КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2011                                                                                           № 37/564

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка  В.В.

суддів:            Ільєнок  Т.В.

          Борисенко  І.В.

при секретарі:            

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворіжгаз»

на рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2011р.          

по справі № 37/564 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом   Відкритого акціонерного товариства «Криворіжгаз»

до                  Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про                стягнення 440586,30 грн.

за участю представників:

від позивача:          ОСОБА_1. – дов. № 59-Д від 18.04.2011р.

від відповідача :     ОСОБА_2. – дов. № 14-58 від 17.03.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “КРИВОРІЖГАЗ” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”про стягнення 400 000, 00 грн. основного боргу, 27 600, 00 грн. інфляційних втрат та 12 986, 30 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за векселями № 3208432866, № 3208432799, № 3208432798, № 3208432797.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2011р. у справі № 37/564 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким  задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011р. прийнято апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворіжгаз» до провадження та призначено розгляд справи № 37/564 на 21.06.2011р.  

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позивач є держателем простим векселів № 3208432866, № 3208432799, № 3208432798, № 3208432797, емітованих НАК “Нафтогаз України”.

Строк оплати за векселем –01.07.2009 року.

01.07.2009 року на адресу відповідача позивач направив вимогу № 1862 щодо здійснення відповідачем оплати за зазначеним векселем.

Даною вимогою зазначені векселя були пред’явлені відповідачу до сплати  і дана вимога отримана відповідачем 01.07.2009 р.

01.07.2009 р. на адресу відповідача додатково були направлені чотири телеграми (за кожним векселем) з вимогами про сплату вище зазначених векселів. Дані телеграми були отримані відповідачем 01.07.2009 р. Вимога про оплату за векселями залишена відповідачем без задоволення.

02.07.2009 р. позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. щодо вчинення нотаріальних дій про здійснення простесту про неоплату векселів № 3208432866 від 21.06.1999 р. на загальну суму 100 000,00 грн., строком платежу 01.07.2009 р.; № 3208432799 від 21.06.1999 р. на загальну суму 100 000,00 грн., строком платежу 01.07.2009 р.; № 3208432798 від 21.06.1999 р. на загальну суму 100 000,00 грн., строком платежу 01.07.2009 р.; № 3208432797 від 21.06.1999 р. на загальну суму 100 000,00 грн., строком платежу 01.07.2009 р.; емітованих НАК “Нафтогаз України”.

06.07.2009 р. позивач отримав відмову нотаріуса у вчиненні протестів простих векселів № 3208432866 від 21.06.1999 р. на загальну суму 100 000,00 грн., строком платежу 01.07.2009 р.; № 3208432799 від 21.06.1999 р. на загальну суму 100 000,00 грн., строком платежу 01.07.2009 р.; № 3208432798 від 21.06.1999 р. на загальну суму 100 000,00 грн., строком платежу 01.07.2009 р.; № 3208432797 від 21.06.1999 р. на загальну суму 100 000,00 грн., строком платежу 01.07.2009 р.

Підставою для відмови у вчиненні протестів простих векселів нотаріусом є те, що зазначені векселі містять дефект форми, не містять обов’язкових реквізитів, передбачених вимогами Уніфікованого закону про переказні векселя та прості векселя затвердженого Женевською конвенцією 1930 р., а тому і не підлягають опротестуванню.

Позивач вважає, що на підставі 1049 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику, та враховуючи, що за вищезазначеними векселями строк платежу є 01.07.2009 р., то цю дату слід вважати строком повернення позики на підставі боргових розписок у вигляді чотирьох № 3208432866, № 3208432799, № 3208432798, № 3208432797.

А тому, позивач просить суд стягнути з відповідача 400 000, 00 грн. основного боргу, 46 400, 00 грн. інфляційних втрат та 17 030, 14 грн. трьох відсотків річних.

Як свідчать матеріали справи, спірні векселі № 3208432866, № 3208432799, № 3208432798 та № 3208432797 від 21.06.1999 р. були передані позивачу за договором купівлі-продажу цінних паперів № К 4/к3-04/0116 від 16.01.2004 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством “Дніпрогаз”(продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Криворіжказ”(покупець), відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв та оплатив цінні папери.

Рішенням господарського суду міста Києва № 7/775-26/207 від 13.09.2006 р. спірні векселі № 3208432866, № 3208432799, № 3208432798, № 3208432797 від 21.06.1999 р., строком платежу 01.07.2009 р., видані Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”на користь  ТОВ “ТД “Босфор”, визнані такими, що не мають юридичної сили та не підлягають оплаті.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів”перелік обов’язкових реквізитів для переказного векселя наведено у статті 1, а простого  - у статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Виходячи зі змісту ч. 2 статті 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов’язкових, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених- в абзацах 2-4 статті 2, абзацах 2-4 статті 76 Уніфікованого закону.

Враховуючи вищенаведене, на думку позивача питання, пов’язані зі стягненням заборгованості за векселем, регулюються нормами цивільного права, а не вексельним законодавством, оскільки у таких випадках вексель  втрачає свою правову природу і набуває статусу боргового документа.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, наведена стаття передбачає можливість пред’явлення вимоги про повернення раніше позичених (переданих) грошей, або інших речей, визначених речовими ознаками, лише позикодавцем, а не іншою особою.

При цьому, положення законодавства про перехід прав за цінним папером від однієї особи до іншої на підставі індосаменту не можуть застосовуватися до обігу боргових розписок.

Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з позовної заяви, ВАТ “Криворіжгаз” вважає, що має права позикодавця, при цьому в матеріалах справи не міститься доказів, які б підтвердили надання позики Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України”у вигляді грошових коштів, повернення яких вимагає позивач.

У відносинах між позивачем та відповідачем векселі за своєю функціональною приналежністю є товаром, а не інструментом розрахунків.

Таким чином,оскільки позивачем до спірних правовідносин застосовано приписи статей про позику, відповідно до яких позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей, то в силу статей 1046,1047 Цивільного кодексу України має платити особа, яка має права позикодавця, в той час як відповідач є особою, яка видала вексель.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом (позивачем) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2011р. у справі № 37/564.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворіжгаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2011р. у справі № 37/564 – без змін.

2. Матеріали справи № 37/564 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

Судді                                                                                          Ільєнок  Т.В.

                                                                                          Борисенко  І.В.