КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2011 № 13/592
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Моторного О.А.
Кошіля В.В.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників сторін:
від позивача 1 – ОСОБА_1
від позивача 2 - ОСОБА_1
від відповідача – Фастівщук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг
Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «IMVI Транс» на рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 року (суддя – Курдельчук І.Д.)
за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «IMVI Транс»
2. Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця
ОСОБА_2
до Приватного підприємства «Галс Транс»
про відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій в розмірі
35 417,03 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «IMVI Транс» (далі - позивач - 1) та Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач - 2) звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Галс Транс» (далі - відповідач) про відшкодування збитків (повернення вартості вантажу) та стягнення штрафних санкцій в розмірі - 35 417,03 грн.
18.01.2011 року через канцелярію Господарського суду м. Києва позивач - 2 надіслав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з Приватного підприємства «Галс Транс» на свою користь штрафні санкції за неналежне виконання договору № 01 в розмірі 11 300 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 року у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «IMVI Транс» та Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просили скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 року повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «IMVI Транс» та Суб’єкту підприємницької діяльності фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 відновлено строк подання апеляційних скарг, апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено їх розгляд на 21.04.2011 року.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
У судове засідання 21.04.2011 року з’явилися представники позивачів та відповідача.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача встановив наступне.
28.09.2010 року між Суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою–підприємцем ОСОБА_2 (експедитор) та Приватним підприємством «Галс Транс» (перевізник) було укладено договір-заявка № 01 про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажу (черепиці) за маршрутом м. Вишневе Київської області – м. Макіївка Донецької області (а.с. 19).
Згідно з умовами цього договору, Відповідач зобов'язався надати для перевезення автомобіль марки «Вольво» д.н. НОМЕР_1 з причіпом д.н. НОМЕР_2, водій ОСОБА_3
Відповідно до пояснень позивачів, 28.09.2010 року вище зазначений автомобіль завантажився за адресою м. Вишневе, вул. Київська, 8, на складі «Брат» черепицею вагою 12 тонн і відправився за маршрутом, зазначеним в договорі-заявці (Вишневе-Макіївка). Датою розвантаження багажу, відповідно до договору-заявки, є 29.09.2010 року .
Спір по справі виник внаслідок того, що, на думку позивача відповідач не виконав умов договору - заявки № 01 про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажу (черепиці), згідно з яким відповідач зобов’язався надати послуги щодо перевезення та розвантаження вантажу, однак відповідач розвантаження не здійснив і місце знаходження вантажу позивачам не відомо. В результаті, позивач - 1 зазнав збитків, що складають вартість вантажу за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг № 01, які виникли внаслідок неправомірних дій перевізника, оскільки позивач - 1 є власником вантажу.
Місцевий господарський суд відмовляючи у позові, зазначив, позивачами не доведено юридичних фактів щодо наявності права власності на майно, фактів щодо нестачі чи пошкодження цього майна та про передання позивачем і прийняття до перевезення відповідачем вантажу за договором - заявкою № 01 від 28.09.2010 року. Крім того, позивачами не обґрунтовано та не доведено вартість втраченого вантажу.
Апеляційний господарський суд переглядаючи рішення місцевого господарського суду на підставі ст. 101 ГПК України погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, вважає його обґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування порушення відповідачем умов договору - заявки № 01 та право позивачів на відшкодування збитків.
Згідно з ст. 307 Господарського Кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (Перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (Вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (Вантажоодержовачу), а Вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до законодавства.
Приписами ст. 314 Господарського Кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 224 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.
Утім, позивачем не були подані а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції докази на підтвердження тієї обставини, що багаж був розвантажений у визначену договором - заявкою дату.
Крім того, позивачем не підкріплено посилання позивача - 1 з приводу змушених дій щодо викупу вантажу у замовника ТОВ «ТК «Ізобуд» до первинного договору позивача - 2 з ТОВ «ТК «Ізобуд» від 28.09.2010 року, також не підкріплені жодними доказами, аргументи позивача - 1, як власника вантажу, щодо понесення ним збитків загальною вартістю 31 117.03 грн. внаслідок неправомірних дій перевізника через зникнення вантажу.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «IMVI Транс» не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 року у справі № 13/592 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянтів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «IMVI Транс» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 року залишити без змін.
Матеріали справи № 13/592 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Моторний О.А.
Кошіль В.В.