Справа № 2-1859/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"20" червня 2011 р.                          Дніпровський районний суд м. Києва

у складі:   головуючої судді                                  Шевченко Н.М.,

                 при секретарі                                         Кириловій Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право власності та право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк»звернулось з позовом до суду про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право власності та право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та зняття відповідачів з реєстрації місця проживання, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.07.2010 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до статті 61 ЗУ «Про виконавче провадження»на підставі протоколу №1-К-68-ДН-і від 11.01.2010 та акта про передачу майна стягувачу в рахунок часткового погашення боргу, затвердженого начальником ВДВС Дніпровського районного управління юстиції 30.03.2010 року, видано свідоцтво, яке посвідчує, що двокімнатна квартира, загальною площею 46,00 кв.м, жилою площею 29,50 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк»Актив-банк». Відповідачі 20.12.2010 року отримали письмові вимоги, але відмовляються виселитися з неї та знятися з реєстраційного обліку за зазначеною адресою, що перешкоджає позивачу здійснювати відповідні дії щодо володіння та розпорядження майном, яке належить банку на праві власності, з чим вимушені звернутись до суду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився,  однак надав суду заяву, відповідно якої позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк»підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив слухати справу без його участі та винести заочне рішення.(а.с.56)

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином згідно п.п.2, 6 ст. 74 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за адресою вказаною у позовній заяві та телеграм, про причини неявки суд не повідомили.(а.с. 35-38,52-55)

Представник третьої особи - Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з’явився, однак до суду надійшло письмове повідомлення про розгляд справи у відсутності їх уповноваженого представника. За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за його відсутності, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи. (а.с. 39)

На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, за погодженням представника позивача, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.     

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Судом встановлено, що нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до статті 61 ЗУ «Про виконавче провадження»на підставі протоколу №1-К-68-ДН-і від 11.01.2010 про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого ВДВС Дніпровського районного управління юстиції 30.03.2010 року, посвідчено свідоцтво від 22.07.2010 року, що Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Актив-банк»належить на праві власності майно, що складається з двокімнатної квартири, загальною площею 46,00 кв. м, жилою площею 29,50 кв. м,, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що раніше належало ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.08.2007 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією. (а.с.10)

Згідно з витягу № 27830614 від 31.10.2010 року про державну реєстрацію прав зазначена

квартира зареєстрована в комунальному підприємстві Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна  за реєстраційним № 31927583. (а.с.11)

Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник  володіє,  користується,  розпоряджається   своїм  майном на власний розсуд.  Власник  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,  які не суперечать закону.

Таким чином Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» –є законним власником вказаної квартири, що не потребує окремого визнання за ним такого права в судовому порядку.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як колишні співвласники спірної квартири, яка належала їм на праві спільної часткової власності згідно свідоцтва про право власності на житло залишаються зареєстрованими в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 352 від 14.03.2011 року(Форми 3) ЖРЕО № 406. (а.с.43)

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 346 ЦК України у відповідачів право власності на вищезазначену квартиру припинено у зв'язку із зверненням стягнення на майно за зобов'язанням власника.

Згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна (п.1 ч.1 ст. 346 ЦК України). З припиненням права власності особа втрачає право на володіння, користування, розпорядження щодо цього майна.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як убачається з матеріалів справи, 02.11.2010 року позивачем на адресу відповідачів направлено листи №3092/03, №3093/03, №3094/03, №3095/03 від 02.11.2010 року з письмовою вимогою про звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, які відповідно реєстру рекомендованих поштових відправлень отримані відповідачами 03.11.2010 року, однак відповідачі на вимоги не відреагували, зі спірної  квартири не виселились та відмовляються добровільно знятись з реєстраційного обліку, що перешкоджає позивачу здійснювати відповідні дії щодо володіння та розпорядження майном, яке належить йому на праві власності.(а.с.12-19)

Передбачаючи право власника квартири на відчуження цих об’єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов’язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім’ї колишнього власника у випадку зміни власника квартири –ст. ст. 810, 814 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, суд враховує, що в межах заявлених позовних вимог позивач просить зобов’язати третю особу - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, здійснити зобов’язати зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1, однак ці вимоги протирічать засадам цивільного судочинства, оскільки за вимог Цивільного процесуального кодексу України не передбачено право суду вирішувати питання в межах заявлених позовних вимог покладати виконання рішення суду на третіх осіб, які залучені до участі у справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виходячи зі змісту наведених правових норм, якщо права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, шляхом визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право власності та право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Враховуючи наведене та керуючись ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.109 ЖК України, ст. ст. 11, 16, 316, 319, 328, 334, 346, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 209, 212-215, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,  -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4) такими, що втратили право власності та право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

            СУДДЯ: