КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2011 № 28/275
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Разіної Т.І.
Борисенко І.В.
при секретарі:
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 – дов. №2 від 30.12.2010р.;
ОСОБА_2 – дов. №1 від 04.01.2011р.;
від відповідача: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова”
на Рішення Господарського суду міста Києва
від 28.01.2011р.
у справі №28/275 (суддя Копитова О.С.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова
компанія”
до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова”
про стягнення 112 694,16 грн.
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство „Українська транспортна страхова компанія” (далі – позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” (далі – відповідач) заборгованості у розмірі 112 694,16 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договорами облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту №251/ю від 30.12.2003р. та №295/ю від 29.12.2007р. в частині своєчасного перерахування позивачу частини сум страхового відшкодування за рахунками-бордеро збитків за лютий-травень 2010 року на суму 8 702,19 грн. та дебет-нотом №429 від 28.05.2010р. на суму 88 892,58 грн., дебет-нотом №122 від 16.02.2010р. (касовий збиток) на суму 15 099,39 грн.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що позивач мав заборгованість перед відповідачем по сплаті перестрахувальних премій, у зв’язку з чим відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України відповідачем було прийнято рішення про проведення заліку зустрічних однорідних вимог і направлено позивачеві відповідну заяву від 22.10.2010р. на суму 23 801,59 грн., в яку увійшли заявлені позивачем вимоги, окрім заборгованості по дебет-ноту №429 від 28.05.2010р. на суму 88 892,58 грн. Відносно решти позовних вимог відповідач наголошував на тому, що позивач створював йому перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, внаслідок чого порушив право відповідача, як перестраховика, на участь у розслідувані даного страхового випадку, визначення розміру збитку. За таких обставин, на думку відповідача, останній цілком правомірно та у відповідності до умов договору №251/ю від 20.12.2003р. прийняв рішення про відмову у виплаті частки страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2011р. у справі №28/275 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 111 792,91 грн. основного боргу, 1 117,93 грн. державного мита та 234,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаною Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2011р. у справі №28/275 скасувати та прийняти рішення, яким відмовити в позові повністю. Окрім того, до апеляційної скарги було додано клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги на вищевказане судове рішення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги, зокрема, мотивовані наступним:
- судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору;
- позивачем не було дотримано умов договору №251/ю від 30.12.2003р. щодо форми повідомлення про страховий випадок, оскільки в повідомленні, яке направлялось відповідачу, не вказано усієї необхідної інформацію про місце та обставини ДТП, що позбавило відповідача можливості направити свого експерта на місце ДТП;
- у відповідача відсутні підстави для виплати частки страхового відшкодування по дебет-ноту №429 від 28.05.2010р.;
- судом першої інстанції не було надано належної уваги твердженням відповідача про проведення заліку однорідних вимог з позивачем, а також не враховано, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що заява про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 22.10.2010 р. є недійсною, що прямо встановлено законом, та не надано доказів того, що така заява як правочин визнана судом недійсною.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.06.2011р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Борисенко І.В.
31.05.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 01.06.2011р.
01.06.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на безпідставність та непідтвердженість доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні 01.06.2011р. представники позивача заперечували проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, просили суд відмовити в задоволенні цього клопотання як необґрунтованого та розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Зважаючи на те, що в порушення вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем в клопотанні не наведено обставин, які б об’єктивно унеможливлювали розгляд справи за наявними у ній матеріалами, а також приймаючи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою і в матеріалах справи містяться належні докази повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 01.06.2011р. представники позивача заперечували проти апеляційної скарги відповідача з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
29.12.2007р. між позивачем, як перестрахувальником, та відповідачем, як перестраховиком, було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум №295/ю (далі - Договір №295/ю від 29.12.2007р.).
