КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2011 № 58/95
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Ільєнок Т.В.
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторатор»
на рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2011р.
по справі № 58/95 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Об»єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторатор»
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення боргу 11364 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 – дов. № б/н від 14.03.2011р.
від відповідача : ОСОБА_3 – дов. № 37д від 30.03.2011р.
від третьої особи не з"явились
ВСТАНОВИВ:
Об»єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторатор» про стягнення боргу 11364 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.03.2011р. у справі № 58/95 позовні вимоги задоволенні повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресторатор” на користь Обєднання підприємств “Українська ліга музичних прав” суму заборгованості за договором № Київ/21/10/05 від 01.10.2005 р. у розмірі 11364 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 113 грн. 64 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторатор» було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 07.06.2011р.
В судовому засіданні 07.06.2011р. представником позивача був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Встановлено, що в судове засідання 07.06.2011р. представник третьої особи не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
01.10.2005р. між Об`єднанням підприємств "Українська Ліга музичних прав (надалі - Позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторатор" (надалі - Відповідач), було укладено Договір № Київ/21/10/05 (надалі –Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Позивач видає Відповідачу дозвіл на публічне виконання фонограм та зафіксованих в них виконань (надалі –Фонограми) в ресторані Біт кафе “Дно”, що належить Відповідачу та знаходиться за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 45.
Відповідно до п. 2.2.1 Відповідач зобов’язується не пізніше двадцяти днів після закінчення звітного кварталу виплачувати Позивачу винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок Позивача.
Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату винагороди за 10 кварталів (за три квартали 2008 року, чотири квартали 2009 року та три квартали 2010 року) в зв’язку з чим за Відповідачем виникла заборгованість у розмірі 11364,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать фонограми.
Згідно ч. 2 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.
Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Пунктом 2 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою (центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності згідно ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права") уповноваженими організаціями колективного управління.
Відповідно до п. 3 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що Договір № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р. був укладений Об’єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (позивачем) у якості уповноваженої організації колективного управління по збору та розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм, на підставі Свідоцтва про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 3 від 07.10.2003 р., виданого позивачу Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Діяльність позивача у сфері здійснення ним збору винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм і зафіксованих у них виконань способом публічного виконання та за комерційне використання відеограм і зафіксованих у них виконань способом публічного виконання ґрунтується на положеннях ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", Постанови Кабінету Міністрів від 18.01.2003 р. № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.1 Договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і дії до 31 грудня 2009 року. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної вище дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один рік і так далі.
Отже, договір є чинним, доказів протилежного відповідачем не надано.
Щодо доводів відповідача стосовно автоматичного розірвання договору внаслідок укладення договору із третьою особою –діджеєм ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.
Місцевим судом встановлено, що позивач у справі є уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку Міністерством освіти і науки України здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання, зокрема, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом публічного виконання фонограм, опублікованих з комерційною метою, відповідач у справі - є суб’єктом комерційного використання фонограм та зафіксованих у них виконань. А рівно, сторони по справі обґрунтовано уклали Договір, предметом якого в т.ч. визначено “зобов'язання Компанії сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм”.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 631 Цивільного Кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наведені відповідачем доводи стосовно розірвання Договору не підтверджуються матеріалами справи, даний договір є чинним.
Відповідно до п. 1.2 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено суму щомісячної винагороди у розмірі 1136,25 грн. без ПДВ, яка щоквартально повинна перераховуватись на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов п. 2.2.1 Договору.
Згідно вищенаведеного пункту Додатку № 2 до Договору , за період розмір винагороди, що підлягає до сплати відповідачем по Договору становить 11364,00 грн..
Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до Договору становить 11364,00 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2011р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторатор» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі № 58/95 від 30.03.2011р. залишити без змін.
2. Матеріали справи № 58/95 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Ільєнок Т.В.