КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2011                                                                                           № 34/152

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко  О.В.

суддів:            Смірнової  Л.Г.

          Чорної Л.В.

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю № 391 від 16.06.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 – адвокат, згідно ордеру серія КМ № 047009 від 05.07.2011р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорбота” на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2011 р. (підписано 26.05.2011р.)

у справі  № 34/152 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк”

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорбота”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3

про  звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорбота», яким просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №115 від 31.05.2005 в розмірі 3 035 026,36 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно – нежитлове (вбудоване) приміщення, загальною площею 86,30 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 та належить ТОВ «Скорбота» на праві  приватної власності шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки визначеною суб’єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог – а.с. 67).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Банк належним чином виконав свої зобов’язання за Кредитним договором, визначені п.3.1.1 даного договору, а враховуючи те, що ОСОБА_3, як Позичальник, свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином не виконує і систематично порушує умови даного договору, позивач, на підставі п.3.2.6 Кредитного договору, п.3.1.6 договору іпотеки (без оформлення заставної), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого за номером №1069, а також ст. 589 Цивільного кодексу України, ст.ст.7, 33 Закону України «Про іпотеку» вимагав відшкодування заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2011 р. у справі № 34/152 позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №115 від 31.05.2005 в розмірі 3 035 026 грн. 36 коп., яка складається з 1 643 830 грн. – прострочена заборгованість по кредиту; 1 165 723,35 грн. – прострочена заборгованості по процентах; 147 853,15 грн. – заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 28.04.2008 до 27.04.2011; 77 619,86 грн. – заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 28.04.2008 до 27.04.2011 перед Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк звернуто стягнення на предмет іпотеки,  а саме:

-          нерухоме майно –нежитлове (вбудоване) приміщення, загальною площею 86,30 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Скорбота»  на праві  приватної власності шляхом проведення прилюдних торгів.

Встановлено початкову ціну продажу вказаного предмета іпотеки за його вартістю, визначеною згідно з експертним висновком суб’єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Стягнуто з ТОВ «Скорбота» на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №115 від 31.05.2005р., відшкодування якої у відповідності до п. 3.2.6 договору здійснюється шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 31.05.2005р., позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Скорбота” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 р. у справі № 34/152 скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем, поданою на виконання вимог ухвали суду заявою про відсутність обставин вирішення компетентним органом  спірних по справі правовідносин, було введено суд в оману, оскільки питання звернення стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 – вирішено ще в 2006р. приватним нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису.  

На підставі апеляційної скарги ТОВ „Скорбота” на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2011 року, згідно зі ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом, ухвалою від 20.06.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Від Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк” надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Скорбота”, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011р. у зв’язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя – Тищенко О.В., судді – Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, явка представників учасників апеляційного провадження в судове засідання обов’язковою не визнавалась та з огляду на приписи ст. 102 ГПК України, щодо строків розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_3.

Представник відповідача в судовому в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2005р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 1 643 830 грн. на строк з 31 травня 2005 року до 30 травня 2006 року, із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 12% річних.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 Кредитного договору Банк зобов'язується відкрити Позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та перерахувати Позичальнику кредит в розмірі 1 643 830 грн. з позичкового рахунка № НОМЕР_1 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, шляхом видачі готівки з каси банку.

31.05.2005 Позичальник звернувся до Банку з заявкою за вих. №1 3333_69 на видачу готівки в сумі 1 643 830 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, відкривши Позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та надавши кредит в сумі 1 643 830 гривень 31.05.2005, що підтверджується випискою із особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_3 з 31.05.2005 до 10.08.2009.

За умовами Кредитного договору, Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в п. 1.1 дійсного договору цілі та сплачувати заборгованість за кредитом згідно встановленого в договорі графіку на рахунок № НОМЕР_1 у ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478 (п.п.3.3.1 п.3.3).

Згідно підпункту 3.3.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався нараховані проценти за користування кредитом за період з 31 травня 2005 року до 30 травня 2006 року сплатити у валюті кредиту виходячи із процентної ставки, зазначеної в п.п.1.1, 3.1.8 в такі строки:

- за період з 31 травня 2005 року до 31 липня 2005 року - сплатити проценти не пізніше 31 серпня 2005 року на рахунок № НОМЕР_1 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478;

- за період з 1 серпня 2005 року до 30 травня 2006 року - сплачувати проценти щомісячно на рахунок № НОМЕР_1 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, (за термін фактичного користування грошовими коштами на протягом календарного місяця) у строк до 10 числа місяця, слідуючого за місяцем нарахування процентів, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору Банк зобов’язаний розраховувати проценти за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку (п.п.3.1.3); при розрахунку процентів враховувати перший день користування кредитом і не враховувати останній день користування кредитом (п.п.3.1.4); розраховувати проценти, застосовуючи метод факт/факт, коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та у році (365 або 366) (п.п.3.1.5); проценти нараховувати за зобов’язаннями Позичальника за період від дня одержання окремих сум за кредитом до дня його погашення. Проценти нараховувати на залишок заборгованості за кредитом (п.п.3.1.6).   

Пунктом 5.2 Кредитного договору визначено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню в розмірі 3% річних від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності, визначеної цим договором.

Згідно підпункту 3.2.6 Кредитного договору, у разі невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених дійсним договором, відшкодування заборгованості за дійсним договором здійснюється Банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 31 травня 2005 року, укладеного Банком з Позичальником, у порядку встановленому чинним законодавством.

31 травня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбан”, правонаступником якого є позивач, (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скорбота» (Іпотекодавець), укладено Іпотечний договір, згідно з яким Іпотекодавцем передано в іпотеку Банку нерухоме майно - нежитлове (вбудоване) приміщення, загальною площею 86,30 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 в м. Києві, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1997, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №3159 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності та записаного у реєстрову книгу за реєстровим №1057П. Загальна балансова вартість предмета іпотеки згідно довідки-характеристики №1048172 від 21.04.2005, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, в якій викладена характеристики предмета іпотеки, становить 33 000 грн. Вказаний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 6070.

Згідно п. 6.1.Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до п. 3.1.6 п.3.1 вищезазначеного Іпотечного договору, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової чи неодноразових прострочок Позичальником сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту Іпотекодержателю, використання кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов Кредитного договору, а також у випадку порушення Іпотекодавцем (третьою особою) умов зберігання або експлуатації предмета іпотеки, порушення умов договору іпотеки щодо розпорядження предметом іпотеки - незалежно від настання строку виконання по кредитному договору, порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - Іпотекодавця Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Кредитного договору, якщо Іпотекодержатель і наступник Іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

В зв’язку з порушенням Позичальником умов Кредитного договору, а саме не повернення у строк, визначений п.1.1 Кредитного договору кредиту та сплати процентів за його користування, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором в розмірі 3 025 366,16 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно – нежитлове приміщення, загальною площею 86,30 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 в м. Києві, та належить ТОВ „Скорбота”.    

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Іпотекою, у відповідності до ст. 575 ЦК України, є застава нерухомого майна, що залишається у володінні застводавця або третьої особи.

Статтею 18 Закону України „Про іпотеку”, в редакції чинній на час укладання договору від 31.05.2005р., передбачено, що Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки, за умовами якого банку передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлове (вбудоване) приміщення, загальною площею 86,30 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 в м. Києві, та належить ТОВ „Скорбота” на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1997р.

Вказаний договір іпотеки 31 травня 2005 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 6070.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 87 Закону України „Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у відповідності до  Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999, № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", провадиться за нотаріально посвідченеми угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до п. 283 Розділу 32 „Вчинення виконавчих написів” Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Статтею 90 Закону України „Про нотаріат” передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Як вбачається з наданих відповідачем апеляційному господарському суду документів, Постановою старшого державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 06.09.2006р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 6916 від 22.08.2006р. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про стягнення 1861243,18 грн. на користь ВАТ АБ „Укргазбанк” за рахунок нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Скорбота”.  

Таким чином, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 115 від 31.05.2005р. в розмірі 3 035 026,36 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Скорбота” задоволена вчиненим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу виконавчим написом № 6916 від 22.08.2006р., на підставі якого, згідно постанови від 06.09.2009р., відкрито виконавче провадження.   

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє апеляційне провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За наведених обставин, судова колегія дійшла висновку, що провадження у справі підлягає припиненню, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2011 р. –  скасуванню.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорбота” на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 р. у справі № 34/152 задовольнити.

2.  Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2011 року у справі № 34/152 скасувати.

3.  Провадження у справі № 34/152 припинити.

4. Матеріали справи № 34/152 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко  О.В.

Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Чорна Л.В.

25.07.11 (відправлено)