У відповідності до умов вказаного Договору (розділи 2-4) предметом останнього є страхування перестрахувальником на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів на умовах „Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 04.04.2006р. перед страхувальником у перестраховика, який має статус страховика згідно з законодавством України. Дія даного договору розповсюджується на всі Договори добровільного страхування засобів наземного транспорту, які укладено Перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) та на договори факультативного перестрахування. Перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі за засаді ексцеденту сум. Ліміт власного утримання перестрахувальника за кожним договором страхування (перестрахування) наземних транспортних засобів складає 100 000 грн. Розмір ексцеденту за цим договором становить 500 000 грн. Частка перестраховика в ексцеденті становить 20%. Перестрахувальник зобов’язується передавати, а перестраховик - приймати в перестрахування частину відповідальності перестрахувальника по всіх транспортних засобах, прийнятих ним на страхування, починаючи з 01.01.2008р., страхова сума за якими перевищує 100 000 грн. Основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків-бордеро премій (Додаток №4 до договору), Рахунків-бордеро збитків (Додаток №5 до договору) та переліку збитків, які заявлені та не сплачені (щоквартально) (Додаток №6 до договору). Рахунок-бордеро премій повинен містити повний перелік автотранспортних засобів, по яким почала діяти у звітному місяці відповідальність перестраховика. Рахунок-бордеро збитків повинен містити повний перелік здійснених перестрахувальником у звітному місяці виплат страхового відшкодування по автотранспортним засобам, які перестраховані згідно з умовами цього договору. Перестрахувальник зобов’язаний один раз на місяць, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, надавати перестраховику рахунок-бордеро премій, рахунок-бордеро збитків. Перестраховик зобов’язаний протягом 3-х робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника. Протягом 15-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро збитків та документів, передбачених в п.4.2.5 договору, перестраховик зобов’язаний сплатити перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, зазначеному в такому рахунку-бордеро збитків. У випадку відмови у виплаті своєї частки страхового відшкодування по окремому збитку, протягом 15 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро збитків, надати перестрахувальнику обґрунтовану відмову у виплаті страхового відшкодування.
Згідно з п.п.5.3.5, 5.4 Договору №295/ю від 29.12.2007р. касовий збиток перестрахувальника становить 100 000 грн. У разі, якщо остаточний розмір сплаченого перестрахувальником страхового відшкодування перевищує розмір попередньо заявленого перестрахувальником касового збитку, перестраховик повинен доплатити свою частку страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника відповідних документів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Договору №295/ю від 29.12.2007р. він направив відповідачу рахунки-бордеро збитків №14 за лютий 2010р. на суму 2 931,6 грн., №15 за березень 2010 року на суму 1 998,16 грн., №16 за квітень 2010 року на суму 3 553,65 грн., №17 за травень 2010 року на суму 5,85 грн. та розрахунок частки страхового відшкодування (касовий збиток) на суму 15 099,39 грн. (страхувальник ВАТ „Миронівський хлібопродукт”).
Відповідач наголошував на тому, що у позивача перед відповідачем була наявна зустрічна заборгованість за несплачені страхові премії за період з січня по грудень 2008 року в розмірі 35 391,10 грн. Відповідач направив позивачу 22.10.2010р. заяву про залік зустрічних однорідних вимог, у зв’язку з чим, на думку відповідача, у нього відсутня заборгованість перед позивачем по Договору №295/ю від 29.12.2007р.
Місцевий господарський суд в цій частині вимог позов задовольнив, зазначивши, зокрема, про те, що відповідач направив позивачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог вже після звернення позивача з позовом до суду та порушення Господарським судом міста Києва провадження по справі про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості. Окрім того, зазначаючи про наявність заборгованості позивача перед відповідачем, останній не надав суду доказів на підтвердження існування цієї заборгованості.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.
Згідно ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про страхування» перестрахуванням є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд в своєму рішенні, хоча діючим законодавством і не встановлено обов’язку для особи, яка подає заяву про залік зустрічних однорідних вимог, надавати докази безспірності таких вимог, проте заявлені вимоги мають бути реально існуючими та підтвердженими належними і допустимими доказами. Окрім того, припинення зобов’язання зарахуванням по суті означає відсутність предмета спору, тобто між сторонами не повинно залишатись неврегульованих питань.
Натомість, в процесі судового розгляду було встановлено, що позивачем заперечується факт існування заборгованості перед відповідачем, оскільки він не отримував коштів від страховиків за договорами страхування, у зв’язку з чим у позивача були відсутні підстави для перерахування грошових коштів відповідачу, про що останній неодноразово повідомлявся позивачем. Позивач також звертався до відповідача з пропозицією провести звірку та підписати додаткову угоду по рахункам-бордеро премій №1-12 до Договору №295/ю від 29.12.2007р. (листи №212 від 19.03.2010р., від 02.04.2010р., №846 від 02.11.2010р.), однак у встановленому порядку та строки відповідач на звернення позивача не відреагував.
