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений 14.04.2008р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1. Квартира належить іпотекодателю (відповідачу) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2007р. Оскільки  свої  зобов'язання щодо своєчасного  повернення  кредиту та  плати за  користування кредитом відповідач не виконує,  станом на  1 липня 2010  року у нього перед позивачем  виникла  заборгованість  в сумі 48 373,62 дол. США (гривневий еквівалент 382 407,99 грн.) у тому числі   заборгованість за кредитом  в сумі 44 599,73 дол. США (352574,25 грн.); нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом –2 343,62 дол. США (18527,02 грн.); пеня за простроченими платежами –1430,27 дол. США (11306,72 грн.). У зв’язку із тим, що  відповідач  своїх зобов’язань щодо погашення кредиту  не виконує, виходячи із вимог п. 5.2 договору іпотеки та  ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»,   ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить  звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги банку за кредитним договором №014/17-37/1253-32 від 14.04.2008р. в сумі 382 407,99 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник не заперечуючи проти факту укладення  сторонами кредитного договору  та договору іпотеки і отримання  відповідачем кредиту в сумі 41 700,00 дол. США позов не визнали з тих підстав, що договір іпотеки  суперечить діючому законодавству. Із їх пояснень встановлено що  у належній  відповідачу квартирі на час укладання договорів був зареєстрований і проживав його неповнолітній син ОСОБА_6, 1999 р.н.  Всупереч діючому законодавству укладення договору іпотеки було проведено без попередньої згоди органу опіки та піклування, який  зобов’язаний здійснювати контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.  Несвоєчасне погашення кредиту  вони  пояснили тим, що  відповідач перебуває у важкому матеріальному становищі,  просили  звернення стягнення на квартиру не проводити оскільки вони іншого житла не мають. У випадку задоволення вимог щодо звернення стягнення на квартиру неповнолітній ОСОБА_6 буде позбавлений права на користування житлом що, на їх думку, є недопустимим.  З цих підстав просили суд  позов  залишити без задоволення,  звернення стягнення на   квартиру не проводити оскільки вони іншого житла не мають.  

Представник третьої особи в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає, оскільки їх задоволення порушить права неповнолітньої дитини.

Вислухавши  пояснення сторін,  вивчивши  матеріали  справи суд  прийшов до  висновку про те що  позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»задоволенню не підлягає.   

Судом встановлено, що 14 квітня 2008  року між  ВАТ «Райффайзен банк Аваль»(правонаступник ПАТ «Райффайзен банк Аваль») та ОСОБА_2 був укладений  договір  кредиту №014/17-37/1253-32,  відповідно до якого  відповідач  отримав  кредит в сумі  41 700,00 дол. США на строк до 14  квітня 2018 року із процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 14 % річних.             

З метою  забезпечення виконання зобов’язань за  кредитним договором  14  квітня 2008  року між ПАТ   "Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем  був укладений іпотечний  договір  (далі договір  іпотеки), згідно якого відповідач надав в  іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 і яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу.

В судовому засіданні  знайшов  підтвердження  факт ухилення відповідача від виконання  своїх  зобов'язань  щодо  щомісячного погашення  кредиту.

Із пояснень представника позивача,  розрахунку суми боргу встановлено, що відповідач станом на   1 липня 2010  року має заборгованість в  сумі 48 373,62 дол. США (гривневий еквівалент 382 407,99 грн.).   

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог ЦК України і одностороння  відмова від зобов'язання або  одностороння зміна його умов не допускається  якщо інше не встановлено договором або законом.   

Згідно з ст. 611  ЦК  України у разі порушення  зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.    

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то  в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Аналогічне право Банку зазначено  вказаному кредитному договорі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частина 1 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю  виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно п. 9.1 кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами  банк має право дострокового повернення кредиту,  а відповідно п. п.  5.2, 5.3   договору  іпотеки банк вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання  термінів виконання будь-якого із зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку з пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.   

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (частина перша статті 575 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 12  Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за  основним зобов’язанням шляхом звернення  стягнення на предмет іпотеки.   

Відповідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки  може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Оцінюючи  обставини справи у їх сукупності суд приходить до висновку про те, що внаслідок невиконання  відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати кредиту  позивач має  право на звернення стягнення на  предмет іпотеки.

Разом з тим суд, оцінюючи   обставини справи у їх сукупності приходить до висновку про те, що договір  іпотеки був укладений  з порушенням діючого законодавства у зв’язку із чим  звернути стягнення на предмет іпотеки  суд вважає неможливим.

          У судовому засіданні встановлено, що у квартирі, який є предметом іпотеки на час укладання договору  був зареєстрований,  проживав і до цього часу проживає неповнолітній син відповідача ОСОБА_2

Вказані обставини підтверджуються поясненнями  відповідача,  довідкою ЖБК «Знання».  

Із пояснень відповідача встановлено, що  договір  іпотеки  був укладений без згоди органу опіки та піклування.   

Ту обставину, що договір іпотеки був укладений без згоди органу опіки та піклування підтвердила у судовому засіданні  і  представник позивача.  

Крім  цього, відповідач  у судовому засіданні пояснив, що не був належно ознайомлений з  правовими  наслідками  укладення  договору кредиту, а також  договору  іпотеки без згоди органу опіки та піклування, а всі   документи необхідні для отримання кредиту  заповнювали за вказівкою працівника банку.   

При цьому суд  вважає необхідним  врахувати  наступне.

Згідно до положень ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Виходячи з принципів  Декларації прав дитини, а також  ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" - діти - члени сім'ї власника житлового будинку мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.     

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.    

Зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень є неприпустимим.     

У судовому засіданні встановлено, що   договір  іпотеки укладений  між ПАТ «Райффайзен банк Аваль»та ОСОБА_2,  і що він  є власником квартири.  Встановлено також, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_6

У судовому засіданні встановлено,  що відповідач разом з дружиною та неповнолітнім сином  проживають  однією сім’єю  у спірній квартирі.  

Згідно зі статтею 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

          Із частини третьої  ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»витікає,  що обов’язок про те,  що  без згоди  органів опіки та  піклування  не мають права   укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання  поширюється лише на  батьків дитини та осіб, які їх замінюють.     

Разом з тим, приймаючи до уваги,  що  укладення  договору  кредиту між ПАТ «Райффайзен банк Аваль»та ОСОБА_2, який є  батьком неповнолітнього сина ОСОБА_6, був неможливим без його забезпечення тобто без укладення договору іпотеки, враховуючи що предметом іпотеки стала квартира право на користування і проживання у якій має неповнолітній ОСОБА_6, суд приходить до  висновку   про необхідність  отримання згоди  органу опіки та піклування  на його укладення  оскільки   ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладаючи договір кредиту і  погодившись на його забезпечення предметом іпотеки яким є квартира без цієї згоди  порушив вимоги ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства».

Оскільки одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України, статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" та частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням, нотаріусом обов'язково вимагається згода органів опіки та піклування.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України   правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами дітей.    

Оскільки   вимога закону  про отримання згоди органу опіки та піклування  при укладенні договору іпотеки  була проігнорована,   так як  цей договір  укладений  без дозволу органу опіки і піклування, який зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням батьками майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень, суд  не вбачає законних підстав для задоволення позову.  

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 203, 405, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 10, 11, 60, 179, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И  В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту –відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя  протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                                                    Р.С. Холод