КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2011 № 49/59
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Алданової С.О.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників за первісним позовом:
від позивача: ОСОБА_1. дов. від 15.02.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2. дов. від 10.01.2011 року
від третіх осіб: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна
компанія “Столиця”
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 08.04.2011року
у справі № 49/59 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ Сталькон М”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна
компанія “Столиця”
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Консалт-Брок”
Товариство з обмеженою відповідальністю “КУА “ВОК Інвестмент”
про стягнення 39 811 711,64 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-
будівельна компанія “Столиця”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Сталькон М”
Товариство з обмеженою відповідальністю “Консалт-Брок”
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “КУА “ВОК Інвестмент”
про визнання договорів недійсними
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ Сталькон М” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця” про стягнення заборгованості у розмірі 39 811 711,64 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі Договорів про відступлення права вимоги №№ 02/12-10, 01/12-10 від 23.12.2010 р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сталькон М” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Консалт-Брок”, до нього перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця”, щодо сплати грошових коштів в сумі 17 223 900,00 грн. та 22 587 871,64 грн., на загальну суму 39 811 771,64 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Консалт-Брок” набуло право вимоги до відповідача на зазначену суму на підставі укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Консалт-Брок” та Товариством з обмеженою відповідальністю “КУА “ВОК Інвестмент” договорів про уступку права на вимогу № 1/10-РІМ від 02.09.2010 р. та № 2/10-РІМ від 03.09.2010 р. на загальну суму 39 811 771,64 грн.
Вказані вище грошові зобов’язання виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “КУА “ВОК Інвестмент” на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів: № вБ31-08//-К-011-05 від 18.07.2008 р., № вБ32-08//-К-011-05 від 18.08.2008 р., № вБ33-08//-К-011-05 від 26.08.2008 р., № вБ-067-09 від 04.03.2009 р., № вБ-625-09 від 15.09.2009 р., № вБ-797-09 від 25.12.2009 р., № вБ-798-09 від 25.12.2009 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. до участі у справі було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Консалт-Брок”, Товариство з обмеженою відповідальністю “КУА “ВОК Інвестмент”.
14.02.2011р. та 10.03.2011 року позивачем були подані клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в яких останній просив накласти арешт на грошові кошти, які належать ТОВ “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця”.
Подання заяв про вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що з урахуванням подання позову про стягнення грошових коштів з відповідача у суттєвому розмірі, відсутня можливість зберегти майно відповідача задля наступного виконання рішення суду. Позивач вважає, що невжиття господарським судом даних заходів забезпечення позову в значній мірі утруднить виконання рішення господарського суду або зробить взагалі неможливим його виконання.
01.04.2011р. відповідачем через відділ документального забезпечення господарського суду м. Києва подано зустрічний позов до первісного Позивача та третьої особи про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги №02/12-10, 01/12-10 від 23.12.2010р., укладені між ТОВ “Стальком М”та ТОВ “Консалт-Брок”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2011р. зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду із первісним.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2011року у справі №49/59 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сталькон М” про вжиття забезпечувальних заходів шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця ”задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця” в сумі 39 811 771,64 грн. та 22 736,00 грн. В решті вимог-відмовлено.
Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що належним і адекватним забезпечувальним заходом, який створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів Позивача є забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми, яка складається із суми, заявленої до стягнення позивачем –39 811 771,64грн. та суми понесених ним судових витрат - 22 736,00 грн. (державне мито в розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.). Вказаний вид забезпечення передбачений ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.04.2011року у справі №49/59.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм процесуального права.
Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 04.05.2011р. за апеляційною скаргою ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія „Столиця” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2011р. порушено апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. задоволено заяву про самовідвід судді Синиці О.Ф.
На підставі розпорядження Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. № 01-24/279 у зв’язку з самовідводом судді-доповідача Синиці О.Ф., відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 49/59.
Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу справи № 49/59 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя –Тищенко О.В., судді –Алданова С.О., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця” прийнято для здійснення апеляційного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 13.07.2011 року.
07.07.2011 року представником позивача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця” в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.04.2011 року у справі №49/59 скасувати. Представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача за первісним позовом.
Представники третіх осіб в судове засідання 13.07.2011 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте треті особи не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 13.07.2011 року за відсутності представників третіх осіб.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши оскаржувану ухвалу на предмет правильності застосування господарським судом м. Києва норм процесуального права, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.
Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Господарський суд у кожному конкретному випадку як за заявою сторони, так і за власною ініціативою оцінює доводи заявника, обставини справи та приймає відповідне судове рішення, викладаючи в ухвалі вказані вище обставини.
Відповідно до постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.
У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до п. 3 Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
При цьому обов’язок доказування наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, відповідно до вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, покладається на позивача.
У п. 1.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання бо невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (така позиція суду відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України викладеній у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову").
Проте, як вбачається із заяв позивача про забезпечення позову, останні не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
В заявах про забезпечення позову містяться лише загальні міркування позивача за первісним позовом про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його права, свободам та інтересам, без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин, на підтвердження викладеного в заявах.
Позивачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б свідчили, що наявні у відповідача грошові кошти можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов’язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, крім того позивачем за первісним позовом у заявах про вжиття заходів щодо забезпечення позову не обґрунтовано неможливість виконання ймовірного рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця” підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 08.04.2011 року №49/59 – скасуванню.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Столиця” задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.04.2011 року у справі № 49/59 скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Алданова С.О.
Смірнова Л.Г.