Як вбачається з матеріалів справи, вже після звернення позивача до Господарського суду міста Києва та порушення провадження у даній справі відповідач направив позивачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 22.10.2010р., в якій поставив питання про зарахування заборгованості, яка не визнавалась позивачем. Належних та допустимих доказів на підтвердження надіслання (вручення) позивачу заяви про зарахування однорідних вимог до звернення позивача з позовом до суду відповідачем не надано.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наявності заборгованості позивача перед відповідачем, у зв’язку з чим апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку не відбулось зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог сторін по справі, оскільки зібрані у справі докази свідчать про наявність боргу саме у відповідача перед позивачем, а отже підстав для висновку про відсутність предмета спору в цій частині вимог не вбачається.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати виставлених позивачем рахунків-бордеро збитків по Договору №295/ю від 29.12.2007р., вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
30.12.2003р. між позивачем, як перестрахувальником, та відповідачем, як перестраховиком, було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (далі - Договір №251/ю від 30.12.2003р.).
Предметом вказаного договору сторони визначили страхування перестрахувальником на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів на умовах „Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 05.10.2001р. та договорів факультативного перестрахування.
Згідно з умовами Договору №251/ю від 30.12.2003р. (розділи 3-4) перестраховик зобов’язаний протягом 3-х робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро збитків та документів передбачених в п.3.2.5 договору, сплатити перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, зазначеному в такому рахунку-бордеро збитків. У випадку відмови у виплаті своєї частки страхового відшкодування по окремому збитку, протягом 10 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро збитків, надати перестрахувальнику обґрунтовану відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом 5 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування (у випадку касового збитку) сплатити свою частку страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №251/ю від 30.12.2003р., позивач зазначав про те, що посилається відповідач неоплатив рахунок-бордеро збитків №14 за лютий місяць 2010 року на суму 212,93 грн. та розрахунок частки страхового відшкодування (касовий збиток) на суму 88 892,58 грн. (страхувальник ТОВ „Українська транспортна група”).
Рахунок-бордеро збитків №14 за лютий місяць 2010 року на суму 212,93 грн. був включений відповідачем до загальної суми вимог у заяві про залік зустрічних однорідних вимог від 22.10.2010р., про яку зазначалось вище.
Оскільки відповідачем не надано доказів надання позивачу доказів сплати вказаного вище рахунку-бордеро збитків №14 за лютий 2010 року, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості на названим рахунком-бордеро збитків.
Відносно решти вимог позивача, а саме про стягнення з відповідача частки страхового відшкодування (касовий збиток) у сумі 88 892,58 грн. в процесі судового розгляду було встановлено, що 20.08.2007р. між ТОВ «Українська транспортна група» та позивачем (в особі Львівської обласної дирекції) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №014704, за умовами якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки IVEKO, модель STRALIS AT440S45Т/Р, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1.
17.10.2007р. о 23:35 год. у м. Ленерт, по вул. Крайгхерьєва, 13 Республіка Словенія сталась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю застрахованого позивачем транспортного засобу - автомобіля IVEKO STRALIS AT440S45Т/Р, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, який отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становила 453 986,44 грн., про що свідчить висновок спеціаліста експертного товарознавчого дослідження №25/01 від 30.01.2008р.
Страхувальник позивача (ТОВ «Українська транспортна група») звернувся до нього з вимогою про виплату страхового відшкодування.
Листом вих.№656/у від 21.05.2008р. позивач повідомив свого страхувальника про відмову у виплаті страхового відшкодування.
ТОВ «Українська транспортна група» оскаржило відмову позивача у виплаті страхового відшкодування в судовому порядку і згідно з рішенням Господарського суду міста Києва по справі №23/206-33/136 від 16.06.2009р., залишеним в силі після його перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій, з позивача на користь ТОВ «Українська транспортна група» присуджено до стягнення 452 462,31 грн. (з них: 447 866,44 грн. понесених витрат на ремонт транспортного засобу та 4 595,87 грн. судових витрат).
На виконання вказаного судового рішення позивач перерахував ТОВ «Українська транспортна група» 452 462,31 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №130 від 24.06.2010р., №187 від 30.06.2010р., №93 від 21.06.2010р., №97 від 22.06.2010р., №4117 від 27.05.2010р., №4417 від 28.07.2010р., №467 від 21.07.2010р., №667 від 13.08.2010р., №4449 від 30.07.2010р.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо відшкодування частки страхового відшкодування (касовий збиток) по застрахованому КАСКО а/м IVEKO, модель STRALIS AT440S45Т/Р, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 88 892,58 грн. Відповідач отримав вимогу позивача 07.06.2010р., але у встановленому порядку та строки належними чином на вимогу не відреагував.
