КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2011 № 15-09/2816
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Ільєнок Т.В.
Борисенко І.В.
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2011р.
по справі № 15-09/2816 (суддя Потапенко В.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до 1) Виконавчого комітету Черкаської міської ради
2) Департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету
Черкаської міської ради
3) Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області в
особі УДК міста Черкаси
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
1) Комунальне підприємство «Черкасиводоканал»
2) Черкаська міська рада
про стягнення 57540,27 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 – дов. № 4023 від 03.11.2009р.
від відповідача : 1) ОСОБА_3 – дов. № 15-01-21 від 05.01.2011р.
2) ОСОБА_3 – дов. № 6/08-04 вих. 05.01.2011р.
3) не з»явилися
від третьої особи: 1) 1) ОСОБА_4 – дов. № 115/12 від 25.01.2011р.
2) ОСОБА_3 – дов. № 18-01-21 від 05.01.2011р.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення 57540,27 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.03.2011р. у справі № 15-09/2816 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до провадження та призначено розгляд справи № 15-09/2816 на 17.05.2011р.
Встановлено, що в судове засідання 17.05.2011р. представник відповідача -3 та третьої особи -1 не з’явилися, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. розгляд справи № 15-09/2816 було відкладено на 07.06.2011р. у зв»язку з витребуванням додаткових документів.
Встановлено, що в судове засідання 07.06.2011р. представник відповідача -3 не з’явився, але через відділ документального забезпечення 31.05.20011р. від нього надійшло клопотання в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін та просив розглядати справу без їх участі.
В судовому засіданні 07.06.2011р. на виконання ухвали суду від 17.05.2011р. представник позивача листом повідомив суд, що дозволи на розміщення спірних рекламоносіїв у позивача були відсутні. Рекламні конструкції ним були встановлені без відповідних дозволів.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача -1, 2 та третя особа 1, 2 проти апеляційної скарги заперечували.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача, відповідача -1, 2 та третьої особи 1,2, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
22.11.2005р. між КП "Черкасиводоканал"(третя особа) та підприємцем ОСОБА_1 (позивач) був укладений договір, предметом якого вказано наступне: "Водоканал не заперечує проти встановлення ПП ОСОБА_1 рекламних щитів згідно переліку, який додається (додаток № 1) (п.п. 1.1 договору). У додатку № 1 вказані спірні рекламні щити по АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2, по АДРЕСА_3. На підставі зазначеного договору позивач розмістив свої рекламні щити за вказаними адресами.
Виконавчий комітет Черкаської міської ради (перший відповідач) 10.01.2007р. прийняв рішення за № 12 "Про демонтаж самочинно встановлених рекламоносіїв", згідно з яким на підставі п.8.7 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Черкаси, затверджених рішенням Черкаської міської ради від 16.05.2005 року № 8-198, п.13 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в України вирішив забезпечити в триденний термін силами КП "Черкасиводоканал" (третя особа у справі без самостійних вимог на стороні першого відповідача) демонтаж самочинно встановлених рекламних конструкцій, власника яких встановити неможливо (відсутні таблички з інформацією про власника та рішення про надання дозволу) за адресами, у тому числі: на АДРЕСА_4, парна сторона (підпункт 1.1.4); по АДРЕСА_2, з непарного боку (підпункт 1.1.6); по АДРЕСА_3, з непарного боку (підпункт 1.1.7); по АДРЕСА_1'Хпідпункт 1.1.10); на АДРЕСА_5, непарна сторона (підпункт 1.1.12), тобто тих, які за доводами позивача, належать йому.
Встановивши демонтаж встановлених за вказаними адресами рекламних щитів, позивач звернувся до виконавчого комітету та водоканалу. Отримавши рішення виконавчого комітету про демонтаж рекламних щитів, серед яких були його рекламні щити, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 04.05.2007р. у адміністративній справі № 02/505а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009р., отже з 12.03.2009р. набрала законної сили, визнано протиправним та скасоване рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради (першого відповідача) від 10.01.2007р. за № 12 "Про демонтаж самочинно встановлених рекламоносіїв".
За результатами прокурорської перевірки за зверненням підприємця ОСОБА_1 постановою слідчого прокуратури Черкаського району від 30.10.2009р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб КП "Черкасиводоканал" за відсутністю в їх діях складу злочину. При цьому прокурорською перевіркою встановлено, що службові особи КП "Черкасиводоканал", здійснюючи демонтаж рекламних щитів, діяли відповідно до рішення виконавчого комітету від 10.01.2007р. № 12.