03.07.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом №517 від 29.06.2010р., в якому просив в строк до 06.07.2010р. відшкодувати касовий збиток в розмірі 88 892,58 грн.
Вказаний лист був отриманий відповідачем 07.07.2010р., але відповіді на нього не надійшло, кошти перераховані також не були.
Відповідач у відзиві на позов та в своїй апеляційній скарзі зазначав про те, що відсутні підстави для виплати частки страхового відшкодування, оскільки позивач неналежним чином виконав свої зобов’язання за Договором №251/ю від 30.12.2003р., а саме: не повідомив відповідачу всю необхідну інформацію про страховий випадок та не надав повного переліку визначених у Договорі №251/ю від 30.12.2003р. документів, чим фактично створив перешкоди для відповідача у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
На думку відповідача, позивач своїми діями порушив право відповідача, як перестраховика, на участь у розслідувані даного страхового випадку та визначення розміру збитку, у зв’язку з чим відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті частки страхового відшкодування.
З цього приводу апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Умовами Договору №251/ю від 30.12.2003р. (п.п.4.2, 4.3) передбачено, що сплата перестраховиком збитків сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками може перевищувати 50 000 грн. може здійснюватися відповідно до умов п.4.2 даного Договору або наступним чином:
- при отриманні перестрахувальником інформації від страхувальника (його довіреної особи) про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, перестрахувальник зобов’язаний протягом 5-ти робочих днів сповістити про це перестраховика;
- повідомлення повинно містити інформацію про дату, місце та обставини настання страхового випадку, номер договору страхування, назву страхувальника, страхову суму та попередній прогнозований розмір страхового відшкодування.
Перестраховик, після отримання від перестрахувальника повідомлення про настання збитку, має право направити свого представника для участі у розслідуванні такого страхового випадку. Бажання перестраховика прийняти участь у розслідуванні страхового випадку має бути оформлене відповідним листом на ім'я перестрахувальника з зазначенням прізвища та посади уповноваженої особи, яка від імені та за дорученням перестраховика буде представляти його інтереси в розслідуванні та врегулюванні страхового випадку. Письмове повідомлення про намір взяти участь у розслідуванні може бути направлено перестрахувальнику протягом усього терміну розслідування по страховому випадку. Перестрахувальник зобов'язаний надати можливість уповноваженим працівникам Перестраховика приймати участь в процедурі врегулювання збитків та надати їм всю наявну інформацію та документи.
Як уже зазначалось вище, страховий випадок стався 17.10.2007р. Відповідно до висновку експерта-спеціаліста від 30.01.2008р. вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля IVEKO STRALIS AT440S45Т/Р на момент огляду становила 447 789,27 грн.
Згідно з умовами Договору №251/ю від 30.12.2003р. позивач повідомив відповідача про страховий випадок 18.10.2007р., направивши йому повідомлення №1907 від 18.10.2007р., в якому вказав інформацію про дату, місце та обставини настання страхового випадку, номер договору страхування, назву страхувальника та попередній прогнозований розмір страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач скористався своїм правом та виявив бажання прийняти участь у розслідуванні страхового випадку, звертався до позивача з письмовими запитами про надання додаткової інформації та докази ухилення позивача від виконання своїх договірних зобов’язань в цій частині або створення перешкод відповідачу в реалізації його прав, як перестраховика.
Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач ухилявся від надання уповноваженим працівникам відповідача можливості приймати участь в розслідуванні страхового випадку, процедурі визначення розміру збитків, отриманні всієї наявної інформації та документів є непідтвердженим належними доказами.
В п.4.3 Договору №251/ю від 30.12.2003р. передбачено, що після проведення розслідування причин настання страхового випадку та визначення розміру збитку перестрахувальник оформляє всі необхідні документи та приймає рішення щодо виплати (відмови в виплаті) страхового відшкодування. Перестрахувальник направляє перестраховику копії документів, складених в процесі врегулювання даного збитку. При цьому, копії документів, що надаються перестраховику, мають бути завірені підписом уповноваженої особи та печаткою перестрахувальника. Договором встановлений касовий збиток перестрахувальника у розмірі 50 000,00 грн. Касовий збиток - розмір збитку, при перевищенні якого перестраховик, при оформленні обґрунтованого розрахунку збитку, після заяви перестрахувальника, сплачує свою частку відшкодування перестрахувальнику раніше, ніж перестрахувальник зробить виплату страхового відшкодування. Перестраховик, протягом 5-ти робочих днів з дня отримання документів, зазначених в п.3.2.5 сплачує перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування .
Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем в порушення умов Договору №251/ю від 30.12.2003р. не було надано відповідачу всіх документів, перелік яких визначений в п.3.2.5 цього договору, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Впп.3.2.5 п.3.2 Договору №251/ю від 30.12.2003р. передбачено, що у випадку коли сума виплати страхового відшкодування перевищує 50 000 грн. необхідно подати наступні документи: повідомлення страхувальника про настання страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування; договір страхування; технічний паспорт; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення водія особи, яка була за кермом під час страхової події; документи, на підставі яких здійснюється керування застрахованим транспортним засобом; подорожній лист службового транспортного засобу; довідка компетентних органів про факт і обставини страхового випадку (довідка ДАІ, постанова про відкриття та призупинення кримінальної справи, тощо); розрахунок частки перестраховика у страховому відшкодуванні; страховий акт або рішення суду, на підставі якого у перестрахувальника виникло зобов'язання виплатити страхове відшкодування; платіжний документ, який підтверджує факт сплати перестрахувальником страхового відшкодування (за виключення випадків, коли сума нарахованого страхового відшкодування перевищує касовий збиток, розмір якого зазначений у п.4.4 цього договору).
Як встановлено в процесі судового розгляду, після перегляду господарської справи №23/206-33/136 за позовом ТОВ «Українська транспортна група» (страхувальника позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту №014704 від 20.08.2007р.) судом касаційної інстанції (Постанова Вищого господарського суду України від 31.03.2010р.), позивачем 14.05.2010р. було складено страховий акт №2115-07-UA, в якому визначено розмір страхового відшкодування.
01.06.2010р. позивач направив відповідачу розрахунок частки страхового відшкодування, в додатках до якого надіслав копії наступних документів: договору страхування №14704 від 20.08.2007р.; повідомлення Страхувальника про страховий випадок №1518/1 від 17.10.2007р.; висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження №25/01 від 30.01.2008р.; Рішення Господарського суду міста Києва №23/206-33/136 від 16.06.2009р.; паспорту, ідентифікаційного коду, водійського посвідчення ОСОБА_3; Свідоцтва про реєстрацію ТЗ; Наказу №12/02/07К про призначення на роботу; відрядного посвідчення, подорожнього листа; Довідки про пошкодження з іноземною реєстрацією (відділ дорожньої поліції Марибор); листа Надра Банка; листа страхувальника про виплату страхового відшкодування; Страхового акту №2115-07-ИА від 14.05.2010р. Платіжні документи позивачем не надавались, оскільки сума страхового відшкодування перевищує касовий збиток і на дату звернення не була сплачена позивачем.
З наведеного вище вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов’язання перед відповідачем в частині надання повного переліку документів, визначених у пп.3.2.5 Договору №251/ю від 30.12.2003р.
В пп.3.3.7 Договору №251/ю від 30.12.2003р. наведено перелік обставин, за наявності яких відповідач мав право відмовити в виплаті страхового відшкодування. Однак в ході судового розгляду наявність таких обставин встановлена не була. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
Таким чином, твердження відповідача про те, що у нього відсутні підстави для виплати позивачу частки страхового відшкодування за Договором №251/ю від 30.12.2003р. спростовуються зібраними у справі доказами.
Однак при цьому, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в суму страхового відшкодування до суми збитку по застрахованому КАСКО в розмірі 452 462,31 грн., окрім визначеного та присудженого до стягнення рішенням суду у господарській справі №23/206-33/136 страхового відшкодування в розмірі 447 866 грн., позивач включив також судові витрати по сплаті державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 4 595,87 грн. Проте, вказані судові витрати не являються сумою страхового відшкодування та не відносяться до витрат, визначених в пп.3.4.5 п.3.4 Договору №251/ю від 30.12.2003р., згідно з яким відповідач зобов’язався відшкодовувати частину вартості страхового відшкодування за договорами страхування та перестрахування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору., а також відшкодовувати позивачу свою частку в витратах останнього на розслідування та врегулювання страхового випадку, включаючи витрати на визначення причин та розмірів збитку (оплата послуг незалежної експертизи, плата за видачу довідки ДАІ).
Таким чином, судові витрати у розмірі 4 595,87 грн., включені позивачем до суми страхового відшкодування, не повинні відшкодовуватись відповідачем, тому вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, в порушення вищенаведених правових норм, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.
Відносно посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2011р. у справі №28/275 – без змін.
2. Матеріали справи №28/275 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді Разіна Т.І.
Борисенко І.В.
06.06.11 (відправлено)