Виконавчий комітет Черкаської міської ради (перший відповідач), яким прийнято рішення на підставі якого здійснювався демонтаж самовільно встановлених рекламних щитів, є виконавчим органом Черкаської міської ради, входить до системи місцевого самоврядування (ст.ст.5, 10, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
У разі відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов"язаних з відшкодуванням шкоди» з послідуючими змінами при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Тобто необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана була причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком цієї протиправної поведінки.
Судом вірно встановлено, що дозволи на розміщення спірних рекламоносіїв у позивача були відсутні. Рекламні конструкції ним були встановлені без відповідних дозволів, належним чином оформлених, тобто ним було порушено порядок розміщення зовнішньої реклами. Позивач не надав доказів права власності на спірні рекламоносії.
Позивач у письмових поясненнях зазначив, що право власності на спірні рекламоносії підтверджується договором на виготовлення та встановлення рекламних конструкцій від 01.11.2006 р. між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, актом здачі-приймання робіт № 32 від 10.11.2006 р. і матеріалами прокурорської перевірки за зверненням позивача відносно службових осіб КП „Черкасиводоканал".
Так, по договору на виготовлення та встановлення рекламних щитів від 01 листопада 2006 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (замовник по договору, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (підрядник по договору) були виготовлені та встановлені рекламні щити, у тому числі за адресами: по АДРЕСА_1", двостороння рекламна конструкція вартістю 12174,47 грн.; на АДРЕСА_4, парна сторона, одностороння рекламна конструкція вартістю 10291,63 грн.; на АДРЕСА_5, непарна сторона, двостороння рекламна конструкція вартістю 1 1921,57 грн.; по АДРЕСА_2, з непарного боку (біля магазину "Абсолют"), двостороння рекламна конструкція вартістю 11231,03 грн.; по АДРЕСА_3, з непарного боку (навпроти магазину "Абсолют"), двостороння рекламна конструкція вартістю 1 1921,57 грн.
Згідно кошторису, затвердженого підрядником та погодженим із замовником, вартість рекламних конструкцій по вказаному договору становить:по АДРЕСА_2 навпроти магазину "Абсолют" 11921,57 грн., по АДРЕСА_3 біля магазину "Абсолют"- 11231,03 грн., перехрестя АДРЕСА_5 -11921,57грн., перехрестя АДРЕСА_4 парна сторона - 10921,63 грн., перехрестя АДРЕСА_1 -12174,47 грн.
10.11.2006 року позивач та фізична особа-підприємець ОСОБА_5 склали акт № 32 про те, що останнім були проведені роботи (надані послуги) згідно договору від 01.11.2006 р. по виготовленню та встановленню рекламних площин розміром 6,0 м. х 3,0 м. в кількості 5 штук. Тобто згідно змісту даного акту спірні рекламні щити позивачу не були передані і він відповідно з огляду на приписи частин 1 і 2 ЦК України не набув на них права власності. Власником цих рекламних щитів відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України є особа, яка їх виготовила, тобто фізична особа-підприємець ОСОБА_5
В матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордеру № 34 від 15.11.2006 р., згідно якої від позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_5 згідно акту № 32 від 10.11.2006 р. та договору від 01.11.2006 року прийняв 57 540 грн.
Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 ст. 334 ЦК України передбачено, що переданням майна вважається вручення його набувачеві.
Пунктом 2.4. договору на виготовлення та встановлення рекламних щитів від 01.11.2006 року передбачено, що підрядник (фізична особа-підприємець ОСОБА_5) повинен передати рекламні щити у власність позивача по акту прийомки-здачі робіт. При цьому позивач згідно п. 3.1. даного договору повинен був прийняти виготовлену продукцію.
Місцевим судом вірно встановлено, що право власності позивача на спірні рекламоносії не підтверджуються належним чином. Відповідно у даному випадку відсутній такий елемент складу цивільного правопорушення як збитки - позивач не зазнав ніяких втрат у зв"язку з демонтажем спірних рекламоносіїв, оскільки вони йому не належать.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом (позивачем) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2011р. у справі № 15-09/2816.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2011р. у справі №15-09/2816– без змін.
2. Матеріали справи № 15-09/2816 повернути до Господарського суду Черкаської області.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Ільєнок Т.В.
Борисенко І.В.